33. Марксизм XX ст.

Пі­с­ля сме­р­ті Ма­р­к­са і Енгельса деякі теоретики піддали ре­ві­зі­о­нізму їх вчення (Бернштейн, Каутський), зокрема, заперечували ідею революції, вважали, що соціалізм треба запроваджувати завдяки взаємодії між різними класами.

За­сно­в­ни­ком ре­ві­зі­о­ні­з­му був ні­ме­ць­кий со­ці­ал-­де­мо­к­рат Едуард Бе­р­н­ш­тейн. Він під­да­вав до­сить пе­ре­ко­н­ли­вій кри­ти­ці ос­но­в­ні по­ло­жен­ня ма­р­к­си­з­му в га­лу­зі фі­ло­со­фії, по­літ­еко­но­мії, те­о­рії на­у­ко­во­го со­ці­а­лі­з­му і про­ле­тар­сь­кої ре­во­лю­ці­ї. В фі­ло­со­фії він про­го­ло­сив га­с­ло: "На­зад к Ка­н­ту". "Кі­н­це­ва ме­та - ні­що, рух - по­над усе". Бе­р­н­ш­тей­ні­ан­с­т­во бу­ло по­кла­де­не в ос­но­ву за­хі­д­них со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ти­ч­них мо­де­лей су­с­пі­ль­с­т­ва. Ле­ні­нізм те­ж є ­ва­рі­а­н­том ­ре­ві­зі­ї ­ма­р­к­си­з­му, хо­ча пар­ті­де­о­ло­га­ми це про­по­ну­ва­ло­ся як тво­р­чий роз­ви­ток ма­р­к­си­з­му. Ле­нін за­пе­ре­чу­вав по­ло­жен­ня Ма­р­к­са про те, що со­ці­а­лі­с­ти­ч­на ре­во­лю­ція ра­п­том пе­ре­мо­же в усіх роз­ви­ну­тих кра­ї­нах. Він об­ґру­н­ту­вав те­о­рію і ре­во­лю­цій­ну прак­ти­ку бі­ль­шо­ви­з­му - най­більш ра­ди­ка­ль­ної і ек­с­т­ре­мі­ст­сь­кої те­чії в ро­сій­сь­кій со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ті­ї. Менш ра­ди­ка­ль­на і більш по­мі­р­ко­ва­на те­чія со­ці­ал-­де­мо­к­ра­ти­ч­но­го ру­ху в Ро­сії — ме­н­шо­визм ма­ла сво­їх лі­де­рів - Ма­р­то­ва, Ма­лі­нов­сь­ко­го і на­сам­пе­ред ви­да­т­но­го те­о­ре­ти­ка Г. В. Пле­ха­но­ва. Він схи­ля­в­ся до еко­но­мі­ч­них за­со­бів бо­ро­ть­би про­ле­та­рі­а­ту, вважаючи, що со­ці­а­ль­на ре­во­лю­ція за­ко­но­мі­р­на і не­від­во­ро­т­на. Ста­лін, як те­о­ре­тик ма­р­к­си­з­му, був ду­же пе­ре­сі­ч­ним ав­то­ром. Він не ро­зу­мів і іг­но­ру­вав ді­а­ле­к­ти­ч­ний за­кон за­пе­ре­чен­ня за­пе­ре­чен­ня, в ха­ра­к­те­ри­с­ти­ці за­ко­ну єд­но­с­ті і бо­ро­ть­би про­ти­ле­ж­но­с­тей по­вні­с­тю за­мо­в­чу­ва­ла­ся єд­ність, зна­чен­ня на­да­ва­ло­ся тіль­ки бо­ро­ть­бі. Лев Да­ви­до­вич Бро­н­ш­тейн (Тро­ць­кий) - іг­но­ру­вав бу­р­жу­а­з­но-­де­мо­к­ра­ти­ч­ний етап ре­во­лю­ції в Ро­сії, за­пе­ре­чу­вав ідею ге­ге­мо­нії про­ле­та­рі­а­ту і со­ю­зу ро­бі­т­ни­чо­го кла­су і се­лян­с­т­ва. Він стве­р­джу­вав, що в хо­ді ре­во­лю­ції ро­бі­т­ни­чий клас обо­в'я­з­ко­во при­йде до во­ро­ж­не­чих су­ти­чок з се­лян­с­т­вом, яке, на ду­м­ку Тро­ць­ко­го, є ре­а­к­цій­ною си­ло­ю. Про­ле­та­рі­ат утри­ма­єть­ся при вла­ді тіль­ки за до­по­мо­гою про­ле­тар­сь­кої ре­во­лю­ції в за­хід­но­євро­пей­сь­ких кра­ї­нах. Смисл ро­сій­сь­кої ре­во­лю­ції він вба­чав в "під­што­в­ху­ван­ні" за­хід­но­євро­пей­сь­кої ре­во­лю­ці­ї. В на­ці­о­на­ль­но­му пи­тан­ні до­де­р­жу­ва­в­ся ду­м­ки про те, що на­ці­о­на­ль­на не­за­ле­ж­ність і су­ве­ре­ні­тет за­ста­рі­ли, на­ці­о­на­ль­ні дер­жа­ви ста­ли га­ль­мом в роз­ви­т­ку про­ду­к­ти­в­них сил. Іні­ці­а­тор ство­рен­ня "тру­до­вих ар­мій". К. Ка­ут­сь­кий ви­су­вав на пе­р­ший план ми­р­ні фо­р­ми кла­со­вої бо­ро­ть­би, по­вні­с­тю за­мо­в­чу­вав пи­тан­ня про зброй­не по­вс­тан­ня про­ле­та­рі­а­ту, а та­кож зла­му бу­р­жу­а­з­ної дер­жа­в­ної ма­ши­ни. Він від­сту­пав від ма­р­к­си­з­му в пи­тан­ні про со­ю­з­ни­ків про­ле­та­рі­а­ту, стве­р­джу­ю­чи, що під­три­м­ка про­ле­та­рі­а­ту дрі­б­ною бу­р­жу­а­зі­єю аб­с­т­ра­к­т­но мо­ж­ли­ва, але ма­ло­ймо­ві­р­на.

