2. Німеччина

Німецький монополістичний капіталізм прийнято називати «юнкерсько- буржуазним» і «військово-державним» імперіалізмом. Юнкерсько-буржуазним тому, що в Німеччині сильні позиції займали поміщики-юнкера. Вони зберегли пануюче положення в сільському господарстві, грали активну роль в промисловій і банківській сфері, у їхніх руках залишалася армія. Як традиційні військові вони були зацікавлені в мілітаризації й зростанні військових асигнувань. Німецька буржуазія була зацікавлена в тім же, тому що прагнула до переділу колоній на свою користь.

Німецький імперіалізм прийнято називати військово-державним, тому, що в Німеччині держава у військово-політичних цілях втручалася в господарське життя (не тільки робила військові замовлення промисловцям, але й займалася організацією промислових підприємств, ставила перед промисловцями конкретні завдання). У Німеччині раніше, ніж в інших країнах починається державне регулювання промисловості.

Промислове виробництво в Німеччині росло випереджальними темпами. До початку XX століття німецька промисловість обігнала англійську і французьку й вийшла на перше місце в Європі й на друге у світі. При цьому швидше всього розвивалася важка промисловість (лідируючі позиції німецької металургії, хімії, електротехнічної промисловості).

Успіхам німецької промисловості сприяло те, що з 1871 р. Німеччина стала єдиною державою. Крім того, у результаті перемоги над Францією в 1871 р. Німеччина одержала в приєднаних землях багаті поклади залізної руди, а також контрибуцію в 5 млрд. франків, що була використана для розвитку промисловості.

Так як підприємства важкої промисловості, особливо нових галузей, що бурхливо розвивалися в Німеччині, не могли бути дрібними, Німеччина виходить на перше місце в Європі по концентрації виробництва. Висока концентрація полегшувала створення монополій, і на початку XX століття Німеччина стає класичною країною монополій.

Серед німецьких монополій особливе місце займав військовий концерн Круппа. Створений при участі держави й функціонувавший за державною програмою, він став державою в державі. До його складу входили військові підприємства, шахти, металургійні й машинобудівні заводи.

Успішно йшла концентрація банківського капіталу й формування фінансового капіталу. Для Німеччини був характерний зв'язок банківського капіталу з промисловим через «особисту унію», особисті зв'язки.

На початку XX ст. в Німеччині утворюється надлишок капіталу, що не знаходить застосування усередині країни. На світових ринках німецькі капітали зіштовхуються з конкуренцією англійських і французьких, які вже раніше зайняли сильні позиції. Німеччина має потребу в колоніях і починає розробляти плани по їхньому перерозподілі на свою користь. Німеччина розв'язує Першу світову війну.

8.2.4 США

До початку XX ст. США виходять на перше місце у світі по промисловому виробництву. Це супроводжується структурними змінами: на перше місце, що раніше займала легка промисловість, виходить важка промисловість. Вирішальну роль у цьому зіграли нові галузі: електротехнічна, нафтова, гумова, алюмінієва, автомобільна. Розвиток цих галузей був пов'язаний з досягненнями науки й техніки. Американська промисловість все ще відчувала нестачу робітників, тому винахідництво й нова техніка одержали тут особливо благодатний ґрунт.

У результаті серії винаходів Едисона в області електротехніки в 80-і рр. XIX ст. народжується знаменита фірма Едисона, що надалі переростає в найбільшу електротехнічну корпорацію «Дженерал електрик». Винахід двигуна внутрішнього згоряння був використаний Генрі Фордом для серійного виробництва автомобілів. Фірма Форда за короткий період часу стає монополією - концерном Форда.

Однією з перших монополій США став заснований Рокфеллером нафтовий трест «Стандард Ойл». В 1880 р. він переробляв більше 90% американської нафти. Щоб зміцнити свої позиції на ринку, Рокфеллер домовився з залізничними компаніями про перевезення своїх вантажів по знижених тарифах. Коли конкуренти почали будувати нафтопроводи, щоб урятувати своє положення, Рокфеллер наймав злочинців, які руйнували ці трубопроводи.

Монополії роздували ціни на свою продукцію, розоряли дрібних промисловців, що налаштовувало проти них суспільну думку країни. В 1890 р. був прийнятий «антитрестовський» закон Шермана. Законом заборонялися об'єднання, що обмежували вільну конкуренцію, тобто формально заборонялися монополії. Цей закон був ефективний проти монополій нижчого порядку (картелів і синдикатів), але був неспроможний зупинити дію трестів, тому що в тресті немає змови - це єдина фірма, а не об'єднання.

Після закону Шермана посилене поширення одержує нова форма монополії - холдинг-компанія. Холдинг - це об'єднання, що тримає портфель акцій різних фірм, одержує дивіденди й розподіляє їх між пайовиками. При цьому холдинг-компанія посилає своїх директорів у підконтрольні фірми. Формально холдинг не є монополією.

Паралельно з концентрацією промисловості й утворенням монополій іде концентрація банків і утворення фінансових груп. До початку Першої світової війни фінансові групи Моргана й Рокфеллера контролювали третю частину національного багатства США.

У цей же час США висунулися на перше місце у світі по виробництву й експорту зерна. Але розвиток сільського господарства був неоднаковим по території країни. Найбільш розвиненим воно було на промисловій Півночі. Тут не було вільних земель, тому збільшити продуктивність можна було тільки шляхом інтенсифікації, тобто підвищення технічного рівня. На колишньому рабовласницькому Півдні великі землевласники здавали землю дрібним орендарям. В орендарів не залишалося засобів для підвищення технічного рівня господарювання, тому рівень розвитку сільського господарства залишався низьким.

До початку XX ст. в США ще не вся територія була освоєна. Тривав процес внутрішньої колонізації країни, тому вивіз капіталу був невеликим. Хоча США ще не мали потреби в колоніях, відповідно до загальної тенденції в кінці XIX ст. вони починають колоніальну експансію. Колоніальна політика США мала особливості, що відрізняли її від колоніальної експансії європейських країн:

1. Слаборозвинені країни, потенційні колонії, перебували поруч, на своєму континенті й США взяли на озброєння доктрину - «Америка для американців». Спочатку це було гаснуло для боротьби з європейським націоналізмом, а потім, спираючись на цю доктрину, США не допускали проникнення європейських капіталів у країни Латинської Америки.

2. Колоніальна експансія США з самого початку мала риси неоколоніалізму. США не проголошували країни Латинської Америки своїми колоніями. Формально ці країни залишалися суверенними державами.