3.2.4 Трактат Гуань-Цзи

В ІУ-ІІІ ст. до н. е. у Китаї набули широкого поширення ідеї колективного економічного трактату «Гуань-Цзи», деякі з яких не втратили своєї актуальності й до сьогоднішнього часу.

Золото й коштовності не розглядалися в трактаті як багатство. Таким, насамперед, визнаються матеріальні блага (товари). Праця проголошувалася джерелом багатства держави. Золоту приділяється роль грошей, як засобу обміну й з іншого боку, роль товару, якщо їм вимірюються ресурси країни.

«У поселеннях панує спокій» там, де ціни на хліб регулюються. Для регулювання економікою в цілому необхідно створити в державі запаси хліба, ввести пільгові кредити хліборобам, замінити прямі податки на сіль і залізо, податком на товари, які виготовляються з їхнім застосуванням.

Багатство для загального щастя треба розподілити більш рівномірно, без надмірного збагачення купців і лихварів. Однак, без «богом обраних», «вельможних», «знатних» неможливо обійтися, тому що країна втратила б прибутки, але й стати знатними всім також неможливо, тому що комусь було б працювати.

3.3 Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

3.3.1 Формування Давньогрецької цивілізації

Формування давньогрецької цивілізації почалося в ХІІ-УІІІ ст. до н. е. ще до виникнення держав. Цей період називається «гомерівським», тому що описаний в знаменитих поемах «Іліада» і «Одисея», авторство яких приписується Гомеру. У поемах описане суспільство періоду військової демократії. Плем'ям управляли народні збори, що вибирало військового вождя - басилевса. Самі басилевси були всього лише верхівкою шару військової знаті - евпатридів.

Як описано в поемах, життя басилевса нічим не відрізнялося від життя народу. Одисей оре, сіє, власноручно виготовляє меблі. Його дружина Пенелопа займається ткацтвом.

Гомерівські греки займаються орним землеробством і скотарством. Головним багатством вважається не земля, що ще залишається в общинному володінні, а худоба. Однак уже починають з'являтися великі маєтки басилевсів - ойкоси, у яких є поля, городи, сади, виноградники. Господарство в ойкосі було натуральним - усе, що там вироблялося, призначалося для споживання всередині ойкоса. Грошей гомерівські греки ще не знали, хоча вже мали уявлення про мінову торгівлю.

Уже існували рабовласницькі відносини, але праця рабів застосовувалася обмежено. Найчастіше використали рабинь: для виготовлення тканин, млива борошна, готування їжі. Праця рабів-чоловіків використовувалася рідко, звичайно ними ставали діти рабинь. Застосування праці військовополонених у господарському житті було утруднено - у той час ще не існувало апарата примусу, а один хазяїн зі списом і мечем був слабкіше трьох-чотирьох рабів-воїнів з мотиками.

Рабство гомерівської епохи були патріархальним - раби були фактично членами родини хазяїна, їли з ним за одним столом і віддано захищали його інтереси.

3.3.2 Виникнення полісів

В VIII-III ст. до н. е. у Греції формується полісна система - класична система рабовласництва в Давній Греції. Поліс - місто-держава з навколишніми землями. Населення полісів навіть у період розквіту полісної системи рідко перевищувало 10 тисяч чоловік. Територія поліса також була невеликою - кілька десятків (рідше - сотень) квадратних кілометрів. За кілька годин можна було пішки пройти відстань від

центра міста до окраїни полісної округи. Найбільшими полісами були Спарта (площа

2 • 2 більше 8000 км , населення близько 200 тисяч чоловік) і Афіни (площа 2500 км ,

населення близько 150 тисяч чоловік).

Причиною формування полісної системи стали природні умови Греції. Займатися землеробством тут можна було без будівництва іригаційних споруджень, тому основним господарським осередком були не великі храмові або державні господарства, а невелике приватне господарство з відносно високою ефективністю. Це сприяло зростанню самосвідомості й індивідуалізму серед стародавніх греків, що заклало основу сучасної Європейської цивілізації.

Давньогрецькі поліси вже мали кам'яні бруківки, водопровід і каналізацію. Власне місто ділилося на дві частини: акрополь і нижнє місто. Захищений кам'яною стіною акрополь перебував на височині. На акрополі перебували святилища й храми. Нижнє місто розташовувалося біля підніжжя акрополя - житлові квартали, майстерні, торговельні крамниці. У нижньому місті розташовувалася й ринкова площа - агора - на якій проводилися народні збори (еклесії). У народних зборах мали право брати участь всі дорослі чоловіки-громадяни.

Населення поліса звичайно складалося із трьох категорій: вільних громадян, метеків (особисто вільні люди, які не мають громадянських прав) і рабів. Політика поліса була спрямована на згладжування майнового розшарування серед громадян. Найбільш бідні громадяни могли розраховувати на допомогу з боку держави, на багатих же громадян накладали літургії (обов'язок витрачати частину грошей на суспільні потреби): будівництво кораблів, храмів, організація свят.