3. Тактика огляду трупа

Огляд трупа (зовнішній огляд) переважно є складовою частиною огляду місця події, однак може проводитися й як самостійна слідча дія, коли труп оглядається поза місцем, де був виявлений. Стаття 192 КПК України зазначає, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.

До завдань огляду трупа на місці події відносяться встановлення і фіксація: місця виявлення трупа та його розташування щодо оточуючої обстановки; положення трупа щодо предметів і слідів, пов’язаних з ним; пози трупа; стану одягу; слідів на трупі та одязі; стану поверхні, на якій знайдений труп («ложе» трупа) даних, що характеризують стан трупа: факту і часу настання смерті; статі; приблизного віку, наявності і характеру ушкоджень; їх відповідності пошкодженням на одязі; стану окремих частин тіла (живота, статевих органів, заднього проходу; наявність особливих прикмет: рубців, татуювання, протезів тощо); ознак, що вказують на збіг місця виявлення трупа з місцем, де йому були нанесені ушкодження, виявлених при огляді трупа; попередньо можливої причини смерті.

Огляд трупа проводиться в такому порядку, в такій послідовності:

1. після прибуття на місце події судово-медичний експерт (лікар) встановлює ознаки, що свідчать про настання смерті;

2. проводиться орієнтуюча фотозйомка трупа і визначається його положення відносно нерухомих об’єктів; труп фотографується без навколишнього оточення;

3. описуються поза трупа в цілому (наприклад, лежачи, сидячи, напівсидячи), а також положення окремих частин тіла: голови (її нахил і поворот); тулуба (наприклад, труп лежить на спині, або на животі, або на боці); кожної руки окремо (витягнутість, положення щодо тулуба, згинання в ліктьовому суглобі, положення долонь і пальців), ніг (витягнутість, згинання в суглобах тощо);

4. фіксується стан поверхні, на якій знаходиться труп («ложе» трупа), які предмети і сліди на ній виявлені (це можуть бути кулі, гільзи, пижі, ножі, сліди ніг, плями, схожі на кров тощо);

5. описується і фотографується стан шкіри на обличчі, голові та інших вільних від одягу частинах тіла;

6. описуються одяг, головний убір і взуття трупа;

7. під час огляду трупа судово-медичний експерт або лікар визначають його приблизний вік (на вигляд); зріст; статуру; колір шкірних покривів; температуру тіла; наявність або відсутність трупних явищ; стан статевих органів і заднього проходу; наявність індивідуальних ознак: татуювань, шрамів, відсутність будь-яких пальців на руках тощо.

У деяких випадках виникає необхідність у повторному огляді трупа або повторній судово-медичній експертизі після поховання. Для цього за постановою слідчого, затвердженою прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК України), відбувається ексгумація трупа.

4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів)

Огляд предметів проводиться як самостійна слідча дія, коли: 1) вони виявлені в ході обшуку, огляду місця події, місцевості, приміщення, і для їх огляду потрібний тривалий час і спеціальні умови; 2) предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, представлені слідчому потерпілим, свідком, підозрюваним або іншими особами. Слідчий проводить їх огляд у своєму кабінеті, забезпечуючи збереження для експертного дослідження. Огляд починається з аналізу загального вигляду предмету, його стану, призначення.

Огляд документів проводиться з метою виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами, встановлення криміналістично значимих обставин.

Порядок огляду документа передбачає виконання ряду правил. На початковому етапі слідчий отримує загальне уявлення про документ, з’ясовує такі обставини: що являє собою документ, який оглядається; у кого і де він зберігається; зовнішній вигляд документа та його реквізити; походження документа, від кого надійшов адресату. Під час огляду документа – речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчаючи зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо.

Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особливу увагу звертають на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство.