4. Страхування відповідальності судновласника

!

Страхування відповідальності судновласників (CBCB) — вид страхування відповідальності, що передбачає створення та-I кої системи страхового захисту власників, менеджерів, операто­рів, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, яка діє у визначених договором страхування чи передбачених законодав­ством випадках і стосується зобов'язань судновласників перед І третіми особами, включаючи команду судна [36].

У світовій практиці цей вид страхування відомий під назвою «Пі енд Ай» (Р&І — Protection and Indemnity), що тради­ційно перекладалася як «страхування захисту й відшкодування». Товариства взаємного страхування, які здійснюють цей вид опера­цій, іменуються «Клубами Пі енд Ай» (Р&І Clubs).

Клубне страхування виникло й розвивалося в міру того, як пе­ред судновласниками поставала проблема в покритті ризиків, які в силу різних причин не могли бути застрахованими у звичайному порядку. До таких подій належать відмова страховиків КАСКО по­кривати повністю відповідальність за збиток, спричинений зітк­ненням суден, прийняттям законів про підвищення вимог до пере­везення пасажирів, відповідальності судновласника за життя та здоров'я команди, за пошкодження вантажів, за забруднення моря нафтопродуктами.

Крім того, судновласникам потрібно було не тільки відшкоду­вання збитків, але й організація допомоги що їх урегулювання, яку не могли забезпечити страховики. Усі ці обставини примусили су­дновласників об'єднатися в асоціації-клуби для взаємного страху­вання відповідальності за спричинені їхнім суднами збитки та для організації спільних дій з урегулювання претензій.

Умови клубного страхування мають індивідуальний характер. Вони відрізняються між собою залежно від потреб судновласників, які є членами клубів.

У цілому клубне страхування охоплює страховим захистом до­сить різноманітні майнові інтереси судновласників (табл. 11.6).

На відміну від звичайного страхування клубне страхування включає повне сервісне обслуговування судновласника при урегу­люванні претензій. Для обслуговування інтересів своїх членів клу­би мають широку мережу кореспондентів у всіх портах світу. Ко­респонденти, насамперед юридичні фірми, здійснюють роботу з урегулювання претензій, звільняючи від неї судновласника та, за­безпечуючи, у випадку необхідності, клубну гарантію для звіль­нення судна від арешту.

Важливим та дуже складним елементом страхування відповіда­льності є розрахунок страхових внесків судновласників. Розраху­нок страхової премії повинен ураховувати суму збитків у межах власного утримання клуба, понесених ним по суднах даного судно­власника, включаючи перестрахування в пулі; витрати з перестра­хування відповідальності даного судновласника на ринку; витрати на ведення справи. Отримана сума ділиться на застрахований тон­наж, у результаті чого отримується грошова величина в розрахунку на 1 брутто — регістрову тонну.

Порядок укладення договору страхування судновласником має загальноприйнятий характер. Судновласник подає заяву, у якій він зобов'язаний повідомити точні дані про об'єкт страхування. З огляду на такий об'єкт страхування, як відповідальність судно­власника, у договорі зазначається не страхова сума, а ліміт відпові­дальності страховика. Він установлюється з урахуванням кількості та якості ризиків, які покриваються договором. Ліміти відповідаль­ності судновласників регулюються законами різних країн та різни­ми конвенціями, які прийняті Міжнародною Морською Організа­цією (ІМО).

Цікаво. Міжнародна морська організація — це міжнародна міжурядова організація, що має статус спеціалізованої агенції ООН. Заснована в 1958 р. з метою сприяння міжнародному спів­робітництву у сфері морських перевезень і морської торгівлі. Фу­нкціонувати розпочала в 1959 р. До 22 травня 1982 р. мала назву «Міжурядова морська консультативна комісія». Нині до складу І IMO входять 150 держав. Організація є форумом для обміну інфо­рмацією між урядами з технічних питань міжнародного торгове­льного судноплавства, сприяє гарантуванню безпеки на морі та уникненню забруднення моря морськими суднами. У межах IMO було проведено конференції, що завершились укладенням конвен­цій з різних аспектів морського судноплавства. Міжнародна мор­ська організація прийняла значну кількість рекомендацій, кодексів, керівництв, настанов, резолюцій. Організації притаманна висока результативність у сфері кодифікації міжнародно-правових пи­тань, пов'язаних з технічними та юридичними аспектами торго­вельного і рибальського плавання. Вищим органом IMO є Асамб­лея, до якої належать усі держави-члени. Скликається вона раз на два роки. Протягом міжсесійного періоду роботою IMO керує Pa-I да. Штаб-квартира організації розташована в Лондоні.

Факт страхування судновласником своєї відповідальності під­тверджується договором страхування чи страховим полісом. Дого­вір є двостороннім документом і складається у двох екземплярах, а поліс є одностороннім документом, підписаним страховиком.

Якщо в договорі страхування чи в полісі не оговорено іншого, то договір набуває чинності з моменту внесення страхувальником страхової премії.

Страховик виписує поліс після сплати страхувальником страхо­вої премії.

В Україні інститут страхування відповідальності судновласника має обов'язковий характер і перебуває на етапі становлення. У лис­топаді 2002 року було створено Український пул по страхуванню відповідальності судновласників.

Управління діяльністю пулу здійснює компанія «Кейсел Єн-терпрайзес Лтд.» Перестрахувальна програма розроблена з ви­користанням можливостей аналогічного російського пулу. Вона дозволяє надавати нашим судновласникам рівень сервісу, що за якістю не поступається сервісу клубів взаємного страхування, але при помірних перестрахувальних преміях. За рахунок більш низьких ставок перестрахування вже на першому етапі страху­вання в пулі дасть змогу українським судновласникам зекономи­ти значні кошти, а Україні в цілому зменшити відтік валюти за кордон. У подальшому, по мірі збільшення портфеля страхуван­ня та обсягу власного утримання пулу, ці суми можуть бути до­сить значними.

Страхуванням відповідальності судновласників можуть бути охоплені:

1. відповідальність за вантаж, призначений для перевезен­ня, який перевозиться чи є вже перевезеним на застрахованому судні;

2. відповідальність за майно на застрахованому судні;

3. відповідальність за зіткнення застрахованого судна з іншими суднами;

4. відповідальність за пошкодження плавучих та нерухомих об'єктів;

5. відповідальність за договором буксирування;

6. відповідальність за видалення майна, затонулого в результаті аварії корабля;

7. відповідальність за збиток, спричинений забрудненням вод, а також будь-якого майна в цих водах, унаслідок скидання із застра­хованих суден нафти чи інших забруднюючих речовин;

8. відповідальність за збиток, спричинений фізичним особам (крім членів екіпажу застрахованого судна);

9. відповідальність, яка виникла у зв'язку з накладенням штра­фу на страхувальника та/або його службовців (у зв'язку з виконан­ням ними службових обов'язків);