2.1. Організаційна структура оптового ринку товарів і послуг

ПРОЧИТАВШИ ЦЮ ГЛАВУ, ВИБУДЕТЕ ЗНАТИ:

• які види підприємств формують основу структури інституціонального товарного ринку;

• якими є комерційні функції первинної ланки оптового ринку - опто­вого підприємства;

• якими є особливості функціонування оптових посередників;

• з яких елементів складається основна і допоміжна інфраструктури оптового ринку;

• як функціонують комерційні служби суб'єктів оптового ринку.

2.1.1. Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції

Загальна сукупність товарів, що виробляються підприємствами промисловості і сільського господарства, а також надходять шляхом імпо­ртування, реалізуються на споживчому ринку через роздрібну торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових пар­тій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним під­приємствам за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито найширші можливості. Розвиток прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної доцільності та комерційного розрахунку, які набувають в умовах ринку вирішального значення.

За прямими зв'язками у мережу крамниць і їх структурних підроз­ділів безпосередньо від товаровиробників надходить чимало груп, видів і найменувань продовольчих і непродовольчих товарів, які мають як обме­жений термін реалізації (хліб, молоко, овочі тощо), так і тривалого корис­тування (цукор, сіль, меблі, телевізори та інші).

Разом з тим, низка факторів, що впливають на умови виробництва і реалізації товарів (сезонність і територіальна розосередженість виробниц­тва, відмінності у підходах до виробничого і торговельного асортименту, певні фізико-хімічні особливості окремих товарів) нівелюють дію принци­пів економічної доцільності і комерційного розрахунку і обумовлюють об'єктивну необхідність включення у структуру комерційних зв'язків опто­вих посередників.

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і спожи­вання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виро­бниками готової продукції і її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підпри­ємств, відмінних за масштабами обороту, організаційно-правовою фор­мою та формою власності.

Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організаційно-правової форми, характеру відносин з ін­шими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.

Оптове (гуртове) торговельне підприємство - це під­приємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговель­ній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємст­во функціонує на принципах самоокупності - забезпечення повернення витрат; самофінансування - самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспро­можності - ефективного функціонування в ринковому середовищі.

Оптові торговельні підприємства переважно є структурними еле­ментами оптової торгівлі. Проте, все частіше зустрічаються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств - крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ре­сурсів і поглиблення асортименту.

Оптові торговельні підприємства класифікують за низкою ознак: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою влас­ності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх товарною спеці­алізацією (рис.2.І.І).

За функціональним рівнем масштабів діяльності і зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу. Оптові підприємства міжрегіонального значення - це найкрупніші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на території держави в цілому. Вони формують стрижень вітчизняної оп­тової торгівлі, забезпечуючи загальне протікання оптових процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування для обслугову­вання потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ.

Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються знач­но меншими масштабами діяльності і відносно територіальне обмежени­ми зонами впливу порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення, їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для забезпечення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових тор­говельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.

Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіональ­ного рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локально­го рівня. До них відносяться невеликі за обсягами оптового обороту скла­ди, покликані обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товар­ні склади районних споживчих товариств) або невеликого числа асоційо­ваних членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздріб­них торговельних підприємств).

Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового рин­ку характеризуються широкою різноманітністю. Вони можуть бути у фор­мі: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; асоціацій роздріб­них, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; стру­ктурних підрозділів промислово-торговельно-фінансових концернів; то­вариств з обмеженою відповідальністю; малих і приватних підприємств. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організа­ційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими проведено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширен­ня вітчизняної нормативної бази підприємництва забезпечує засновни­кам, власникам І 'іх довіреним особам повну свободу вибору, зміни чи ре­організації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового ринку.

За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (у т. ч. кооперативними), державними або змішаної форми власності. Визначальним мо­ментом для виділення власника конкретного оптового підприємства є ха­рактер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статут­ному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні кошти) сто­відсоткове належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колек­тивної, кооперативної), відповідно і оптове підприємство є складовою час­тиною тієї ж форми власності.

Формування установчого капіталу оптових торговельних підпри­ємств за рахунок джерел, що відносяться до різних форм власності, є пере­думовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це мо­жуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності.

Форма власності багато в чому визначає належність оптових підприємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку відносяться до галузевих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємс­тва орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окре­мих галузей промисловості і сільського господарства: постачальницькі ба­зи промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відом­чої належності є система оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих това­риств. До позавідомчих оптових підприємств відносяться: підприєм­ства приватної та змішаної форм власності, господарські формування ін­ституціонального ринку, що виникли за останній час (малі, орендні, при­ватні, сумісні гуртові підприємства).

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні і тор­говельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найкру­пніших підприємствах промисловості або у центрах концентрації вироб­ництва товарів подібного складного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у перетворенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні і адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це завдання вирішується шляхом встановлення і підтримання тісних зв'язків із чисельною кількістю учасників гуртового і роздрібного товарного ринків, звільненням від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельна-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіонах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народного вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підприємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації широкого асор­тименту товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із наступною реалізацією гуртових партій у ті регіони, що слабше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого насе­леного пункту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна віднести районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильники, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.

