- •Міністерство освіти і науки
- •Донецьк, ДонНу 2010
- •Передмова
- •Розділ і Вступ до криміналістики (теоретичні засади науки) Тема 1. Предмет, система, завдання, методи криміналістики
- •Предмет і завдання криміналістики
- •2. Методи криміналістики
- •3. Система криміналістики
- •4. Зв'язок криміналістики з іншими науками та її значення у професіональній підготовці фахівців для правоохоронних органів
- •Тема 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика
- •1. Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації
- •2. Об’єкти криміналістичної ідентифікації
- •3. Види, суб’єкти, форми криміналістичної ідентифікації
- •4. Поняття, об’єкти, види, суб’єкти, форми встановлення групової належності
- •5. Загальна характеристика етапів (стадій) ідентифікації та встановлення групової належності
- •6. Поняття, об’єкти, види, суб’єкти, форми криміналістичної діагностики
- •7. Значення криміналістичної ідентифікації, встановлення групової належності, криміналістичної діагностики в кримінальному судочинстві, використання їх даних у інших сферах юридичної практики
- •Розділ іі кримінАлістична техніка тема 3. Загальні положення криміналістичної техніки
- •1. Поняття, система, завдання криміналістичної техніки
- •2. Поняття, класифікація техніко-криміналістичних засобів, прийомів, методів; правова регламентація і значення їх застосування в кримінальному судочинстві
- •3. Техніко-криміналістичні засоби, прийоми, методи збирання інформації про злочини та їх учасників; комплекти зазначених засобів
- •4. Загальна характеристика сутності й можливостей техніко-криміналістичних засобів, методів, що застосовуються для лабораторних досліджень речових доказів
- •Тема 4. Криміналістична фотографія і відеозапис
- •1. Поняття криміналістичної фотографії і криміналістичного відеозапису; сфера їх застосування, значення для розслідування злочинів, судового розгляду справ
- •2. Загальна характеристика засобів, методів (способів, прийомів), видів криміналістичних фотографії та відеозапису
- •3. Застосування криміналістичних фотографії та відеозапису в перебігу слідчих дій; техніко-криміналістичні прийоми оформлення факту і результатів їх застосування
- •4. Експертизи: фототехнічна, криміналістична матеріалів та засобів відеозапису
- •Тема 5. Криміналістична трасологія
- •1. Поняття, завдання, наукові засади криміналістичної трасології; поняття сліду в широкому розумінні, класифікація матеріальних слідів
- •2. Характеристика слідів-відображень, слідів-предметів, слідів-речовин; мікрооб’єктів
- •3. Техніко-криміналістичні прийоми, методи, засоби збирання матеріальних слідів
- •4. Трасологічні дослідження: види, питання, які ними вирішуються; підготовка і оформлення матеріалів для експертиз
- •5. Значення матеріальних слідів, результатів їх дослідження для розкриття і розслідування злочинів
- •Тема 6. Криміналістичне зброєзнавство
- •1. Поняття і наукові засади криміналістичного зброєзнавства, криміналістичної балістики; завдання криміналістичного зброєзнавства
- •2. Поняття і стисла характеристика об’єктів криміналістичного зброєзнавства
- •3. Техніко-криміналістичні прийоми, методи, засоби збирання об’єктів криміналістичного зброєзнавства
- •4. Дослідження об’єктів криміналістичного зброєзнавства; питання, які вирішуються; підготовка і оформлення матеріалів для експертиз
- •5. Значення результатів дослідження об’єктів криміналістичного зброєзнавства для розкриття і розслідування злочинів
- •Тема 7. Криміналістичне документознавство
- •1. Поняття криміналістичного документознавства, його видів. Поняття документа. Класифікація документів, види їх підроблення
- •2. Огляд документів і криміналістичні правила поводження з документами – речовими доказами
- •3. Наукові засади криміналістичного почеркознавства і авторознавства
- •Почеркознавча і авторознавча експертизи.
