1.4 Методологічні підходи до вивчення історії економічної думки

Марксистський підхід. Характеризується тим, що аналіз економічної думки, ідеї підкоряється економічної мотивації. Цей метод використовував Маркс і його послідовники. Користуючись цим методом, Маркс розділив всю економічну теорію на класичну, до якої ставився з більшою повагою й на ній засновував свої міркування, і вульгарну (ненаукову). Вульгарні економісти, як вважав Маркс, ставили своїм завданням захист інтересів буржуазії, замазування класових протиріч, висуваючи теорію гармонії інтересів.

Теорія «наукових революцій». Запропонована американським філософом Томасом Куном.

Відповідно до Куна, наукова революція відбувається тоді, коли наука вже не може пояснити аномалії, що виходять за рамки первісної моделі. Коли подібні аномалії накопичуються, наука починає переживати кризу, виходом з якого формується нова парадигма, що завойовує своїх прихильників. У ході інтелектуальної дискусії нова парадигма витісняє стару, що знаменує собою закінчення наукової революції.

Парадигма - вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їхнього вирішення, методи дослідження, пануючі протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Парадигма - осмислення світу на основі ідей, поглядів і понять.

Хід наукової революції за Куном:

1. Нормальна наука - кожне нове відкриття піддається поясненню з позицій пануючої теорії.

2. Екстраординарна наука. Виникають аномалії - непояснені факти. Зростання числа аномалій приводить до формування декількох протиборчих шкіл і кризі в науці.

3. Наукова революція - формування нової парадигми.

гті тп • • • • • •

Тема 2. .Господарство первісного суспільства і його еволюція на етапі ранніх

цивілізацій

1. Матеріальна культура кам'яного віку

2. Неоліт (7-4 тис. рр. до н. е.)

3. Епоха бронзи (ІІІ-І тисячоріччя до н. е.)

4. Залізний вік

5. Виникнення й розвиток давньоєгипетської цивілізації

6. Шумерська культура

7. Вавилонське царство

8. Кодекс царя Хамурапі

9. Арійська експансія в Індо-Гангську долину й формування давньоіндійської цивілізації

10. Особливості східного рабства

2.1 Матеріальна культура кам'яного віку

Кам'яний вік тривав біля двох мільйонів років. Історія цивілізації на Землі нараховує не більше семи тисячоріч. Майже вся історія людства припадає на кам'яний вік, про який не збереглося ніяких відомостей крім тих, які дають нам археологія й етнологія. Завдяки знахідкам археологів і дослідженням етнологів ми знаємо про те, як жили давні люди, як вони добували засоби до існування, і як людство пройшло шлях від диких мисливців і збирачів до цивілізованих хліборобів і скотарів.

Саме по собі назва «кам'яний вік» є досить умовною. Основна частина знарядь, зроблених первісними людьми, була не з важкооброблюваного каменю, а з дерева, кістки або рога. Однак органічні матеріали зберігаються дуже погано. За десятки тисяч років і дерево, і кістка, і ріг безвісти зотлівають, тому кам'яні знаряддя праці залишаються єдиними свідками епохи.

Найдавніші знахідки, схожі на кам'яні знаряддя праці, мають вік біля двох мільйонів років, однак не можна із упевненістю сказати, що відколи на них були зроблені руками людини. Можна впевнено говорити, що люди робили знаряддя праці вже 700 тисяч років тому.

Історія кам'яного віку поділяється на кілька періодів: палеоліт (давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік). Зміна цих періодів пов'язаних із глобальними змінами в господарському житті людини. Закінчення великого заледеніння привело до зміни палеоліту мезолітом. Виникнення виробляючого господарства змінило мезоліт неолітом. Виникнення давніх держав збіглося з початком епохи бронзи.

Палеоліт (700-12 тис. рр. до н. е.)

• ранній палеоліт (700-100 тис. рр. до н. е.). Дольодовиковий період.

У цей час у Європу починають проникати перші люди - неандертальці. Займалися вони полюванням і збиранням, жител не будували, добувати вогонь не вміли.

Універсальним знаряддям праці було примітивне ручне рубало, отримане технікою сколов або відщепів пластин каменю від заготівки. Довжина рубала становила 30-40 см., його можна було використовувати для обробки дерева, оброблення туш тварин, викопування корінь. Для полювання, швидше за все, застосовували дерев'яні дрюки й списи.

До кінця раннього палеоліту люди навчилися виробляти більш досконалі знаряддя праці. Замість декількох грубих відколів стали використовувати техніку дрібної оббивки, обробляючи всю поверхню знаряддя й надаючи йому правильну форму. Крім рубал тепер з'явилися шкребки й гостроконечники, які застосовувалися в обробці шкір тварин. Це свідчить про те, що люди почали використовувати шкіри вбитих тварин для виготовлення одягу й інших цілей.

• середній палеоліт (100-40 тис. рр. до н. е.)

У цей час на Європу почав черговий наступ льодовик. Похолодання змінило

• и • гр • • гр и

навколишній світ. Там, де раніше були ліси, тепер простиралася тундра. Тваринний світ був представлений великими травоїдними: мамонтами, шерстистими носорогами, північними оленями.

