55. Філософські ідеї в період формування української нації (14-15 ст. )

На поч. 14 ст. Галицьке князівство входить до складу Литовського, а згодом до польської Речі Посполитої. В 1478 р. московський князь приєднує Новгород до свого князівства. Поширюється агіографічна література (агіос - святий) – житія святих, патерики; поширюється вільнодумство, проти якого виступає і влада й духовенство. Агіо­гра­фі­ч­на лі­те­ра­ту­ра зо­рі­є­н­то­ва­на на вну­т­рі­шнє ду­хо­в­не жит­тя лю­ди­ни. Ця ж ри­са ви­ра­з­но про­яв­ля­єть­ся і в по­ши­ре­них в Укра­ї­ні в XV - XVI ст. іде­ях не­оп­ла­то­ні­з­му, пред­ста­в­ле­них вчен­ня­ми ісі­ха­з­ма ("ісі­хія" грецьк. спо­кій­ність, без­мо­в­ність) і аре­о­па­гі­ти­з­му. За­сно­в­ник ісі­ха­з­му - Гри­го­рій Па­ла­ма, аре­о­па­гі­ти­з­му - Псе­в­до­-Ді­о­ні­сій Аре­о­па­гіт.

В ос­но­ві ісі­ха­з­му ле­жить ідея без­по­се­ре­д­ньо­го єд­нан­ня лю­ди­ни з Бо­гом, яке до­ся­га­єть­ся са­мо­по­гли­б­лен­ням лю­ди­ни в свій вну­т­рі­шній світ, на­с­лід­ком чо­го є стан "про­сві­т­лен­ня". Остан­нє до­ся­га­єть­ся "очи­щен­ням" ро­зу­му ("ін­те­ле­ге­н­ції") від будь-­яких ра­ці­о­на­ль­них по­нять, яке є осо­би­с­то ек­зи­с­те­н­ці­а­ль­ним , а не фо­р­ма­ль­но - дис­ку­р­си­в­ним ак­том.

Аре­о­па­гі­ти­ч­ні тво­ри з їх мі­с­ти­ч­но-­апо­фа­ти­ч­ною ді­а­ле­к­ти­кою ви­ко­ри­с­то­ву­ва­лись в тво­р­чо­с­ті укра­ї­н­сь­ких по­ле­мі­с­тів. На поч. 15 ст. Україна переживає період Перед відродження. Юрій Дрогобич видає книгу “Прогностична оцінка поточного 1483 р.” – перша видана друкована книга українського автора. Ще один культурно-освітній центр, в якому поширювались ідеї гуманізму, виникає в Острозі в 16 ст.

56. Філософські ідеї гуманізму на Україні в період українського ренесансу. І. Вишенський. Острозький культурно-освітній центр. Полемісти.

В другій половині 16 ст. виникає культурно-освітній центр – Острог, в якому поширювались ідеї гуманізму. Відродження на Україні так і не відбулося, бо не було власне держави. В цей час виникають братства, в яких навчали православній вірі, вони протистояли окатоличенню і ополяченню народу. Виникає полемічна література: Герасим і Мелетій Смотрицькі, Вишенський тощо. Вишенський відкидає погляди Аристотеля і Платона, підносить людину. Вважає, що необхідно не лише знати божественні істини, а й впроваджувати їх в життя. Підносить святих Петра і Павла, єдність духовного і мирського в людині. Людина для нього, насамперед, духовна істота, вона живе лише тоді, коли дбає про добро, справедливість. Все життя людини повинен освічувати духовний ідеал, тіло повинне коритися духу, тіло – земне, дух – небесний. Поширює ідею рівності всіх людей від природи, всі люди рівні перед Богом. В XVI ст. в ба­га­тьох мі­с­тах Укра­ї­ни та Бі­ло­ру­сі­ї ви­ни­ка­ють так зва­ні "братства", діяльність яких була тісно пов’язана з діяльністю полемістів, що використовували аре­о­па­гі­ти­ч­ні тво­ри з їх мі­с­ти­ч­но-­апо­фа­ти­ч­ною ді­а­ле­к­ти­кою. Са­мим ран­нім з них бу­ло Львів­сь­ке Брат­с­т­во, ство­ре­не в 80-ті ро­ки XVI сто­літ­тя. Не­за­ба­ром пі­с­ля то­го ви­ни­кає брат­с­т­во в Ки­є­ві, Лу­ць­ку, Ос­т­ро­зі, Лю­б­лі­ні, Він­ни­ці, Мо­ги­ле­ві, Ка­м'я­не­ць-­По­діль­сь­ко­му. Од­нак впри­тул до Лю­б­лін­сь­кої унії 1569 р. си­ту­а­ція за­ли­ша­лась більш менш ста­бі­ль­но­ю. Пі­с­ля Унії, згі­д­но якої до Поль­щі ві­ді­йш­ла Схі­д­на Во­линь, Бра­ти­сла­в­щи­на і Ки­їв­щи­на з за­дні­п­рян­сь­ки­ми зе­м­ля­ми, по­чи­на­єть­ся від­кри­тий на­ступ на укра­ї­н­сь­кий ет­нос з ме­тою йо­го по­ло­ні­за­ції, ока­то­ли­чен­ня. Укра­ї­н­ців про­го­ло­си­ли ма­ло­по­ля­ка­ми, а Укра­ї­на придбала ім’я Ма­ло­поль­сь­ка. Ва­ж­ли­во те, що за час іс­ну­ван­ня в то­ле­ра­н­т­них умо­вах Ли­т­ви (більш 200 ро­ків) укра­ї­н­сь­ка куль­тура роз­ви­ва­лась і змі­ц­ни­лась на­сті­ль­ки, що мо­г­ла вже ус­пі­ш­но про­ти­сто­я­ти поль­сь­кій куль­ту­р­ній екс­па­н­сі­ї. Як­раз брат­с­т­ва і бу­ли осе­ре­д­ком опо­ру куль­ту­р­ній аг­ре­сії Поль­щі.