- •Техніко-криміналістична (технічна) експертиза документів
- •Тема 8. Криміналістична габітологія
- •1. Поняття, природничо-наукові засади криміналістичної габітології, її значення для розкриття і розслідування злочинів
- •2. Поняття, елементи, ознаки зовнішнього вигляду людини, їх класифікація, властивості та ідентифікаційне значення
- •3. Джерела інформації про ознаки зовнішності людини, способи її одержання
- •4. Загальна характеристика криміналістичних методів, засобів і прийомів фіксації ознак зовнішнього вигляду людини
- •5. Криміналістична фотопортретна експертиза
- •Тема 9. Криміналістичний облік
- •2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку
- •3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків
- •Розділ III. КримінАлістична тактика тема 10. Загальні положення КриміналістичнОї тактикИ
- •1. Поняття криміналістичної тактики, її структура, завдання та взаємозв’язок із іншими розділами криміналістики
- •2. Тактичний прийом як одне з основних понять криміналістичної тактики, класифікація тактичних прийомів
- •3. Інші основні поняття (категорії) криміналістичної тактики
- •4. Перспективи розвитку криміналістичної тактики
- •Тема 11. Тактика побудови і перевірки версій, планування розслідування
- •1. Поняття, класифікація та значення криміналістичних версій для слідчої, експертної, судової діяльності
- •Основні прийоми побудови і перевірки слідчих версій.
- •Поняття, підстави, принципи, види, прийоми і значення планування розслідування
- •Техніка планування. Форми планів
- •Тема 12. Тактика допиту
- •Поняття, види, завдання допиту, значення показань для розкриття і розслідування злочину
- •Загальні тактичні прийоми допиту на різних його етапах (стадіях).
- •Особливості тактики допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, неповнолітньої особи.
- •Поняття, завдання очної ставки, її тактика.
- •Тема 13. Тактика пред’явлення для впізнання
- •1. Поняття, сутність, види і значення результатів пред’явлення для впізнання в розкритті й розслідуванні злочинів
- •2. Тактичні прийоми підготовчого етапу пред’явлення для впізнання
- •3. Тактичні прийоми робочого етапу пред’явлення для впізнання різних об’єктів
- •Тактичні прийоми на робочому етапі спрямовані на забезпечення додержання процесуального порядку проведення пред’явлення для впізнання, його результативності й доказового значення.
- •4. Заключний етап пред’явлення для впізнання
- •Тема 14. Тактика обшуку і виїмки
- •1. Поняття і завдання обшуку та виїмки, значення їх результатів для розкриття і розслідування злочинів, види та функції обшуку
- •2. Тактичні прийоми підготовчого, робочого етапів обшуку.
- •3. Тактика підготовки і провадження виїмки.
- •4. Фіксація перебігу і результатів обшуку і виїмки.
- •Тема 15. Тактика огляду і освідування
- •1. Поняття, завдання, види та принципи (загальні тактичні положення) огляду
- •2. Тактика огляду місця події
- •3. Тактика огляду трупа
- •4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів)
- •5. Тактика освідування
- •6. Фіксація ходу і результатів огляду й освідування
- •Тема 16. Тактика відтворення обстановки та обставин події
- •1. Поняття, сутність, цілі відтворення обстановки і обставин події, значення результатів для розкриття і розслідування злочинів
- •2. Сутність відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки показань на місці й тактика його підготовчого та робочого етапів
- •3. Сутність та види відтворення обстановки і обставин події у формі слідчого експерименту, тактика його підготовчого та робочого етапів
- •4. Заключний етап відтворення обстановки і обставин події
- •Тема 17. Тактика використання спеціальних знань
- •1. Поняття, сутність, мета і форми використання спеціальних знань у судочинстві; їх значення
- •2. Поняття, сутність, види судової експертизи; поняття експерта, судово-експертні установи в Україні
- •3. Тактика призначення експертизи
- •4. Оцінка висновку експерта і використання отриманих даних в кримінальному та інших видах судочинства
- •Тема 18. Тактика взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами і установами, громадськістю та засобами масової інформації
- •1. Поняття, цілі, значення взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами і установами, громадськістю та засобами масової інформації під час розслідування злочинів
- •2. Принципи взаємодії
- •3. Організаційні форми і тактичні прийоми взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами і установами, громадськістю та засобами масової інформації
- •Розділ IV. Криміналістична методика тема 19. Загальні положення криміналістичної методики
- •1. Поняття криміналістичної методики, її структура, завдання та взаємозв’язок із іншими розділами криміналістики, значення для практики розкриття й розслідування злочинів
- •2. Сутність та класифікація окремих криміналістичних методик
- •3. Структура окремих криміналістичних методик
