1. Поняття, сутність, цілі відтворення обстановки і обставин події, значення результатів для розкриття і розслідування злочинів

Ст. 194 КПК України передбачено відтворення обстановки і обставин події. Відповідно до українського законодавства, відтворення обстановки та обставин події є слідчою дією, здійснюваною з метою перевірки результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або ж даних, одержаних під час огляду та інших слідчих дій, яка полягає в тому, що слідчий може виїхати на місце в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинувачуваного відтворити обстановку та умови, за яких ті чи інші події могли відбуватися в реальній дійсності. Тож відтворення обстановки і обставин події має, власне, дві самостійні форми (за російським законодавством вони є самостійними слідчими діями): 1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення в присутності понятих; 2) слідчий експеримент, тобто експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень (наприклад щодо можливості чути або бачити за певних умов щось, що стосується цих обставин, проникнути в приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в свідченнях відстань тощо).

В тактичному плані, приймаючи рішення про відтворення обстановки та обставин події, слідчий визначає перед собою такі цілі:

1. перевірка і уточнення показань, інших доказів;

2. забезпечення наочності окремих доказів;

3. перевірка версій;

4. отримання нових доказів (у формі слідчого експерименту – встановлення факту неможливості існування явища, події; у формі перевірки показань на місці – виявлення предметів (серед них і раніше не відомих), трупів;

5. виявлення причин і умов, які сприяють учиненню злочину.

Відтворення обстановки та обставин події має важливе значення у збиранні доказів, адже можливості цієї слідчої дії майже нічим (окрім морально-етичних норм) не можна обмежити. Узагальнено значення цієї слідчої дії полягає в наступному. По-перше, в результаті відтворення обставин та обстановки події здійснюється підтвердження наявних доказів чи їх спростування. По-друге, позитивні результати відтворення у формі слідчого експерименту свідчать про можливість дії як явища загалом, але не свідчать про те, що це було здійснено насправді. В разі негативного результату слід ураховувати індивідуальні особливості особи. По-третє, відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки показань дають можливість отримати нові докази. По-четверте, результати проведення відтворення у будь-якій формі використовують для висунення нових версій, планування розслідування та, зрештою, для встановлення істини у справі (ст. 64, 23 КПК).

2. Сутність відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки показань на місці й тактика його підготовчого та робочого етапів

Перевірка показань на місці – це слідча дія (або форма відтворення обстановки і обставин злочину), яка полягає у показі раніше допитаним обвинуваченим, підозрюваним, свідком чи потерпілим певного місця, пов’язаного з розслідуваною подією, у розповіді про вчинені на цьому місці дії, демонстрації окремих дій (у необхідних випадках) та зіставленні (порівнянні) слідчим свідчень, наданих цими особами, з об’єктивною обстановкою на місці. Тому необхідність у застосуванні цієї дії виникає, коли слідчому неможливо іншим способом зіставити показання допитуваного з реальною картиною місця події, або коли є сумніви у достовірності таких пока­зань або результатів проведення інших слідчих дій (огляд місця події).

Більшість криміналістів одностайно визнає, що сутність перевірки показань на місці полягає в таких чергових діях:

1. показ – дії особи, що полягають у доведенні до відома всіх учасників жестами, рухами інформації про якісь об’єкти й обставини, що стосуються події злочину;

2. розповідь – словесний виклад особою, показання якої перевіряються, відомостей про події, факти, обставини, дії, процеси, відносини тощо;

3. демонстрація – показ особою об’єктів, пов’язаних із подією злочину, або демонстрація дій, учинених обвинуваченим, потерпілим на місці події злочину;

4. зіставлення – пізнавальний прийом, що полягає в аналізі будь-якого об’єкта, порівнянні з урахуванням певних параметрів із чим-небудь і формуванні синтезуючого висновку.

У процесі перевірки показань на місці слідчий може розв’язувати такі завдання: 1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях; 2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці; 3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань (одержання нових доказів); 4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину; 5) зіставляє опис обстановки на місці та в показаннях підозрюва­них, обвинувачених, потерпілих чи свідків.

Вся робота з організації та безпосереднього проведення відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки й уточнення показань на місці має три етапи: підготовчий; робочий; заключний.

На підготовчому етапі здійснюють організаційні заходи для забезпечення проведення перевірки показань на місці. На цьому етапі слідчий здійснює такі підготовчі дії.

1. Слідчий визначає необхідність та мету проведення слідчої дії. Для цього вивчаються матеріали кримінальної справи.

2. Перевіряється достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведено перевірку, окремих обставин перевірки.

3. Особі, показання якої перевіряють, пропонують узяти участь у цій слідчій дії; обов’язково роз’яснюють сутність перевірки пока­зань на місці.

4. Визначається час проведення слідчої дії.

5. Готують техніко-криміналістичні засоби.

6. Визначають учасників слідчої дії (це особа, показання якої перевіряють; мінімум двоє понятих; спеціалісти; оперативні працівники або дільничний інспектор для забезпечення порядку під час проведення слідчої дії; за необхідності конвой).

7. Складається письмовий або усний план проведення слідчої дії, у якому зазначені: мета, місце, час, порядок і послідовність дій, можуть бути передбачені та сформульовані доповнювальні, уточнювальні, контрольні питання.

Робочий етап проведення перевірки показань на місці характеризується наявністю таких організаційних і тактичних особливостей.

1. Перевірка показань проводиться лише в тих місцях і за тих умов, у яких відбу­валася подія злочину (де саме перебував підозрюваний, обвину­вачений чи свідок до прибуття на місце події, як він потрапив туди, де він залишив сліди чи зна­ряддя злочину).

2. На початку слідчої дії після ознайомлення учасників із правами та обов’язками особі, показання якої перевіряють, пропонують дати показання, показати місця, продемонструвати дії тощо.

3. Особа, показання якої перевіряють, повинна рухатися попереду, саме вона має визначати напрямок руху. Слідчий не повинен показувати напрямок руху, ставити орієнтувальні питання, давати вказівки.

4. Особа повинна не тільки розповідати, але й показувати свої дії; демонстрація дій може супроводжуватися використанням макетів.

5. В перебігу слідчої дії слідчий використовує різні тактичні прийоми, зокрема постановлення уточнюючих, доповнюю­чих чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряють; зіставлення показань, що були одержані на до­питі, з реальною картиною місця події (за кожним «опорним пунктом»); надання свідку (обвинува­ченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і дани­ми місця.

6. Показання декількох осіб про одну і ту ж подію, про одне і те-саме місце провадиться окремо – жодним чином не допускається групова перевірка пояснень. Неприпустимим при перевірці показань на місці є відтворення цинічних дій чи дій, що принижують честь і гідність або загрожують безпеці учасників перевірки показань (наприклад, під час відтворення дій при зґвалтуванні).