2. Особливості порушення кримінальних справ про крадіжки. Обставини, які підлягають встановленню

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про скоєння крадіжок є такі: а) заяви громадян та посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання із викраденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає негайного реагування.

На стадії порушення кримінальної справи складаються такі дослідчі ситуації:

1. Наявність привода для порушення кримінальної справи (частина 1 ст. 94 КПК України). Головним чином, приводами стають заяви та повідомлення про крадіжку і безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання, слідчим. Є підстави для порушення кримінальної справи – достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Достатніми даними, які свідчать про ознаки крадіжки можуть бути: порушення цілісності об’єктів, відсутність майна, сліди злому тощо.

2. Наявність привода (головним чином заява чи повідомлення), але ситуація характеризується недостатністю даних про ознаки злочину. Під час огляду місця події є ознаки про інсценування події. У цих випадках провадиться перевірка повідомлення, заяви про злочин в термін не більше 10 днів (ст. 97 КПК України). Ця перевірка може включати наступні заходи: відібрання заяви від заявника (чому із запізненням повідомив про злочин); має бути проведена інвентаризація, документальна ревізія (крадіжки на підприємствах); огляд місця події; витребування різних документів; доручення провести оперативно-розшукові заходи тощо.

Головне завдання перевірки: встановити ознаки злочину, обґрунтувати їх наявність. Тоді має бути прийняте рішення про порушення кримінальної справи.

Суттєвими обставинами, які підлягають встановленню у кримінальній справі про крадіжку, є наступні:

1. Місце і час скоєння крадіжки.

2. Спосіб скоєння крадіжки (зміст та характер дій, спрямованих на підготовку, скоєння крадіжки та приховування її слідів).

3. Засоби та знаряддя, які використовувалися у підготовці, скоєнні та приховуванні крадіжки (тип, вид, найменування; спеціально підготовлені, виготовлені чи випадково потрапили).

4. Місця та канали збуту викраденого майна, місце його знаходження.

5. Обстановка скоєння крадіжки.

6. Ким скоєно крадіжку.

7. Склад злочинної групи, характеристика її учасників та їх роль у скоєнні крадіжки (коло співучасників, наявність злочинного зговору між ними, хто є організатором групи, які дії було виконано кожним із них).

8. Характер і зміст дійсної спрямованості злочинного умислу, мотив та цілі.

9. Наявність підбурювачів, конкретна їх роль у скоєнні злочину.

10. Відомості, які характеризують особу кожного співучасника крадіжки (вік, сімейний стан, освіта, сфера діяльності, стан здоров’я (у тому числі психіки), образ життя, а також інші дані, які позитивно або негативно характеризують особу злочинця).

11. Наявність обставин, які пом’якшують або посилюють відповідальність.

12. Відомості про злочини, які раніше скоювалися підозрюваним (обвинуваченим), наявність судимостей.

13. Яке майно було викрадено, його розмір.

14. Матеріальний стан та умови життя потерпілого в момент скоєння крадіжки.

15. Наявність у обвинуваченого майна, яке підлягає вилученню з метою відшкодування матеріальної шкоди.

16. Обставини, які свідчать, що крадіжки не було (інсценування, відсутність майна, його загублення тощо).

17. Причини й умови, які сприяли скоєнню крадіжки.