4. Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхових відшкодувань

Здійснення страхових виплат та виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором стра­хування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається стра­ховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Довідково. Страхова виплата — грошова сума, яка випла­чується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку [4].

Страхове відшкодування — сума, що виплачується стра­ховиком як компенсація збитку, заподіяного страховим випадком на об'єктах страхування майна і відповідальності [4].

Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав у результаті настання страхової події[4].

Аварійний сертифікат — документ, що видається страху­вальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваже­ним представником страховика на підставі наслідків огляду по­шкодженого майна. В аварійному сертифікаті фіксуються можливі причини, характер і розмір збитку, зумовленого страхо­вим випадком. Аварійний сертифікат є для страхувальника під­ставою для висунення претензії страховикові. Проте аварійний сертифікат не може розглядатись як безумовний доказ відпові­дальності страховика [36].

Є обставини, за яких страховик може відмовити у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування. До них законодавство зараховує:

1. навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укла­дено договір страхування, спрямовані на настання страхового ви­падку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з вико­нанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2. учинення страхувальником-громадянином або іншою осо­бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного зло­чину, що призвів до страхового випадку;

3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розмі­ру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страхо­виком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунту­ванням причин відмови. Страхувальник може оскаржити відмову страховика у страховій виплаті в суді.

Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового від­шкодування страхувальникові.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за дого­вором майнового страхування, у межах фактичних затрат перехо­дить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. У страхуванні таке право вимоги відоме як суброгація.