Змінився й побут людини. Європу заселили племена мисливців, які вже вміли не тільки використовувати, але й видобувати вогонь тертям або висіканням іскри. Загінне полювання на великих тварин посідало чільну роль у добуванні їжі, що вимагало колективних зусиль великої кількості людей. Тварин лементами, шумом, смолоскипами заганяли до обриву, після чого добивали покалічених. Люди почали будувати примітивні житла з костей і шкір мамонтів.

З'являлися нові й удосконалювалися старі знаряддя праці. Тепер їх робили із пластин, відколотих від заготівки. Пластини обробляли ретушшю (дрібними відколами), з них виходили наконечники копій, шкребки, гостроконечники, примітивні ножі. Найбільш підходящим матеріалом для виготовлення знарядь був кремінь, що дає при відколах дуже гостру крайку. Крім кременя використовували й інші мінерали (обсидіан, яшму).

Середній палеоліт став початком епохи людини розумної (кроманьйонця), що витиснув неандертальців. Кроманьйонці заселили всю територію Землі, у цей же час почалося виділення рас. Наприкінці середнього палеоліту виникла родова громада - матріархальний рід. Споріднення визначалося по материнській лінії. Виник культ жінки-прародительки, про що свідчать знахідки жіночих скульптурних зображень. Подібних зображень чоловіків для того часу не знайдено, що свідчить про виняткову роль жінки в житті давньої людини.

- пізній палеоліт (40-12 тис. рр. до н. е.)

Люди як і раніше полювали на великих тварин, але все більшого значення набували полювання на дрібних тварин, ефективність якого виросла після винаходу списометалки. Широке поширення одержало використання пасток. До кінця пізнього палеоліту відноситься й приручення першої свійської тварини - собаки, що стала незамінним помічником на полюванні. За допомогою примітивних рибальських гачків, тенет, гарпунів люди пізнього палеоліту ловили рибу.

Удосконалювалася техніка виготовлення кам'яних знарядь, яким тепер надавали правильну форму за допомогою віджимної ретуші й дрібних відколів. У пізньому палеоліті з'явилися перші складені знаряддя, у яких кам'яний вкладиш уміщувався в дерев'яну основу. Усього відомо близько 150 типів кам'яних і 20 типів кістяних знарядь епохи пізнього палеоліту.

Населення Європи в пізньому палеоліті було невеликим. Для забезпечення їжі

на півночі нинішньої Італії мінімальній громаді в 25 чоловік було потрібно приблизно

2 *2 1250-2500 км мисливської території (50-100 км на одну людину). Люди як і раніше

жили в печерах, але найпоширенішим житлом стали переносні чуми з костей мамонта

й шкір.

Кінець палеоліту ознаменувався появою релігійних вірувань. Зберігся наскальний живопис, що зображує мисливські сцени й тварин. Швидше за все, ці зображення мали магічне значення й повинні були забезпечити успішне полювання. До цієї ж епохи відносяться й перші поховання, в яких до могили клали зброю й знаряддя праці для загробного життя.

Мезоліт (12-7 тис. рр. до н. е.)

Початок мезоліту збіглося з відступом льодовика й настанням сучасної геологічної епохи. Значні зміни перетерпіла фауна - вимерли великі тварини, що пристосувалися до холодного клімату, такі як мамонти й шерстисті носороги. Це явище одержало назву «зоологічної катастрофи».

Тепер люди змушені були полювати на середній і дрібній тваринах: лосів, оленів, кабанів, козуль, зайців. Оскільки ці тварини не ходили більшими чередами, загінне полювання на них була марна. З'явилося індивідуальне полювання, більшою

• ' и о • • гл

підмогою в якій стало найважливіше відкриття людства - лук і стріли. За допомогою лука й стріл люди могли полювати на самих дрібних звірів і птахів. Також для полювання на дрібних звірів застосовувалися сільця, пастки, мережі. Проте, значення полювання в господарстві неухильно знижувалося.

Зменшення мисливського видобутку й потепління клімату знову збільшило роль збирання. Про це свідчить появу спеціальних знарядь: зернотерок, ступ, товкачів. Розвивалося рибальство: рибу били остею і гарпуном, ловили тенетами й вершами. Люди почали робити човни із цільних стовбурів дерев, видовбуючи й випалюючи серцевину. З'явився морський звіробійний промисел.

Розвивалася й удосконалювалася техніка мікролітів. Знаряддя праці тепер складалися з дерев'яної основи, у яку вкладалися й закріплювалися смолою невеликі шматочки обробленого каменю. Техніка мікролітів дозволила виготовляти знаряддя набагато швидше, ніж у попередні епохи. Крім того, застосування мікролітів знижувало витрати каменю, запаси якого були не безмежні.

Потепління клімату супроводжувалося й збільшенням щільності населення. У мезоліті на півночі нинішньої Німеччини одна людина припадала приблизно на 30-80 км² території. Оскільки загінне полювання пішло в минуле, люди тепер жили невеликими групами по 10-15 чоловік, що кочували в пошуках здобичі. Люди розселилися на всій території Євразії, аж до берегів Північного Льодовитого океану.

На рубежі IX-X тисячоріч до н. е. у Палестині вже існували поселення з невеликих напівземлянок, де осіло проживали мисливці й рибалки, які крім основної діяльності регулярно збирали дикі злаки. Ці поселення стали першим прикладом переходу людства від кочового до осілого способу життя.