Ав­с­т­ро­ма­р­к­сизм за­пе­ре­чує не­об­хід­ність зла­му бу­р­жу­а­з­ної дер­жа­ви, стве­р­джу­ю­чи, що еле­ме­н­ти со­ці­а­лі­з­му виникають у ме­жах ка­пі­та­лі­з­му; в ре­зуль­та­ті ево­лю­цій­но­го про­це­су роз­ви­т­ку цих еле­ме­н­тів ка­пі­та­лі­с­ти­ч­не су­с­пі­ль­с­т­во пе­ре­тво­рю­єть­ся в со­ці­а­лі­с­ти­ч­не. Ав­с­т­ро­ма­р­к­си­с­ти за­пе­ре­чу­ють не­об­хід­ність заво­ю­ван­ня вла­ди і вста­но­в­лен­ня ди­к­та­ту­ри про­ле­та­рі­а­ту. В на­ці­о­на­ль­но­му пи­тан­ні во­ни до­де­р­жу­ва­ли­ся ідеї куль­ту­р­но-­на­ці­о­на­ль­ної ав­то­но­мі­ї.

Мао Цзе­дун при­хи­ль­ник во­є­ні­зо­ва­них ме­то­дів ор­га­ні­за­ції су­с­пі­ль­но­го жит­тя, ав­тор мо­де­лі ки­тай­сь­ко­го "ка­за­р­ме­но­го со­ці­а­лі­з­му". Орі­є­н­тувався на "ко­му­ні­с­ти­ч­не се­лян­с­т­во" як ос­но­в­ну ру­шій­ну си­лу су­с­пі­ль­с­т­ва. В здій­с­нен­ні ре­во­лю­ції ро­бив ста­в­ку ви­клю­ч­но на зброй­ні ме­то­ди бо­ро­ть­би. "Гви­н­ті­в­ка ви­рі­шує все" - ос­но­в­не га­с­ло ма­о­ї­с­тів. Кім Ір Сен єди­ний ввів ін­сти­тут ус­па­д­ку­ван­ня пар­тій­ної вла­ди, при­зна­чи­в­ши сво­їм на­сту­п­ни­ком Кім Чен Іра - сво­го си­на, "улю­б­ле­но­го ке­рі­в­ни­ка". Тра­ди­цій­ний ма­р­к­сизм по­єд­нав з іде­я­ми "Чу­ч­хе" тоб­то - по­ря­док, слі­пе під­ко­рен­ня пар­тій­но­му на­ча­ль­ни­ку, від­да­ність "улю­б­ле­но­му во­ж­дю", бе­з­у­мо­в­не слі­ду­ван­ня вка­зі­в­кам пар­тії, стій­кість і са­мо­від­да­ність в по­бу­до­ві Ве­ли­кої ко­му­ні­с­ти­ч­ної Ко­ре­ї.

34. Матеріалістичне розуміння історії К.Маркса і його суперечності. Матеріалістичне розуміння історії: до базису історії входить вся техніка виробництва і транспорту, ця техніка відповідно до наших поглядів визначає спосіб розподілу і обміну і тим самим, після розпаду родового ладу, поділ на класи, відносини панування, підкорення, державу, політику, право, релігію тощо. Сусп. буття визначає сусп. свідомість. Сусп. думка формує звичаї, а звичаї сусп. думку. Теоретична помилка Маркса в тому, що матеріальне виробництво відіграє свою роль, але не означає все в сусп-ві. В процесі розвитку існує взаємодія сусп. буття і сусп. свідомості. Вони є обоє визначальними, а не щось одне, як заявляє Маркс. Релігія не зазнала змін за тисячі років, хоча техніка змінилась. Маркс вперше зрозумів сусп. сутність людини, але абсолютизував це – його помилка.

Маркс формулює теорію матеріалістичного розуміння історії., проголошує неминучість комуністичних революцій в усіх країнах світу, висуває гасло „пролетарі всіх країн, єднайтеся”. До базису історії входить вся техніка виробництва і транспорт. Ця техніка, відповідно до наших поглядів. Визначає також і спосіб обміну, розподілу продуктів і, тим самим, після розпаду родового ладу, також і поділ на класи, відносини панування, підкорення, держави, політики тощо. „Ручний млин дає феодальне суспільство, паровий – капіталістичне”. Отже все в суспільстві визначається технікою виробництва – і соціальний лад, і політичний устрій, і духовне життя. „Суспільне буття визначає суспільну свідомість” , хоча насправді вони формують одне одного в однакові мірі. Теорія Маркса відображає інтереси німецької буржуазії і німецької нації.