За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні і змішані. Спеціалізованими вважають підприємства, зміст роботи яких є тісно пов'язаний із товарним асортиментом однієї або невеликого числа спорід­нених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимо­гами щодо зберігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукуп­ність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асор­тиментом продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і не­продовольчими товарами, маючи для цього належні технічні та технологі­чні можливості, відносяться до змішаних оптово-торговельних підпри­ємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове до­тримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп то­варів, дотримання товарного сусідства. Для цього оптові підприємства із змішаним асортиментом повинні мати ізольовані складські приміщення, в яких можна забезпечити відповідні умови зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Розміщення оптових підприємств повинно проводитися відповідно до принципів рівномірності, економічної доцільності і підпорядковуватися завданню побудови у перспективі територіальне рівномірно розгалуженої мережі оптових торговельних підприємств за умови ство­рення повноцінного конкурентного середовища на оптовому ринку.

Територіальне розміщення оптових підприємств проводиться з урахуванням наявних типів таких підприємств; номенклатури товарних груп, що випускаються у регіоні; рівня розвитку транспортних шляхів спо­лучення в регіоні.

Оптові підприємства міжрегіонального рівня - вихідні і торго­вельно-закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграр­ними товаровиробниками, доцільно розташовувати при крупних вироб­ничих підприємствах або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас) в центрах концентрації виробництва.

Натомість, підприємства регіонального рівня - регіональні і ло­кальні гуртові підприємства повинні бути максимально наближеними до районів споживання, рівномірно зосереджені як у містах, так і сільських адміністративних районах. При цьому необхідно дотримуватися принципу економічної доцільності, який одночасно передбачає як уникнення нера­ціонального дублювання, скупчення гуртових підприємств з аналогічним асортиментом, так і монопольного охоплення окремих сегментів товарно­го ринку обмеженим числом суб'єктів оптової торгівлі. У процесі своєї діяльності з метою одночасного задоволення потреб сфери виробництва і споживчого ринку оптові підприємства виконують низку комерційних і виробничих функцій.

До комерційних функцій оптових підприємств належать:

• вивчення кон'юнктури ринку і попиту на товари. Мате­ріали вивчення попиту лягають в основу прогнозування перспективної по­треби в оптових закупівлях, вони прямо чи опосередковано впливають на формування виробничих програм промислових підприємств, на структуру виробничого асортименту;

• оптові закупівлі товарів. Ця функція оптового підприємс­тва здійснюється через комплекс взаємопов'язаних комерційних операцій: визначення джерел закупівлі і можливих постачальників; встановлення комерційних зв'язків із постачальниками; проведення переддоговірної і договірної роботи; здійснення контролю за повнотою та своєчасністю ви­конання договірних зобов'язань;

• оптовий продаж товарів. Виконуючи цю функцію, оптове підприємство здійснює обслуговування роздрібних підприємств або інших об'єктів оптового ринку відповідно до взятих на себе договірних зо­бов'язань, простежує повноту їх виконання і хід розрахунків;

• надання до- і післяреалізаційних послуг клієнтам; рекламно-інформаційне забезпечення оптової діяльно­сті;

• оперативне управління товарними запасами.

Оптові підприємства виконують функції виробничого характе­ру. Ця діяльність є продовженням виробничого циклу у сфері обміну і впливає на збільшення вартості товару. Виробничі функції суб'єктів оп­тового ринку включають:

• комплекс операцій із складування товарів (приймання, збері­гання, внутрішньоскладське переміщення, відпускання);

• фасування і підсортування товарів;

• організацію доставки товарів у роздрібну торговельну мережу.

Організаційна структура оптового підприємства являє собою сукупність структурних підрозділів, ділянок і служб, що є функціонально взаємопов'язаними між собою і забезпечують різні напрями комерційно-господарської діяльності даного торговель­ного підприємства.

Загальна сукупність комерційно-господарських процесів, що одно­часно протікають в оптовому підприємстві, поділяється на основні, до­поміжні і обслуговуючі. Ці напрями роботи оптового підприємства забезпечують відповідні функціональні елементи організаційної структу­ри.

Основні підрозділи (апарат управління, комерційний відділ, товар­ні склади, експедиція) здійснюють закупівлю і продаж товарів, їх обробку на складах і доставку у мережу магазинів. Допоміжні ділянки і підроз­діли (ділянки фасування, тари тощо) виконують не основні операції під­собного значення. Обслуговуючі підрозділи гуртового підприємства (транспортний підрозділ, служба технічного обслуговування) створюють повноцінне інфраструктура обслуговування основних структурних під­розділів підприємства.

У практиці роботи суб'єктів інституціонального ринку відсутня єди­на уніфікована організаційна структура. Навпаки, спостерігається широка гама структурних побудов оптових підприємств залежно від обсягів оборо­ту, рівня функціонування, зони впливу, товарної спеціалізації, потенціалу власного складського господарства підприємства та інших факторів. В су­часних умовах організаційна побудова оптового підприємства повинна ба­зуватися, виходячи із його реальних потреб і можливостей та оперативно коригуватися відповідно до поточних змін у напрямах і обсягах його дія­льності.