1. Сутність страхової послуги як товару страхового ринку. Класифікація страхових послуг

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену сис­тему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. У межах страхового ринку забезпечується органічний зв'язок між значних колом зацікавлених осіб шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі.

Довідково. Страховий ринок — 1) економічний простір, у якому взаємодіють страхувальники (формують попит на стра­хові послуги), різноманітні за формами організації страхові ком­панії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), стра­хові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових від­носин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — стра­хова послуга, формується попит і пропозиція на неї; 3) форма

взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страху­вальники, страховики та їх посередники) [25].

Важливо. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльно­сті. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцен­зування їх діяльності та здійснення державного нагляду за стра­ховою діяльністю встановлюються законом «Про страхування», згідно з яким страховиками визнаються фінансові установи у формі акціонерних, повних, командитних товариств або това­риств з додатковою відповідальністю. Страхувальником може І бути фізична або юридична особа [4].

Треба визнати, що останнім часом простежується посилення ін­тересу до встановлення сутності страхової послуги, її позиціону­вання в теоретичному полі економічної науки. Суттєвий внесок у становлення теорії страхових послуг, її відокремлення від загальної теорії страхування здійснив авторський колектив під керівництвом професора С. C Осадця [23], Т. В. Яворська [57], О. Д. Вовчак [47].

О. О. Гаманкова вважає [61, с. 67], що страхова послуга є одні­єю з багатьох форм прояву об'єктивної категорії страхування. Вона є специфічною послугою. її існування зумовлюється потребою сус­пільства у страховому захисті. У сучасних умовах ця потреба реалі­зується, з одного боку, через систему державного загально­обов'язкового соціального страхування. А з другого — за допомогою комерційного страхування.

Хронологію формування наукової думки щодо вираження тео­ретичного змісту досліджуваного поняття наведено в табл. 1.1.

Щоб дійти певного консенсусу в розмаїтті визначень страхової послуги звернімося до економічної теорії, що трактує товар як про­дукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу. Право на це нам дає автор монографії [61, с. 68] ствер­джуючи, що «страхову послугу ми можемо розглядати як специфі­чний товар лише у сфері страхового підприємництва».

У джерелі [57, с. 37] читаємо, що послуга — це дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; робота виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб. Продукт — це предмет, що є матеріальним ре­зультатом людської праці, діяльності.

Зрозуміло, що страховик не створює ніякого матеріального про­дукту. Його економічне благо може бути визначено як невідчутне на дотик і тому належать до поняття «послуга».

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні власти­вості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.