42. Позитивізм о.Конта.

Огюст Конт за­сно­в­ник по­зи­ти­ві­з­му. Продовжує розробляти його ідеї Ге­р­бе­р­т Спе­н­се­р, що скла­дає пе­рі­од пер­шо­го по­зи­ти­ві­з­му. Конт вважав, що ф-я ніколи не була наукою і не є нею, бо вона хоче зрозуміти і пояснити те, чого зрозуміти і пояснити не можна. Пізнавати потрібно те, що нам необхідне, те, що існує реально, а не вигадане, феєричне. У всіх на­у­ко­вих по­шу­ках тре­ба на­ма­га­ти­ся за­мі­ни­ти сло­во "чо­му" сло­вом "як". Реальне – це безпосередньо дане, реальність – фактуальність. Конт ви­ді­ляє три епо­хи рі­з­них ста­нів люд­сь­ко­го ду­ху з не­об­хід­ні­с­тю під­го­то­в­ки од­не од­но­го та по­слі­до­в­них змін од­не од­но­го про­тя­гом всі­єї іс­то­рії люд­с­т­ва: "тео­ло­гі­ч­на" (фі­к­ти­в­на ), "ме­та­фі­зи­ч­на", тоб­то спе­ку­ля­ти­в­но-­фі­ло­соф­сь­ка, "по­зи­ти­в­на", тоб­то іс­тин­но-­на­у­ко­ва. Конт роз­по­ді­лив на­у­ки на 2 гру­пи: те­о­ре­ти­ч­ні і при­кла­д­ні. Сім’я - пе­р­ві­с­ний еле­мент люд­сь­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва. Конт є за­хи­с­ни­ком при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті, яку він про­го­ло­сив "су­с­пі­ль­ним обо­в'я­з­ком". Де­віз Ко­н­та був та­кий: "Ні­чо­го зай­во­го" і "Усе нам ко­ри­с­не".

Другий позитивізм (етап позитивізму) пов’язаний з іменами Е.Маха і Авенаріуса. Отримав назву емпірокритицизм. Виникнення пов’язане з відкриттям атома, електрона, інших відкриттів у фізиці. Виникає багато питань, на які тогочасна ф-я не могла дати відповіді.

43. Неопозитивізм (б.Рассел, р.Карнап).

Неопозитивізм – третій етап позитивізму, виникає у віденському гуртку (засновник Вітгенштейн). Існувала також Львівсько-Варшавська школа (Тарський), школа лінгвістичного аналізу (Рассел), школа семантичної ф-ї (Чейз). Ос­но­в­ні ідеї: 1) вчен­ня про мо­ву ви­зна­ча­лось як го­ло­вний і єди­ний об'­єкт фі­ло­соф­сь­ко­го до­слі­джен­ня; 2) прин­цип ве­ри­фі­ка­ції - пе­ре­ві­р­ка на­у­ко­вої осми­с­ле­но­с­ті ре­чень, а да­лі й їх іс­тин­но­с­ті (по­ми­л­ко­во­с­ті) від­бу­ва­єть­ся че­рез по­рі­в­нян­ня цих ре­чень з фа­к­та­ми до­сві­ду, в то­му чи­с­лі від­чут­тя­ми су­б'єк­та; 3) ви­сло­в­люван­ня, які не під­ля­га­ють чут­тє­вій пе­ре­ві­р­ці, вва­жа­лись по­зба­в­ле­ни­ми на­у­ко­во­го сми­с­лу. В те­о­рії нео­по­зи­ти­ві­з­му не роз­рі­з­ня­лись по­нят­тя смисл і зна­чен­ня; 4) наукові поняття розглядаються не як відокремлення об’єктивної реальності, а як системи конструкції мислення, які створюються розумом. Задача ф-ї – логічний аналіз дефініцій. Історія ф-ї – музей філософських помилок. Семантична ф-я – наука про значення світу. Висувається нова теорія, в якій реальність розуміється як сукупність значень. Ф-я має пояснювати явище життя, виходячи зі структури мови. Значення слова – це його вживання в мові. Самі по собі слова значення не мають. Причиною конфліктів є нерозуміння значень слів, їх відмінність. Тиранія слів – не вживати слова, які мають кілька значень і викликають, цим самим, непорозуміння.

44. Пост позитивізм (к.Поппер)

Пост­по­зи­ти­візм - це за­га­ль­на на­зва, що ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся в фі­ло­со­фії для по­зна­чен­ня ба­га­тьох ме­то­до­ло­гі­ч­них кон­це­п­цій, які змі­ни­ли ті, що ба­зу­ва­лись на ме­то­до­ло­гії ло­гі­ч­но­го по­зи­ти­ві­з­му. Ос­но­в­ні пред­ста­в­ни­ки: То­мас Кун, Карл По­ппер. Поппер виступає проти терміну варифікація і заміняє його фальсифікацією. Принцип фальсифікації – знаходження фактів, які спростовують твердження. Тоді ствердження, які не можна спростувати, є правдоподібними. Наукове тільки те, що неспростовне. Знання – це третій світ, який існує поза фізичним, реальним світом і світом духовної культури людини. Недоліком теорії Поппера є відокремлення знання від людини. Кун: концепція надмірності теорій – не можна теорії порівнювати, вони повинні конкурувати між собою. Постпо­зи­ти­ві­с­тів ці­ка­в­лять та­кі про­бле­ми: як ви­ни­кає но­ва те­о­рія? Які кри­те­рії по­рі­в­нян­ня і ви­бо­ру кон­ку­ру­ю­чих на­у­ко­вих те­о­рій? Як на­у­ко­ва те­о­рія до­би­ва­єть­ся ви­знан­ня? Чи мо­ж­ли­ва ко­му­ні­ка­ція між при­бі­ч­ни­ка­ми аль­те­р­на­ти­в­них те­о­рій?