- •3.1. Криміналістична характеристика
- •3.2. Обставини, що підлягають установленню, доказуванню в розглядуваній категорії злочинів
- •3.3. Порушення кримінальної справи та початковий етап розслідування
- •3.4. Наступний етап розслідування
- •3.5. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •3.6. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні окремої групи, виду злочинів
- •Тема 20. Методика розслідування вбивства
- •1. Криміналістична характеристика вбивства, її елементи та значення для розслідування вбивства
- •2. Особливості порушення кримінальних справ про вбивство. Обставини, що підлягають установленню під час розслідування вбивства
- •3. Типові слідчі ситуації і версії початкового та наступного етапів розслідування вбивств
- •4. Особливості тактики окремих слідчих дій
- •Тема 21. Методика розслідування крадіжки
- •1. Криміналістична характеристика крадіжки
- •2. Особливості порушення кримінальних справ про крадіжки. Обставини, які підлягають встановленню
- •3. Типові слідчі ситуації та версії початкового та наступного етапів розслідування крадіжки
- •4. Особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні крадіжки
- •Тема 22. Методика розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •1. Криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •2. Обставини, що підлягають установленню під час розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •3. Типові дослідчі ситуації та програми перевірки заяв (повідомлень) про злочин на стадії порушення кримінальної справи
- •4. Типові слідчі ситуації та програми розслідування початкового й наступного етапів
- •5. Особливості тактики окремих слідчих дій під час розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
- •Тема 23. Методика розслідування злочинів проти безпеки виробництва
- •1. Криміналістична характеристика злочинів проти безпеки виробництва
- •2. Обставини, що підлягають установленню під час розслідування злочинів проти безпеки виробництва
- •3. Типові дослідчі ситуації та програми перевірки заяв (повідомлень) про злочин на стадії порушення кримінальної справи
- •4. Типові слідчі ситуації та програми розслідування початкового й наступного етапів
- •5. Особливості тактики окремих слідчих дій під час розслідування злочинів проти безпеки виробництва
- •Тема 24. Методика розслідування злочинів, що полягають у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів
- •1.Криміналістична характеристика злочинів, що полягають в незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів
- •2.Обставини, що підлягають встановленню під час розслідування злочинів, що полягають в незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів
- •3.Типові дослідчі ситуації і програми перевірки заяв (повідомлень) про злочин на стадії порушення кримінальної справи
- •4. Типові слідчі ситуації і програми розслідування початкового та наступного етапів.
- •5.Особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, що полягають в незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів
- •Видавничий центр економіко-правового факультету, 83050, Донецьк,
Особливості тактики допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, неповнолітньої особи.
Особливості тактики допиту свідка і потерпілого регламентуються відповідно ст.ст. 68-71, 167-170 та 49, 72, 171 КПК України. Як процесуальний порядок, так і тактика їх допиту мають багато спільних рис, хоча є й певні відмінності.
На підготовчому етапі слід обов’язково встановити: взаємостосунки свідка з потерпілим та цих осіб з підозрюваним чи обвинуваченим, якщо вони відомі; чи не вчинили допитувані якихось дій, що певним чином їх дискредитують, а це спричинить неточні, неповні або неправдиві показання, насамперед стосується потерпілого (мова про так звану віктимну поведінку) тощо.
На початку допиту свідкові і потерпілому мають бути роз’яснені положення ст. 63 Конституції України. Під час установлення психологічного контакту слід уміло використовувати попередження потерпілого і свідка про відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання, свідка – ще й за ст. 385 КК України за відмову від давання показань (це не стосується випадків, коли потерпілий і свідок на законних підставах відмовляються від давання показань). Якщо слідчий вважає, що допитувана особа має намір безпідставно ухилитися від давання показань, неправдиво освітити розслідувану подію та окремі обставини, в неї відсутній настрій на ділове спілкування, то слушно зробити наголос на реальності перспективи настання кримінальної відповідальності.
Допит свідка і потерпілого, як правило, проходить у безконфліктній ситуації (добросовісні допитувані). Вільна розповідь свідка і потерпілого – відповідь на пропозицію розповісти про все, що їм відомо в справі. Свідкові може бути поставлене більш конкретне запитання, залежно від його інформованості (наприклад, тільки про взаємовідносини обвинуваченого і потерпілого тощо).
