2.10 Особливості східного рабства

На Сході головною продуктивною силою були не раби, а селяни-общинники. Під час припинення польових робіт їх залучали для будівництва гігантських споруджень - доріг, зрошувальних споруджень, пірамід, зіккуратів. Наявність великої кількості дарової робочої сили, робило непотрібними для держави величезні армії рабів, яких треба було годувати, одягати й охороняти.

Використання великої кількості рабів у сільському господарстві приватними особами було можливо тільки з появою великої приватної земельної власності й гальмувалося нерозвиненістю земельно-власницьких відносин.

Раби становили незначну частину населення, належали в основному державі й виконували обов'язки домашніх слуг у господарстві царів, жерців і чиновників. Зрідка рабів використовували в сільському господарстві й будівництві поряд з общинниками. Джерелами рабства були війни, піратство, боргова кабала.

Семінар 1. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

1. Неолітична революція - перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого.

2. Бронзовий вік.

3. Залізний вік.

4. Виникнення та розвиток давньоєгипетської цивілізації.

5. Шумерська культура. Кодекс царя Хамурапі.

Реферати

1. Трактування предмета економічної теорії різними школами економістів.

2. Цивілізаційна теорія Арнольда Тойнбі.

3. Пам'ятники кам'яного віку на території України

4. Трипільська культура на території України: періодизація, характерні риси.

5. Приручення коня і її роль у житті людини.

6. Побут і господарство скіфських племен.

7. Будівництво єгипетських пірамід: економічний аспект.

Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. До н. Е. - V ст. Н. Е.).

1. Господарство та економічна думка Стародавньої Індії

2. Господарство та економічна думка Стародавнього Китаю

3. Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

4. Господарство та економічна думка Стародавнього Риму

5. Розвиток господарства на території України в античні часи

3.1 Господарство та економічна думка Стародавньої Індії

3.1.1 Держава Маур'єв і її господарство (іу-іі ст. До н. Е.)

В ІУ-ІІІ ст. до н. е. поступово зложилася перша загальноіндійська держава (держава Маур'єв), що мала величезне значення для більш швидкого становлення цивілізації у всіх районах Південної Азії, хоча існувала відносно недовго. Неміцне політичне об'єднання розпалося вже на початку ІІ ст. до н. е. Із цього часу Індія мала все більший вплив і на інші райони Азії.

У середині І тисячоріччя до н. е. поширення залізних знарядь праці (сокири, плуги, лопати, мотики) сприяло господарському освоєнню всієї Північної Індії в складних умовах джунглів і печені вологого клімату. Орне землеробство поширюється уздовж Гангу на схід, головною продовольчою культурою в умовах високої вологості став мал. Щоб не залежати від природи, селяни створювали штучні іригаційні спорудження: колодязі, ставки, дамби, канали. Родючість ґрунтів, використання більш досконалих методів сільського господарства стало причиною більших урожаїв і бурхливого росту населення. В античній Європі індійці вважалися найбільш численним народом у світі.

Бурно ростуть старі міста й ґрунтуються нові. Причиною цього став розвиток ремесла й торгівлі, про що свідчать знахідки давньоіндійських грошей - злитків срібла або міді із клеймом. Про збільшення багатств міського населення свідчать і міські зміцнення, що з'явилися в цю епоху. Площа найбільш великих поселень становила близько 1,5-2,5 км². Найбільш великим містом була столиця імперії Маур'єв Паталіпутра, довжина стін якої рівнялася приблизно 30 км. У цій стіні налічувалося кілька сотень дерев'яних веж і десятки міських воріт.

В містах існували купецькі об'єднання й цехові організації ремісників. Зважаючи на все, між ремісниками або торговцями підтримувалися не тільки економічні зв'язки - їх поєднували також загальні культи, свята й звичаї. Селилися члени таких об'єднань звичайно разом, створюючи внутріміські сусідські громади - квартали. Професійні навички передавалися в спадщину, а шлюби укладалися в межах свого соціального кола. Відзначено випадки спеціалізації окремих етнічних груп. Таким чином, особи, що входили в об'єднання, були між собою у родинних відносинах, створюючи як би величезні «родини», або клани. Глави подібних об'єднань користувалися значним впливом, будучи представниками міського самоврядування.