1.3.1. Функції торгівлі та параметри її ресурсного потенціалу

Розвиток і функціонування торгівлі у всіх типах економіки обумов­лено існуванням товарного виробництва. Саме товарне виробництво дик­тує необхідність товарно-грошового обміну і доведення товару із сфери виробництва в сферу споживання.

З одного боку, торгівля опосередковує обмін у товарно-грошовій формі і створює умови для розвитку відтворювального процесу і, з друго­го, - вона забезпечує реалізацію форм вартості товару, тобто задоволення особистих та суспільних потреб у товарах та послугах. Отже, за своєю суттю торгівля е формою товарно-грошового обміну і сфе­рою обігу товарів та послуг.

Відповідно вона відіграє значну роль у розширеному відтворюваль-ному процесі й у функціонуванні народногосподарського комплексу вза­галі. Найбільш повно цю роль можна з'ясувати через аналіз функцій тор­гівлі.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (товару, послуги) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому обмін за своїм економічним змістом є моментом відтворення суспі­льного продукту. Це важливо підкреслити, оскільки в умовах соціалістич­ної економіки лише обмін товарів народного споживання вважався моме­нтом відтворення. Тим самим штучно звужувалися відносини обміну, на­самперед у сферах обігу засобів виробництва та продукції аграрного сектору.

У ринкових умовах обмін реалізується в більш повному обсязі, оскі­льки товарно-грошові відносини поширюються на більшість видів проду­кції, засобів виробництва, матеріалів, послуг, які вважаються товаром. Крім того, в ринковому середовищі обмін товарів та послуг на гроші збіга­ється з моментом купівлі-продажі. Отже, виконуючи функцію обміну, тор­гівля зв'язує виробництво та споживання і тим самим завершує в широких масштабах відтворювальний процес.

Друга важлива функція торгівлі - це доведення товарів сфери виробництва до сфери споживання. Мається на увазі переіщення товарів у їх матеріально-речовій формі.

Виконуючи цю функцію, сфера обігу організовує масове переміщення товарів від виробників до споживачів. Таке переміщення пов'язане із значними витратами на транспортування, вантажну обробку, фасування, складське зберігання товарів. Ці витрати мають виробничий характер. Їх частка в загальних витратах обігу переважає. Особливо варто підкреслити, що ці витрати об'єктивно необхідні. Але покладання на торгівлю великомасштабних завдань щодо продовження процесу виробництва у сфері обігу може спричинити звуження суто торгових функцій, погіршення яікості обслуговування і культури торгівлі.

Суть даної функції необхідно розглядати ще в одному аспекті – з погляду прискорення доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживних властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності саме зараз - в умовах роздробленості і розосередженості товаровиробників і споживачів.

Нині в сфері обігу товари проходять в середньому 5-6 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є значною. Оборотність товарів у торгівлі становить 45-45 днів і має тендені до уповільнення.

Наступною важливою функцією торгівлі е забезпечен зв'язків між галузями народного господарства і регіона країни. Ця функція випливає з економічної суті торговельної сфери.

Встановлюючи в широких масштабах економічні зв'язки між переважною частиною галузей національної економіки, торгівля сприяє їх теріально-технічному та сировинному забезпеченню, їх функціонуванню та розвиткові. Водночас, забезпечуючи економічні зв'язки між регіонами країни, сфера обігу активізує і розширяє міжрегіональний обмін, посилює територіальний розподіл праці і спеціалізацію виробництва.

Масштабність названої функції підтверджується міжгалузевими витратами. Аналіз міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів показує, що доля міжгалузевого обміну в проміжному споживанні промисловості становила 38%, сільського господарства - 51%, інших галузей теріального виробництва - 95%-

Надзвичайно важливою у нових умовах функцією ефі торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Якщо в умовах розподільчої системи торгівля індиферентна щодо виробництва, то в ринковому середовищі вона економічно зацікавлена в збільшенні товарних ресурсів і їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. У свою чергу товаровиробники прагнуть заручитисся з боку торгівлі гарантіями збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і безпеку банкрутства.

Отже, завдання торгівлі полягає тому, щоб усілі пристосовувати виробничу програму до вимог ринку. Це вдання нелегке. Торгівля утримує потужний комерційний апарат, проводить широкі маркетингові дослідження. З достатньою точністю прогнозується попит, уживаются заходи для впливу на споживання. Одночасно торгівля дедалі більше втручається у виробництво, його технологію, вису­ваючи жорсткі вимоги до асортименту, якості товару, упаковки, терміну виготовлення.

На споживання торгівля впливає через рекламу, а також шляхом максимального наближення кінцевих ланок товарного обігу до спожива­чів, раціональною типізацією і спеціалізацією торговельних об'єктів, упровадженням прогресивних і соціально ефективних методів продажу та форм післяпродажного обслуговування.

Таким, чином, у сучасних умовах функції торгівлі усклад­нюються. Отже, різко зростає роль і значення торгівлі, як форми обміну і сфери економіки.

Складні економічні функції, що виконуються у сфері товарного обігу і зростаючі масштаби обміну обумовлюють необхідність концентрації в цій сфері

значного матеріально-технічного, товарно-грошового і трудового потенціалу.

Основні фонди в торговельній сфері становлять 25 млрд. грн. Це -близько 145тис. підприємств роздрібної торгівлі і громадського харчуван­ня, більше 1400 оптових, заготівельно-збутових, матеріально-постачальних баз і складів, різноманітна інфраструктура. Основні фонди торгівлі поступаються тільки галузям матеріального виробництва. При цьому всьому вони не забезпечують повною мірою ефективне функціону­вання цієї сфери, збереження і реалізації багатомільярдної маси товарів.

Складські і торгові площі відхиляються від нормативу на 20-25%, зношеність фондів становить близько 6о%. Темпи вибування торговель­них об'єктів набагато вище від темпів уведення нових. Деформована стру­ктура фондів. Активна частина в них не перевищує 18%.

Оборотних коштів у торгівлі не вистачає, їх обсяг не перевищує 4О млрд. грн. При цьому частина запозичених коштів, головним чином у банках, досягає 8о%. Значна частина оборотних коштів вкладена у товарні запаси. Близько 13% всіх запасів товарно-матеріальних цінностей країни перебувають у сфері торгівлі.

Відсутність власних оборотних коштів, зростання маси товарних запасів спонукають торгівлю на проведення обмінних, бартерних опера­цій, на розширення консигнації. Цей шлях веде до натуралізації і безсис­темної організації обігу товарів, звужує товарно-грошові відносини.

Трудовий потенціал торгівлі значний. Кількість людей, зайнятих у сфері торгівлі, офіційно перевищує 1,5 млн. чоловік. Однак, це чисельність постійно зайнятих працівників. Узагалі сфера торгівлі забезпечує роботою не менше 3, 5-4 млн. чоловік, а це досягає рівня зайнятості в таких галузях, як промисловість, сільське господарство. Важливо підкреслити, що за мас­штабами працевлаштування (щорічного приймання на роботу громадян) сфера торгівлі поступається лише промисловості.

Таким чином, ресурсний потенціал сфери торгівлі величезний, але він ні за кількістю, ні за якістю не адекватний складним завданням та зро­стаючій ролі торгівлі в ринковому середовищі.