1. Страхування рухомого та нерухомого майна фізичних осіб

Майно, що належить фізичним особам за ступенем важ­ливості можна поділити на пріоритетне та інше. До пріоритетного майна належить нерухомість та домашні сільськогосподарські тва­рини. Іншим майном уважаються предмети щоденного вжитку, тобто рухоме майно, яке використовується людиною в побуті. Пріоритетність нерухомості та домашніх тварин пояснюється тим, що це майно є основою життєдіяльності людини і задовольняє її найважливіші базові потреби матеріального характеру. Проте неза­лежно від ступеня важливості всі види майна, власниками яких є фізичні особи, страхуються виключно на добровільних засадах.

Довідково. Майно рухоме/нерухоме — об'єкти володіння або користування фізичної чи юридичної особи. Нерухомим майном називається майно, використання якого за призначенням і без за­вдання шкоди його характеристикам і ціновим властивостям, виключає його переміщення: будинки, споруди, земельні ділянки і І т.п. До рухомого майна належать всі інші види майна.

Страховий захист рухомого та нерухомого майна може бути ор­ганізований на основі укладання двох різних договорів страхуван­ня. Проте на практиці існує можливість комбінованого варіанта, за яким страховим захистом покриваються майнові інтереси стра­хувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном,

що належить на правах приватної власності страхувальнику і чле­нам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне гос­подарство, а також майном, яким страхувальник розпоряджається згідно з договором найму (оренди, прокату, лізингу тощо), якщо таке майно не застраховано його власником. У табл. 13.1 наведено види майна, які покриваються і не покриваються страховим за-

хистом.

Важливо. Вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного і на-півдорогоцінного каміння, унікальні та антикварні речі, колекції— приймаються на страхування тільки в розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою, підтвердженою документально та на основі укладання додаткової угоди.

Майно приймається на страхування тільки за умови забезпечен­ня належного його збереження. Крім того, нерухоме майно може бути застраховним лише за умови зведення його на постійному місці.

Відповідальність страховика зі страхування будівель і домаш­нього майна полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслі­док стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід ґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, земле­трус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Під час укладання договору страхування важливо встановити вартість майна, тобто дати відповідну страхову оцінку. На її під­ставі визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або ушкодження майна — розмір збитку та страхо­вого відшкодування.

Страхова компанія визначає страхову суму окремо для кожної бу­дівлі, що приймається на страхування, за домовленістю зі страхуваль­ником. Але в будь-якому випадку вона не може перевищувати дійсної вартості будівлі. Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність при відшкодуванні збитків за цією частиною майна.

Домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в до­говорі страхування адресою, тобто за місцем проживання страхува­льника або розташування садового (дачного) будинку (ідеться про всі житлові та підсобні приміщення або відкриті ділянки садиби). Якщо майно переміщується за іншою адресою, дія договору стра­хування припиняється.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. Страховою оцінкою може бути погоджена сторонами страхування дійсна або первісна вар­тість майна з урахуванням витрат, пов'язаних з його рятуванням або приведенням у порядок під час страхового випадку. За бажан­ням страхувальника майно може бути застраховане на повну дійсну (первісну) вартість або на певну частину від цієї вартості. Органі­зація страхового забезпечення за цією частиною майна здійсню­ється за системою першого ризику.

Важливо. Система страхового забезпечення, за якої розмір страхового відшкодування дорівнює сумі фактичних збитків, але не перевищує страхової суми називається системою першого ризику. У цій системі першим ризиком уважається відшкодування в межах страхової суми. Якщо ж величина збитку перевищує страхову суму, то утворюється недовідшкодована різниця, що називається другим ризиком (франшизою, власним утриманням страхувальника).

Договір страхування укладається на підставі усної або письмо­вої заяви страхувальника, як правило, з можливим оглядом майна, що його здійснює представник страховика в присутності страхува­льника, аби впевнитися, що заявлена страхова сума відповідає на­явності та вартості майна, яке приймається на страхування.

Термін страхування становить здебільшого 1 рік, але можуть бути встановлені й інші терміни страхування згідно з конкретними запитами страхувальника. У такому разі потрібен повторний огляд майна.

Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, те­рміном страхування та ступенем ризику з одночасним використан­ням граничних розмірів тарифних ставок. Сплата можлива готів­кою — представникові страховика або безготівково — через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник. У разі сплати платежу готівкою страхувальник одночасно отримує страхове сві­доцтво певної форми. Для того щоб сплатити платіж безготівково, страхувальник подає доручення до бухгалтерії підприємства, яка має утримувати платіж з його заробітної плати та перераховувати на рахунок страховика в установі банку.

Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика — у разі безготівкового розрахунку. Такий порядок вступу договору в силу стосується договорів, які укладаються впе­рше чи поповнюються на новий термін після закінчення дії попере­

днього договору, а також додаткових договорів, укладених у зв'язку зі збільшенням страхової суми.

Дія договору страхування припиняється через такий термін, на який його було укладено, у день, що передує числу, із якого договір набрав чинності. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути відновлена, якщо протягом певного (передба­ченого його умовами) терміну, із дня, визначеного для сплати чер­гового платежу, страхувальник звернувся із заявою про відновлен­ня договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочення сплати страхового платежу не сталося страхового випадку.

Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності в разі продажу або дарування будівель та ін.). Тоді, якщо в період страхування не було страхового випадку, страхувальнико­ві повертається частина сплаченого платежу. Обчислюється вона пропорційно до невикористаного терміну, за який страховик має нести відповідальність, зі зменшенням на певну суму, використану на ведення справи страхової компанії:

СП = Cn₁ - Cn₁ X K₁, (13.1)

де СП — премія, що підлягає поверненню у випадку дострокового припинення дії договору страхування; Cn₁ — сплачена страхова премія;

K₁ — коефіцієнт, що враховує пропорційність терміну страху­вання та частку витрат на ведення справи.

У випадку збільшення страхової суми страхувальник уклаладє додатковий договір (адендум) і сплачує додаткову страхову пре­мію, величину якої можна обчислити за формулою (6.2).

При зменшенні страхової суми страхувальник має право на по­вернення частки надмірно сплаченої страхової премії, величина якої розраховується за формулою:

ЧП = Cn₁ X K₂ СП₂ X K₁, (13.2) де ЧП — частка страхової премії, що підлягає поверненню страху­вальникові у випадку зменшення страхової суми;

Cn₁ — страхова премія, що обчислена за більшою страховою сумою;

СП₂ — страхова премія, що обчислена за меншою страховою сумою;

K₁ та K 2 — відповідні коефіцієнти що враховують пропорцій­ність терміну страхування та витрати на ведення справи залежно від моменту зменшення страхової суми.

У разі зміни страхувальником будівель (замість проданих будівель придбано інші) укладається новий договір. Страховий платіж обчис­люється тоді на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частини платежу за попереднім договором.

Щоб заохотити страхувальників до подальшої співпраці, стра­ховики передбачають різні пільги.

Довідково. Пільги у страхуванні можуть надаватися у ви­гляді повного або часткового звільнення окремих страхувальни­ків від сплати платежів з обов'язкового страхування, можуть по-I лягати також у наданні переваг при укладанні договорів добровільного страхування для постійних страхувальників. Мо­жуть бути застосовані знижки зі страхових премій, пільговий мі­сяць (зі збереженням покриття) на поновлення договорів страху­вання тощо.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі на­стання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Оперативне вирішення питання про виплату страхового відшкодування створює сприятливі передумови для швидкого від­новлення майнового стану страхувальника, що його він мав до страхового випадку. А тому, якщо страховий випадок настане, страхувальник має вжити заходів щодо усунення причин, внаслідок яких можуть виникнути додаткові збитки. У випадку аварії систем опалення, водопостачання та каналізації тощо терміново повідоми­ти про це відповідні ремонтні служби. У випадку пожежі чи вибуху терміново визвати пожежну команду. Протягом 24 годин повідоми­ти страхову компанію про настання страхового випадку. У випадку крадіжки, пограбування та інших протиправних дій третіх осіб те­рміново повідомити про це правоохоронні органи. При необхіднос­ті огляду місця події експертом страхувальник або його представ­ник повинен протягом 72 годин узгодити час такого огляду.

Щоб отримати страхове відшкодування страхувальник зобов'я­заний документально довести: свій інтерес у відшкодуванні збитків; наявність страхового випадку; розмір своєї претензії щодо збитку.

За нерухомими майном величина збитку залежить від ступеня його знищення або пошкодження. У випадку повного знищення нерухомо­го майна збиток дорівнює його дійсній вартості з урахуванням витрат на рятування, а у випадку часткового пошкодження величина збитку підраховується на основі вартості відновлювальних робіт.

У розрахунку розміру збитку, завданого домашньому майну, є такі особливості:

1) розмір збитку визначається окремо за кожним предметом до­машнього майна;

2) збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна (попри одночасність їх страху­вання), оскільки втрати в обох випадках будуть різні. Адже знище­ним майно вважається тоді, коли воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням; ушкодженим воно вважається тоді, коли якість предмета погіршилася, але при цьому можливі його відновлення за допомогою ремонту та подальша екс­плуатація за призначенням.

З огляду на це збиток визначається: у разі знищення майна — у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з ураху­ванням залишків (якщо такі є); у разі викрадення — у розмірі дійс­ної вартості; у разі пошкодження майна збиток дорівнює втраченій вартості, що визначається як різниця між дійсною вартістю та вар­тістю з урахуванням знецінення, тобто втрати якості та цінності майна через страховий випадок.

Цікаво. Вартість нового килимового покриття становить 1000 грн. Пожежею 10 % покриття було знищено. Знос на день страхового випадку становив 20 %. Дійсна вартість майна стано­вить 1000 X 0,8 = 800 грн. Сума завданих збитків: 800 х 0,1 = 80 грн.

Щодо електропобутових виробів, у випадку їх часткового по­шкодження збиток дорівнює вартості ремонту, зменшеної на вели­чину зносу.

У разі знищення чи пошкодження елементів оздоблення чи об­ладнання житлових та господарських приміщень збиток дорівнює вартості ремонту (відновлення) за розцінками, що діють на день страхового випадку.

У страхову компанію надається такий перелік документів: заява на виплату страхового відшкодування; документи, що підтверджують право власності на майно або договір оренди; документи, що підтвер­джують розмір збитку: акти огляду майна аварійним комісаром; каль­куляція або рахунки за ремонтно-відновлювальні роботи; фінансові документи, що засвідчують вартість застрахованого майна; інші доку­менти, складені відповідно до чинного законодавства та нормативних документів; документи, що доводять наявність страхового випадку: довідка про порушення кримінальної справи; інші офіційні документи із зазначенням наявності страхового випадку.

Страхове відшкодування виплачується у частці від визначе­них по страховому випадку збитків, якщо інше не передбачено договором страхування (пропорційна система відповідальності).

Договором страхування може бути передбачено також від­шкодування збитків за системою відповідальності за першим ризиком (поширюється на домашнє майно).