2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку

Науковими засадами криміналістичного обліку є вчення про криміналістичну реєстрацію. Своєю чергою, ця окрема криміналістична теорія базується на положеннях криміналістичної діалектики про індивідуальність, відносну стійкість (незмінюваність), здатність відображати і відображатися даних загальної теорії криміналістики та інших окремих криміналістичних теорій і вчень (насамперед, криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики, криміналістичних учень про ознаки, механізм слідоутворення, про спосіб учинення злочину тощо). До наукових засад віднесено також дані природничих наук про будову, властивості, розвиток об’єктів; кібернетики, математики, науки управління.

Правові засади криміналістичного обліку – це приписи в законі та підзаконних нормативно-правових актах стосовно створення, функціонування криміналістичних обліків, фактичних і юридичних підстав реєстрації конкретних об’єктів. Єдиним законодавчим актом, що передбачає ведення криміналістичного обліку, окремі способи реєстрації, загалом окреслює коло осіб, котрі підлягають реєстрації, є Закон України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» (1990р.), п. п. 13, 11 ст. 10. Серед підзаконних нормативно-правових актів Положення про Міністерство внутрішніх справ, затверджене Указом Президента України від 17 листопада 2000 р. (підп. 11 п. 4); накази МВС України, оскільки криміналістичні обліки ведуть органи внутрішніх справ. Саме ці документи містять головний масив приписів щодо призначення, створення, функціонування конкретних видів обліку, конкретизації реєстрованих об’єктів, способів, форм реєстрації, реєстраційних документів, порядку поставлення на облік і перевірки за ним.

Криміналістичний облік окремих об’єктів ведеться в масштабах Співдружності незалежних держав (СНД). Це передбачено ст. 7 Угоди про взаємодію міністерств внутріщніх справ незалежних держав у сфері боротьби зі злочинністю, підписаної 24 квітня 1992 р. в м. Алма-Ати. Банк даних про певні об’єкти формує і веде Національне центральне бюро Інтерполу, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р.

Фактичними підставами для реєстрації слугують дані про зв’язок об’єкта з подією злочину (або подією вірогідно кримінального характеру), деяких видів адміністративних правопорушень.

Юридичними підставами визнають також рішення відповідних посадових осіб, органів, які можуть мати форму процесуальних документів: постанов слідчого, прокурора, органу дізнання, судді; ухвал, вироків суду, документи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оперативно-службові документи. Саме їх вважають безпосередніми юридичними (правовими) підставами реєстрації об’єктів за певним криміналістичним обліком.

3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків

Вид криміналістичного обліку, а відтак і його назва, визначається на основі декількох чинників: об’єкта та його ознак, що підлягають реєстрації, способу, форми, ступеня централізації (або охоплення певної території держави), призначення, органу, що здійснює реєстрацію.

За призначенням (завданнями) розрізняють криміналістичні обліки: оперативно (інформаційно)-довідкові та оперативно-пошукові.

Оперативно-пошукові обліки вміщують об’єкти, які безпосередньо пов’язані з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та слідчих дій. До них належать дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб’єктивних портретів та ін.

Інформаційно-довідкові обліки (колекції і картотеки) комплектуються об’єктами та даними, які безпосередньо не пов’язані з подією злочину і отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру. Об’єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки різноманітних виробів, малюнки, фотографії, таблиці, каталоги тощо.

Окремо доцільно зупинитись на дактилоскопічному обліку (як виду оперативно-пошукового обліку). Правовою підставою використання дактилоскопічних обліків в Україні є Закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію», «Про біженців» та відомчі нормативні акти МВС України. У тому числі, наказ «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України» від 30.08.1999 №682, наказ «Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України» від 11.09.2001 № 785; наказ «Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліків в органах внутрішніх справ і органах (установах) кримінально-виправної системи України» від 23.08.2002 № 823/188, норми яких містять пояснення щодо сутності, принципів, завдань дактилоскопічної реєстрації, регламентують діяльність суб’єктів дактилоскопічної реєстрації, визначають об’єкти реєстрації тощо. Великий обсяг інформації, яку необхідно переробити і постійно опрацьовувати під час перевірок та пошуків шуканого сліда або індивіда, сприяв заміні ручної праці автоматизованими дактилоскопічними ідентифікаційними системами (АДІС) на базі ПЕОМ.

Доцільно зазначити, що важливим критерієм поділу криміналістичних обліків на види з урахуванням усіх інших чинників є саме орган, що їх здійснює. Усі криміналістичні обліки ведуть виключно підрозділи МВС України.

За конкретними органами розрізняють:

• криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи інформаційних технологій – основні облікові апарати;

• криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи експертно-криміналістичних центрів МВС України, що є однією з їх функцій;

• криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи карного (кримінального) розшуку, що є однією з їх функцій.

За ступенем централізації (що визначається органом ведення та охопленням території держави) виділяють:

• центральні (інша назва централізовані) – підрозділи МВС України; до них можна також віднести міждержавні: в межах СНД це Головний інформаційний центр (ГІЦ) МВС Росії; Інтерполу (Генеральний секретаріат) через Національне центральне бюро Інтерполу в Україні (НЦБ); окремо Європолу – поліцейської організації, створеної країнами-членами ЄС;

• регіональні: підрозділи ГУ, УМВС України в АРК, областях, на транспорті, містах Києві та Севастополі;

• місцеві: підрозділи місьрайлінорганів внутрішніх справ.

Основним обліковим підрозділом в системі МВС України є Управління інформаційних технологій, що діють на рівні МВС, головних Управлінь та Управлінь на рівні області. Ці Управління складаються з двох блоків: оперативно-довідковий відділ та комп’ютерний центр. Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи інформаційних технологій:

1. Оперативно-довідковий (інша назва алфавітний) і дактилоскопічний.

2. Автоматизований банк даних (АБД).

Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи експертно-криміналістичної служби МВС. Об’єктами цих обліків є речові докази, сліди злочинця тощо переважно вилучені з місць нерозкритих злочинів, що є наслідком участі експерта-криміналіста в слідчих діях, а також виконання інших функцій (йдеться про предмети злочинної діяльності, предмети зі слідами, безпосередні сліди злочинця, знаряддя вчинення злочину).

Призначенням (завданням) пошукових (оперативно-пошукових) обліків слід вважати забезпечення розкриття злочинів шляхом ідентифікації об’єктів, установлення єдиного джерела походження, визначення причетності до вчинення злочину підозрюваних осіб та вилучених речей (конкретизація за видами, а надто дактилоскопічного обліку) як результат забезпечення всебічного, повного, об’єктивного розслідування злочину.

Криміналістичні обліки, які ведуть підрозділи карного розшуку:

1. Облік безвісти зниклих, невідомих хворих, дітей і невпізнаних трупів. Облік центрально-регіонально-місцевий: оперативно-довідкові служби (ОДС) Департаменту карного розшуку (ДКР) МВС, Управління карного розшуку (УКР) ГУ, УМВС України в АРК, областях, на транспорті, містах Києві та Севастополі; відділів карного розшуку міськрайлінорганів внутрішніх справ.

2. Облік злочинців за ознаками зовнішнього вигляду: фотоальбоми (фототеки) з фотознімками, відеотеки з відеозображеннями осіб.

3. Облік викрадених ненумерованих речей.

4. Облік викраденої, приблудної, розшукуваної, вилученої худоби.