2. Розвиток Римської держави, її піднесення й розкол

Період республіки знаменувався військовою експансією Рима по всьому Середземномор'ю, результатом безперервних воєн стало збільшення ролі армії в суспільстві. Спочатку армія комплектувалася тільки з римських громадян, але з II ст. до н. е. армію стали комплектувати найманцями, які цілком і повністю залежали від свого полководця. Причиною цієї військової реформи стало зубожіння селян, які становили кістяк римського війська.

І—г • • и • • -і и и • и •

Після військової реформи й створення найманих армій головними політичними фігурами в Римі стали полководці. Після напруженої внутрішньої боротьби й кровопролитних громадянських воєн до влади прийшов Октавіан Август, що став першим римським імператором.

Період I—II ст. н. е. став періодом найбільшої могутності римської держави. Усе узбережжя Середземного моря належало Риму. У Європі границя між римською цивілізацією й варварами проходила по Рейну й Дунаю, римлянам належала вся Північна Африка, Передня й Мала Азія. Величезні території давали Риму гроші, продовольство, рабів. Здавалося, що імперія незламна, однак це було не так.

З III століття н. е. римська експансія зупиняється, імперія переходить до оборони від зовнішніх ворогів. На територію Рима відбуваються регулярні набіги варварських племен, які підсилюються з кожним десятиліттям. Наростає політична нестабільність. В 395 р. Римська імперія розпадається на дві держави: Західну Римську імперію й Східну Римську імперію (Візантію). Візантія проіснувала ще більше тисячі років, Західної Римської імперії залишалося ледве менше століття. В 476 р. Західна Римська імперія перестала існувати. Разом з нею загинула й антична цивілізація.

2. Криза рабовласництва, виникнення колонату

Однією з найголовніших причин руйнування Римської імперії стала криза рабовласницької системи, що виникла в П-Ш ст. н. е. Викликана вона була припиненням загарбницьких воєн і скороченням припливу рабів у римську економіку. У період розквіту римської держави число бранців обчислювалося сотнями тисяч, раби були дуже дешевими, а їхнє використання в господарстві - вигідним. Поки раби коштували дешево, із цим можна було миритися, але підвищення цін на рабів викликало зниження рентабельності господарства. Виявився серйозний недолік рабовласницької системи - незацікавленість рабів у результатах своєї праці.

Для підвищення ефективності господарства застосовувалися нові форми експлуатації рабів. Однією з таких форм став пекулій - самостійне господарство (реміснича майстерня або ділянка землі), за користування яким раб сплачував хазяїнові певну суму грошей. Рабам дозволили мати власність, у тому числі й купувати власних рабів. Перед рабами відкрилися можливості до збагачення. Були прийняті закони, що захищали права рабів, за яких їх не можна було не тільки вбивати, але навіть відбирати пекулій.

Іншою формою підвищення ефективності господарства став колонат. Великі землевласники здавали частину своєї землі в оренду селянам, які називалися колонами. Праця колонів була ефективніше праці рабів, але бажаючих займатися землеробством серед римських громадян була мало - фізична праця вважався долею рабів.