2.Обставини, що підлягають встановленню під час розслідування злочинів, що полягають в незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів

Обставини, що підлягають встановленню, підчас розслідування злочинів, що полягають у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів визначаються відповідно до ст.ст.64, 23 КПК України та відповідних диспозицій статей КК України (ст.ст. 305, 307, 309, 310, 311, 320).

Узагальнено до обставин, що підлягають встановленню у справах щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, відносяться наступні: 1) чи віднесено вид вилученої речовини до Переліків відповідних таблиць наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів; 2) розмір наркотичного засобу (визначається в Україні відповідно Наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», зареєстрованого Міністерством юстиції України за № 512/4733 від 16.08.2000 р.; наприклад, станом на 08.12.2009 р. висушена маріхуана вагою до 5 грам вважається невеликого розміру, а вагою від 500 до 2500 грамів – великого розміру; героїн вагою 1 грам вже вважається великого розміру); 3) що саме мало місце (незаконне виготовлення, зберігання, збут, перевезення тощо) та яким способом це проявилось (наприклад, рецепт, за яким наркотичний засіб було виготовлено; збут шляхом продажу або дарування; зберігалося шляхом розміщення у кармані верхнього одягу тощо); 4) яке джерело придбання наркотичного засобу (наприклад, хто саме продав наркотик, де саме було зібрано наркотик тощо); 5) час, місце та інші обставини скоєння злочину (наприклад, адреса квартири, де відповідно до рецептури здійснюватися дії щодо виготовлення наркотику; маршрут транспортного засобу, в якому здійснювалася перевозка наркотику тощо); 6) вік осіб, яким збували наркотичні засоби (цікавить щодо сбуту наркотиків неповнолітнім особам); 7) чи не вчинено цей злочин групою осіб (організованою злочинною групою); 8) роль кожного учасника злочинної групи; 9) винність кожного злочинця; 10) наявність прямого умислу, ціль та мотиви (особливо, для сбуту); 1) вартість наркотичного засобу при продажі або покупці наркотичного засобу; 12) чи притягувався злочинець раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів; чи страждає злочинець на наркоманію; 13) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину.

3.Типові дослідчі ситуації і програми перевірки заяв (повідомлень) про злочин на стадії порушення кримінальної справи

Необхідною умовою порушення кримінальної справи є наявність законних підстав та приводів. Відповідно до приводів зазначених у ч.1 ст.94 КПК України, основна більшість кримінальних справ щодо злочинів, що полягають у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, порушуються за наступних приводів:

а) у зв’язку з безпосереднім виявленням ознак злочину в перебігу оперативно – розшукової діяльності (виявляється особа злочинця, група чи організована група злочинців);

б) у зв’язку з повідомленням представників влади (найчастіше, органів транспортної міліції, представників громадських об’єднань, медичних закладів тощо);

в) за заявами (повідомленнями) громадян.

Відповідно до наведеного криміналісти виділяють дві типові дослідчі ситуації порушення кримінальної справи.

1. Виникненню привода до порушення кримінальної справи передувало прийняття органом дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення такого злочину. Ця ситуація характеризується наявністю великої кількості інформації: здобутих оперативним шляхом наркотичних засобів, пояснень осіб, про способи вчинення злочину, та про те, що це саме наркотичні засоби, відеозйомка, спостереження в перебігу оперативно – розшукових заходів тощо. Це не дуже поширена слідча ситуація порушення кримінальної справи.

2. Привід виник несподівано для працівників органу дізнання, при цьому достатніх даних для порушення кримінальної справи немає. Ця ситуація можлива у разі затримання особи у момент вчинення злочину (підчас здійснення незаконного обігу наркотичних засобів, наприклад, перевезення наркотику для власного споживання за місцем мешкання). Ситуація характеризується відсутністю даних, що речовина є наркотичним засобом та обмеженим часу на проведення попередньої перевірки.

Особливої уваги заслуговує проведення доекспертного дослідження речовини. При перевірці заяв та повідомлень про злочин, у затриманої особи вилучається речовина, що за зовнішнім виглядом нагадує наркотичний засіб. Для правильної відповіді на питання – чим є дана речовина – такий вилучений об’єкт направляють на дослідження спеціалістам-хімікам у експертно-криміналістичні відділи внутрішніх справ або Міністерства юстиції. Таке дослідження оформлюється довідкою, що знаходяться у первинних матеріалах. Якщо у підозрюваного було вилучено речовину, яка за зовнішніми ознаками та документами нагадує фармакологічний продукт, то перед працівниками правоохоронних органів стоїть завдання щодо встановлення законності придбання такого засобу (наявність рецептів, хвороб, висновків лікаря).