9.2 Господарство розвинутих країн у міжвоєнний період

9.2.1 Розвинуті країни у 1920-ті рр.

США раніше від інших країн вступили в період стабілізації. Упродовж 1922­1929 рр. економіка США була в стані піднесення. Поштовхом до зростання виробництва стали поширення конвеєрного методу масового виробництва, заміна традиційних видів палива (вугілля) електрикою та нафтопродуктами. Виняткове значення мали стандартизація і уніфікація. Розвиток автомобілебудування сприяв бурхливому розвитку інших галузей: будівництво доріг, виробництво гуми, сфери послуг, тощо. Економічне піднесення 1920-х р. у США справедливо називають епохою «проспериті» - процвітання.

Економіка Великої Британії на відміну від США розвивалась повільніше. Лише наприкінці 1920-х р. було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Металургійна, вугледобувна, суднобудівна промисловість переживали спад. Держава вкладала значні кошти в авіаційну, автомобільну, електротехнічну промисловість, завдяки чому вони успішно розвивались. Але загалом спостерігалось технічне відставання промисловості, що призвело до зниження конкурентоспроможності англійських товарів. Відновлення в 1925 р. золотого стандарту фунта стерлінгів дало змогу Великій Британії відновити свої позиції лідера фінансового світу.

Франція вступила в період економічного піднесення в 1924 р. Економічному зростанню сприяли повернення Ельзасу і Лотарингії, будівництво в розорених регіонах, репарації з Німеччини. Успішно розвивались нові галузі (автомобільна, авіаційна, електротехнічна, хімічна). Темпи розвитку промисловості були найбільшими в Західній Європі. Але головним залишалось лихварство. Доходи від цінних паперів були в три рази більше прибутків промисловості.

Німеччина на початку 1920-х р. переживала політичну та економічну дестабілізацію, але завдяки реалізації плану Дауеса господарське життя країни було відновлене і розпочалося економічне зростання.

Економіку Японії було успішно переведено на мирні рейки. У 1920-х р. спостерігалась інтенсивна концентрація виробництва і капіталів, подальша монополізація економіки. Особливістю монополі Японії полягала в їхньому тісному зв'язку з державою і імператорською родиною, які вкладали в економіку значні інвестиції, що сприяло впровадженню досягнень науково-технічної революції.

9.2.2 Світова економічна криза 1929-1933 рр.

Циклічний спад виробництва 1929-1933 рр. був найбільшим в історії індустріального господарства і отримав назву «Велика депресія». Основні причини світової економічної кризи полягали в надмонополізації економіки та відсутністю контролю з боку держави за виробництвом в умовах, коли механізм ринкової саморегуляції став неефективним. Монополістичні об'єднання утримували високу ціну на виготовлену продукцію за її низької собівартості. Однак розорення дрібних підприємців, зростання безробіття різко зменшили платоспроможність населення. Це призвело до так званої кризи перевиробництва, яка, за словами економіста М. Рено, насправді була «викликана не надвиробництвом, а недоспоживанням, що є результатом монополізації та махінацій посередників».

Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до скорочення загального світового обсягу промислового виробництва майже на третину. За багатьма показниками деякі країни було відкинуто на рівень межі ХІХ-ХХ ст. Промислова криза збіглась з аграрним перевиробництвом. Швидке зниження цін на сільськогосподарську продукцію розорило селянські й фермерські господарства. Відчутного удару криза завдала світовій торгівлі і фінансам.