2. Сутність та класифікація окремих криміналістичних методик

Окрема криміналістична методика – це впорядкована сукупність практичних рекомендацій (або комплекс науковообґрунтованих та апробованих практикою порад типізованого характеру) щодо організації та здійснення розкриття, розслідування та попередження окремих видів (родів) злочинів (Р.С. Бєлкін, І.М. Лузгін, В.Ю. Шепітько та інші).

Питання класифікації окремих криміналістичних методик є досить дискусійним. Криміналісти наводили багато неоднозначних і суперечливих підстав для класифікації, однак загальновизнаними та головними підставами такої класифікації залишаються кримінально-правовий або криміналістичний критерії.

За кримінально-правовою кваліфікацією злочинів виділяють такі види окремих криміналістичних методик:

1. групові методики – класифіковані відповідно до розділів особливої частини Кримінального кодексу України (наприклад методика розслідування злочинів проти основ національної безпеки України – розділ I КК України: ст. 109-114);

2. видові криміналістичні методики розслідування злочинів або основні (типові, за статтями КК) методики (наприклад методика розслідування шахрайства, убивства, вимагання хабара тощо);

3. особливі криміналістичні методики розслідування злочинів (наприклад методика розслідування крадіжки з проникненням до житлового приміщення; методика розслідування крадіжки групою осіб тощо).

Відповідно до криміналістично значущих критеріїв злочину виділяють групи окремих криміналістичних методик:

1) за особою злочинця – наприклад, методика розслідування злочинів, учинених неповнолітньою особою (жінками; рецидивістами; особами, що перебувають у місцях позбавлення волі; іноземцями; організованою групою; організованим угрупованням тощо);

2) за часом учинення злочину (методика розслідування злочинів «по гарячих слідах»; методика розслідування злочинів минулих років);

3) за місцем учинення злочину – наприклад, методика вчинення злочину на залізничному транспорті (в курортних або великих містах, сільській місцевості тощо);

4) за особою потерпілого – наприклад, методика розслідування злочинів проти іноземців (неповнолітніх; осіб, котрі страждають на психічні хвороби; жінок тощо).

Також досить поширеною та практично використовуваною стала наразі класифікація окремих криміналістичних методик на одиничні (за певною групою або видом злочинів) та комплексні методики. До комплексних відносять методики розслідування злочинної діяльності, яка поєднує в собі комплекси взаємопов’язаних, але різних за видом, злочинів (наприклад злочинів проти власності, господарських, посадових, «комп’ютерних» злочинів), що набувають ознак системної діяльності.

3. Структура окремих криміналістичних методик

Кожна окрема криміналістична методика незалежно від її виду будується за певною схемою, тобто має загальну структуру, що складається з визначених типових взаємопов’язаних елементів. Більшість криміналістів (Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.А. Журавель, В. Ю. Шепітько та інші) у структурі окремих криміналістичних методик виділяють такі типові елементи:

1) криміналістична характеристика відповідної групи, виду злочину;

2) обставини, що підлягають встановленню, доказуванню злочинів розглядуваної категорії;

3) порушення кримінальної справи та початковий етап розслідування (або оцінка первинного матеріалу про злочин, типові слідчі ситуації, програми перевірки заяви про злочин у стадії порушення кримінальної справи та відповідний комплекс (програма, алгоритм) слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних заходів початкового етапу розслідування);

4) наступний етап розслідування (або типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування та відповідний комплекс (програма, алгоритм) слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних заходів наступного етапу розслідування);

5) особливості тактики проведення окремих слідчих дій (найбільш характерні для окремого виду злочинів);

6) профілактичні дії слідчого при розслідуванні окремої групи, виду злочинів (іноді виділяють також попередню профілактичну діяльність слідчого).

На додаток до розроблення кожної окремої криміналістичної методики виникає потреба в максимальній диференціації досліджуваного виду злочинів.