Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства Європейської цивілізації (перша половина XX ст.)

1. Економічні наслідки Першої світової війни. План Дауеса

2. Господарство розвинутих країн у міжвоєнний період

3. Економічний розвиток провідних країн світу в 1939-1950 рр.

4. Ранній інституціоналізм

5. Позитивний інституціоналізм

6. «Кейнсіанська революція» в економічній теорії

9.1 Економічні наслідки Першої світової війни. План Дауеса

Перша світова війна, яка тривала з літа 1914 р. до осені 1918 р., розпочалася між двома ворогуючими блоками країн: Антантою (Велика Британія, Франція, Росія) і Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія). Невдовзі Італія покинула союзників і увійшла до Антанти, а до Німеччини і Австро-Угорщини приєдналися Туреччина і Болгарія. З часом війна втягнула в себе понад 30 держав із півторамільярдним населенням (близько 70% усіх мешканців земної кулі).

Війна принесла людству важкі економічні, матеріальні й моральні втрати, призвела до загострення міждержавних економічних відносин. Було знищено приблизно 1/3 матеріальних цінностей країн-учасниць. Мілітаризація економіки воюючих країн, їх господарська замкнутість, заміна ринкових господарських зв'язків неринковими, державне регулювання економіки досягли небаченого рівня. Виник дефіцит споживчих товарів, який змусив регулювати ціни та нормувати споживання.

Головними причинами війни були прагнення низки країн здійснити економічний і територіальний переділ світу, встановити контроль за джерелами сировини і ринками збуту, зрощення монополій з державою та посилення їх експансіоністського характеру, мілітаризація економіки.

Основні бойові дії Першої світової війни відбувалися на Європейському континенті. Тому національне багатство країн Європи за воєнні роки скоротилось в середньому на третину, а в Японії зросло на 25%, в США - на 40% за той самий час. У результаті центри господарського виробництва поступово перемістились з Європи до США. Змінилась і структура економіки. Пріоритетними стали галузі, що виробляли зброю та військове спорядження.

Довгий час США підтримували нейтралітет у Першій світовій війні (вступили у війну на боці Антанти тільки в 1917 р.) і вміло скористались його перевагами для економічного зростання. Вони підтримували економічні відносини з усіма воюючими сторонами. В результаті, за роки війни США наростили своє виробництво і ще більше зміцнили своє лідируюче становище, перетворившись з боржника на найбільшого світового кредитора. У 1920 р. в США було сконцентровано половину світового запасу золота.

Після закінченні Першої світової війни в найтяжчому стані опинилась Німеччина. Згідно з Версальським мирним договором, який був підписаний між Німеччиною і країнами Антанти, Німеччина втратила всі свої колонії і раніше захоплені території, а також зобов'язана була відшкодувати у формі репарацій збитки, завдані країнам-переможницям, та гарантувати для них значні торгові пільги на своїй території.

Оскільки грошей на виплату репарацій в країні не було, то контрибуція сплачувалась заводським устаткуванням, паровозами, сільськогосподарською сировиною, тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. У 1921-1923 рр. країна переживала жахливу інфляцію. Різко понизився життєвий рівень населення, Німеччина опинилась на грані катастрофи.

Критичне становище Німеччини викликало занепокоєння країн Антанти, які побоювались можливих революційних потрясінь в центрі Європи. Тому в 1924 р. США запропонували для допомозі Німеччині «План Дауеса». Основна мета плану - відновлення потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам- переможцям. План передбачав, що США (і частково Англія) надають Німеччині позики для відновлення промисловості, прибутки відновленої промисловості спрямовуються на виплату репарацій Франції та Англії, які, в свою чергу, повертатимуть свої воєнні борги США. Для забезпечення платежів передбачалось встановити контроль союзників над німецьким державним бюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями.

План Дауеса діяв до 1929 р. і мав позитивні наслідки. Він відрегулював репараційні платежі, сприяв ввезенню іноземного капіталу до Німеччини, що сприяло відновленню промисловості. Вже в 1927 р. промислове виробництво в Німеччині досягло повоєнного рівня.

Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисловість.