3.5 Розвиток господарства на території України в античні часи

3.5.1 Скіфо-сармато-антична культура

У період VII ст. до н. е. - III ст. н. е. Північне Причорномор'я населяли іраномовні племена скіфів, що створили в VI у до н. е. перше державне утворення на території України - Велику Скіфію.

Давньогрецький історик Геродот виділяв скіфів-кочівників, скіфів-хліборобів і царських скіфів. Кочівники розводили коней, верблюдів, дрібну рогату худобу, хлібороби вирощували пшеницю, ячмінь, просо, лук, часник. Царські скіфи являли собою верхівку скіфських племен, вони служили у війську, збирали данину зі скорених народів. Хоча Геродот уважав всіх скіфів одним народом, є підстави думати, що скіфи-хлібороби були представниками автохтонного праслов'янського населення.

Скіфи знали обробку металів (міді, бронзи, заліза), виготовляли зброю й обладунки. Великих успіхів домоглися скіфські майстри у виготовленні виробів з дорогоцінних металів, прикрашених малюнками із зображенням різних тварин.

Активну торгівлю вели скіфи із грецькими колоніями. Імпортували вино, масло, дорогоцінні метали, кераміку, зброю й тканини. Предметами експорту були зерно, м'ясо, хутра, шкіри, мед, віск.

В ІІІ ст. до н. е. скіфи зазнали поразки в боротьбі із сарматськими племенами й змушені були відступити на територію Нижнього Подніпров'я й Криму, де створили нову державу - Малу Скіфію, що проіснувала до ІІІ ст. н. е. У Криму скіфи поступово переходили до осілого способу життя, займалися землеробством, садівництвом, торгівлею. Для цього періоду характерне змішання скіфської й елліністичної культур. Скіфська аристократія взяла у свої руки торгівлю з Боспорським царством і Херсонесом, що приносило більший прибуток. Мала Скіфія була зруйнована навалою готів.

Сармати, також як і скіфи, були іраномовним народом, що прийшов з Кавказу. Побут сарматів майже не відрізнявся від побуту скіфів-кочівників. Для сарматських племен періоду ІІІ-І ст. до н. е. характерне поширення кочового скотарства. У перших століттях нашої ери серед сарматів початку розвиватися мінова торгівля й ремесло. Під впливом античних міст і племен, що населяли лісостепову зону сармати

• Т 7 У ' • и

поступово переходили до осілого життя. У цей період починається соціально-майнове розшарування сарматського суспільства й виникає аристократія.

Навала готів в ІІІ ст. н. е. витиснула сарматські племена на схід, за Волгу, обірвавши торгово-культурні зв'язки з античними містами. В ІУ ст. н. е. сарматські племена остаточно втратили свою культурну ідентичність, змішавшись із гунами.

Важливу роль у житті Північного Причорномор'я грали античні міста: Херсонес, Ольвія, Керкінітід, Тиру, які були посередниками в торгівлі між скіфо- сарматськими племенами й материковою Грецією. Із Греції привозили оливкову олію, вино, кераміку, металеві вироби, тканини, мармур, витвори мистецтва. Вивозили зерно, шкіри, хутра, сіль, солону рибу.

Найважливішим представником античної цивілізації в Північне Причорномор'я було Боспорське царство, створене в Криму в У ст. до. н. е. Столицею Боспорського царства було місто Пантікапей (сучасна Керч).

Провідною галуззю господарства було землеробство, у якому переважали дрібні селянські господарства. Існували й великі латифундії, засновані на рабській праці, які вирощували зерно для експорту в Грецію. Боспорці займалися городництвом, виноградарством, садівництвом, тваринництвом. Розводили коней, велику й дрібну рогату худобу, свиней, домашнього птаха. Велике значення мало рибальство в Азовському морі й ріках, що впадають у нього.

Розвивалося ремесло: обробка металів, каменю, дерева, виробництво зброї, ювелірних прикрас, кераміки. В ст. н. е. Боспорське царство було зруйновано

навалою готів, що збіглася з катастрофою античної рабовласницької системи.