На етапі запитань та відповідей нерідко доводиться використовувати додаткові, уточнюючі, контрольні запитання та застосовувати тактичні прийоми, що допомагають актуалізувати (відновити) забуте в пам’яті.
Особливості тактики допиту підозрюваного, обвинуваченого регламентуються відповідно ст. 431, 73, 107 та ст.ст. 43, 74, 143-146 КПК України. Тактика їх допиту багато в чому збігається, проте існують певні відмінності.
Важливо ґрунтовно підготуватися до допиту, особливо в можливій конфліктній ситуації; встановити особисті якості допитуваної особи, що впливають на обрання тактичних прийомів. Підготовка, хоча б у мінімальному обсязі, має здійснюватися і до допиту підозрюваного, що є, як правило, невідкладною початковою слідчою дією.
Під час установлення психологічного контакту, зважаючи на право підозрюваного і обвинуваченого давати або не давати показання, все ж доцільно і корисно акцентувати увагу на їх значенні для правильного вирішення справи, встановлення невинуватості особи чи обставин, що пом’якшують відповідальність, надання допомоги органам досудового розслідування.
Найбільш поширені тактичні прийоми емоційного, логічного впливу, тактичні комбінації, застосування яких спрямоване як на переконання допитуваної особи змінити позицію, дати правдиві показання, так і на викриття неправди. Адже показання підозрюваного, обвинуваченого, не маючи за КПК України переваг перед іншими доказами, важливі для обрання криміналістичних засобів, прийомів і методів з метою повного розкриття, якісного розслідування злочину, оцінки та перевірки інших доказів, отримання необхідної й достатньої сукупності доказів, щоб правильно вирішити справу. Як відзначалося вище, під час визначення тактичних прийомів ураховуються факт побачення підозрюваного, обвинуваченого із захисником до першого допиту (ст. 43, 431 КПК), участь у ньому захисника, можливе оскарження правомірності застосованих тактичних прийомів.
Особливості тактики допиту неповнолітнього свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого (ст.ст. 168, 437, 438 КПК України).
Основним фактором, який впливає на тактику допиту є рівень психологічного розвитку неповнолітньої особи, що визначається зазвичай її віком. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх, кожна з яких характеризується психологічними особливостями: 1) дитячий вік – до 1 року; 2) раннє дитинство – від 1 до 3 років; 3) дошкільний вік – від 3 до 7 років; 4) молодший шкільний вік – від 7 до 11-12 років; 5) підлітковий вік – від 11 до 14-15 років; 6) старший шкільний вік – від 14 до 18 років. Згідно з тлумаченням норм КК України малолітніми вважаються особи до 14 років. Нижньої межі віку для допиту КПК України не встановлює, але допитувати осіб дошкільного і молодшого дошкільного віку рекомендується лише в разі крайньої необхідності. Крім того, в п. 3 ч. 1 ст. 69 КПК України вказано, що особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, та давати пояснення про них, не підлягають допиту як свідки. У КПК України передбачені особливості допиту неповнолітньої особи до 14 та 16 років.
Варто продумати, в присутності якого саме педагога (із навчального закладу, де навчається неповнолітня особа, чи іншого; якого фаху) має проводитися допит неповнолітнього свідка віком до 14 років обов’язково, а віком до 16 років за розсудом слідчого. За необхідності присутності лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього слідчий визначає, яка особа сприятиме встановленню психологічного контакту, отриманню правдивих показань. Це також поширюється на неповнолітнього потерпілого.
Важливо, оскільки неповнолітній швидше за дорослого втомлюється, визначити тривалість допиту, можливість перерви та момент, коли її зробити.
У плані допиту слід сформулювати основні запитання, що підлягають з’ясуванню. Вони мають бути чіткими, стислими, зрозумілими для допитуваної особи. Цим необхідно керуватися в разі формулювання нових запитань.
Показання в протоколі допиту рекомендується фіксувати переважно після закінчення попередніх етапів для того, щоб не відволікати неповнолітнього. Слід використовувати зрозумілі для неповнолітньої особи слова, спеціальні терміни. Має бути відображеним факт і час перерви в допиті, якщо вони мали місто.