3.3.7 Колонізація Причорномор'я (уііі-уі ст. До н. Е.)

Розвиток економіки Давньої Греції породило таке явище як Велика грецька колонізація - виселення греків з материкової Греції в колонії на узбережжя Середземного й Чорного морів. У цілому було виведено кілька сотень колоній з населенням до 2,5 млн. чоловік.

Одним з головних напрямків колонізації було північно-східне - на береги Чорного моря. Спочатку засновувалися колонії на західному й південному узбережжі: Синопа, Гераклея Понтійська, Аполонія Понтійська, Одесос, Томи (Констанца), Калатія. На східних берегах Чорного моря були засновані Пітіунт (Піцунда), Діоскуріада (Сухумі), Фасис (Поті).

В VI ст. до н. е. колонізатори досягли Північного Причорномор'я. Одним з найдавніших поселень стала Ольвія, заснована в першій половині VI ст. до н. е. на берегах Дніпро-Бузького лиману. На рубежі УП-УГ ст. до н. е. біля десятка різних поселень і городків з'явилися на обох сторонах Керченської протоки, найбільш великими з них стали Пантікапей (сучасна Керч) і Фанагорія. На початку V ст. до н. е. грецькі колонії Керченської протоки об'єдналися під владою Пантікапея, і це об'єднання стало називатися Боспорською державою (або Боспором).

Найбільш значимими колоніями Північного Причорномор'я також були Тиру (Білгород-Дністровський), Феодосія (Феодосія), Херсонес (Севастополь), Горгипія (Анапа).

Причин колонізації було декілька.

1. Зростання населення, розвиток ремесел і торгівлі. Грецькі поліси постійно зазнавали труднощів із продовольством і не могли прокормити стрімко зростаюче населення. Переселення частини населення в місця, сприятливі для землеробства, допомагало налагодити постачання метрополії зерном і сировиною для ремісничого виробництва. В обмін на продовольство й сировину колонії купували вироби ремісників.

2. Політична й соціальна боротьба. У колонії звичайно йшли безземельні селяни, ремісники, що розорилися, представники потерпілих поразку політичних угруповань. Всі вони прагнули на нове місце, сподіваючись досягти успіху й добробуту в колоніях.

Колонії завжди виводилися в заздалегідь розвідане місце. Звичайно вибиралася ділянка на морському узбережжі, з родючими землями, джерелами прісної води, зручною гаванню. Після цього призначався ойкіст - офіційний глава партії колоністів. Він проводив запис бажаючих переселитися в колонію, остаточно вибирав місце поселення і його планування, визначав місце для міських стін, храмів, агори.

Після переселення колоністи повинні були налагодити торговельні контакти з місцевими племенами. В обмін на вино, олію, вироби з металів і предмети розкоші місцеві племена надавали зерно, м'ясо, молочні продукти, шкіри, вовну. Переселенці підтримували самий тісний контакт і з метрополією, однак колонія завжди засновувалася як самостійний поліс. Залежно від складу колоністів, місцевих умов, відносин з метрополією колонія ставала або землеробським центром, або виступала як торговельний посередник у торгівлі метрополії з місцевими племенами.

Багато грецьких колоній, спочатку невеликі й бідні поселення, перетворюються в процвітаючі багатолюдні, багаті міста з розвиненою економікою, активним соціально-політичним і культурним життям.