1.5. Об'єкти комерційної діяльності

ПРОЧИТАВШИ ЦЮ ГЛАВУ, ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• що є об'єктом комерційної діяльності;

• як поділяються об'єкти комерційної діяльності;

• як характеризуються об'єкти комерційної діяльності;

• які вимоги пред'являються до об'єктів комерційної діяльності;

• як оцінюються і регламентуються вимоги до об'єктів комерції

• ної діяльності.

1.5.1. Товар як об'єкт комерційної діяльності

Об'єктом комерційної діяльності виступає товар - продукт виробничо-економічної діяльності, або природне багатство, яке має вартість і обмінюється, на ринку у грошовій формі.

До товару належать, як матеріальні речі, так і нематеріальні: фізичні об'єкти, послуги, робочі технології, енергія, ідеї та інші.

У ринковому середовищі по суті всі продукти праці визнаютьсся потенційним товаром і на них розповсюджуються товарно-грошові відносини. Номенклатура товарів на внутрішньому ринку охоплює мільйони видів і різновидів. При цьому вона з кожним роком розширюється, тому виникає необхідність класифікації величезної маси товарів та послуг.

За призначенням товари як об'єкт комерційної діяльності можуть бути поділені на два класи: товари широкого вжитку і товари виробничого призначень

Товари широкого вжитку служать для задоволення особистих та сімейних потреб. Існують різні класифікації цього класу товарів -товарознавча, торговельна, статистична, митна, міжнародна. Кожна з них свою конкретну мету. З позицій майбутньої професії комерсанта найбільший інтерес являє торговельна класифікація (рис. 1.5.1).

У наведеній класифікації використані ознаки, що характеризують товарознавчі, комерційні, маркетингові та митні аспекти товарів.

Товарна група - це укрупнений поділ номенклатури товарів залежно від їх призначення. До товарної групи, наприклад, відносять м'ясо, м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби. На базі товарних груп в торговельній практиці формують груповий асортимент.

Товарна група може бути поділена на підгрупи, які характеризуються об'єднанням видів товарів за такими ознаками як призначення, склад, стать, вік та інші. Так, група "тканини" може бути поділена на підгрупи: бавовняні, вовняні, шовкові, льняні. Товарна підгрупа служить основою для створення видового асортименту в торгівлі. Поглиблений поділ підгруп, тобто видів товарів за стилем, фасоном, моделлю, кольором дозволяє виділити різновиди, а в торгівлі внутрівидовий асортимент. Практична цінність такої класифікації полягає не тільки у перетворенні в ничого асортименту у торговельний, але і в можливості ефективної товарної спеціалізації роздрібної мережі.

Товари простого асортименту налічують 5-6 різновидів (сіль, цукор, сірники), а товари складного асортименту - сотні а інколи ти­сячі внутрівидових найменувань (одяг, електротовари, кондвироби).

Товари повсякденного попиту (мило, зубна паста, молоко_; хліб), періодичного попиту (одяг, культтовари, будматеріали) і особливогс попиту (автомобілі, меблі, електронні системи) відрізняються частоток попиту.

Складність асортименту і частота попиту широко використовуються у класифікації товарів з метою формування асортиментної політики, тери­торіального розміщення асортименту в малих, глибинних поселеннях, се­лах, райцентрах, містах.

Класифікація товарів залежно від задоволення потреб - фізичних матеріальних, соціальних, духовних потрібна для аналізу і оцінки соціаль­ної ролі торгівлі, її впливу на формування і задоволення особистих потреб

Фізичні потреби обмежені їжею, простим одягом, теплом. Матеріа­льні потреби виникають у процесі життєдіяльності людини і охоплюють по суті, всі матеріальні блага. Група духовних потреб спрямована на забез­печення духовного відтворювання за допомогою аудіо - відеозаписів, книг преси, культурних цінностей.

Товари виробничого призначення становлять другий знач ний клас об'єктів комерційної діяльності. Ці товари мають такі особливості: використовуються у сфері виробничого споживання; переносять свою вартість повністю або частково на готовий про дукт у процесі виробництва;

відрізняються надзвичайно широкою і складною номенклату рою.

Товари, виробничого Іфизначешчя можуть бути поділені на п'яті груп (рис. 1.5.2).