2.2.3. Види господарських договорів

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками процесу товаропросування вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт), який регламентує відносини партнерів.

Господарський договір — це цивільно-правовий документ, призначенням, якого е правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання.

Договір виконує такі функції:

• закріплює юридичні відносини між партнерами;

• встановлює порядок і способи виконання зобов'язань;

• передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки в останні роки кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються, як правило, оперативні зв'язки, то вони регулюються різновидами господарських договорів - кон­трактами та угодами, які носять терміновий (як правило, разовий) харак­тер.

Контракт - різновид господарського договору, в якому акцент переноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кіль­кість, якість, умови передавання права власності на нього.

На відміну від договору у контракті строк взаємодії втрачає статус основного об'єкта договору і стає лише його умовою.

Угода — різновид господарського договору, в яколіу ак­цент злііииується на якісь умови взаємовідносин, певні права чи зобов'язання сторін.

У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за різними ознаками (рис.2.2.2.).

За предметом договору розрізняють договори (контракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надання послуг.

За змістом комерційної діяльності виділяють:

• договори купівлі-продажу товарів, відповідно до яких прода­вець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зо­бов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;

• договори постачання товарів, згідно з якими підприємства-постачальники зобов'язуються у певні строки або строк передати підпри-ємствам-покупцям у власність певну продукцію, а підприємства-покупці зобов'язуються прийняти продукцію і оплатити її за встановленими ціна­ми.

Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів по­ставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладення договору, а у випадку поставки - через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і належить підприємству-продавцю в момент укладення договору, предметом поставки ж може бути товар, визначений в момент укладення догово­ру тільки за кількістю та якістю, або взагалі ще не вироблений;

• договори міни (товарообмінні), за якими сторонами прово­диться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Тому до договору міни застосовуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів;

• договори контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції;

• договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента;

• договори консигнації, що передбачають постачання товарів од­нією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консиг­натора), який продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю сут­тю договори консигнації є різновидом договорів комісії;

• договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повіре­ний) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довіри­теля) певні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продав­цями (покупцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені і за рахунок своїх клієнтів укладають з третіми сторонами контракти чи угоди на купівлю чи продаж товарів.

За структурою господарських зв'язків виділяються внутрі- і міжсистемні договори, прямі і опосередковані.

За кількістю учасників розрізняють договори, коли кожна сто­рона представлена однією юридичною особою, і дольові договори, коли з однієї або обох сторін договору виступає дві і більше юридичні особи.

За організаційною формою укладання розрізняють договори, укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.

За строками дії договори бувають на господарський рік, коротко­строкові, сезонні і разові.

Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від грамотного і точного складання умов договорів.