2. Обов'язкове страхування сільськогосподарських тварин

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих і нещас­них випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави та на підставі Порядку й правил, за­тверджених Постановою Кабінету Міністрів від 23 квітня 2003 р № 590 [14], а також з метою створення сприятливих умов для роз­витку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників. Обов'язковому страхуванню підлягають:

1. племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою поро­дного вдосконалення тварини, які мають племінну (генетичну) цін­ність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від одного року;

2. зоопаркові тварини віком від одного року;

3. циркові тварини віком від одного року.

СУБ'ЄКТИ, ОБ'ЄКТ І СТРАХОВІ РИЗИКИ ОБОВ'ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ТВАРИН

С

Таблиця 7.3

Суб'єкти обов'язкового страхування	Об'єкт обов'язкового страхування	Страхові ризики
— страхувальни­ки — власники тварин, які підля­гають обов'язко­вому страхуванню; — страховики, які отримали в уста­новленому поряд­ку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.	Майнові інтереси, що не суперечать законодавст­ву, пов'язані із загибел­лю, знищенням, вимуше­ним забоєм тварин, які належать на правах дер­жавної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслі­док хвороб, стихійного лиха та нещасних випад­ків.	Загибель, знищення, вимуше­ний забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, со­нячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзан­ня, задушення, отруєння тра­вами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, уто­пления, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

уб'єкти, об'єкт і ризики обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських тварин відображено в табл. 7.3.

на

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини, які пе­ребувають у місцевості, де введено карантинні обмеження, за виня­тком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено за­значені обмеження; хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування; тварини, у яких за ре­зультатами останніх досліджень виявлено позитивну реакцію бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Важливо. Страхова сума визначається за балансовою варті­стю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором передбачається франшиза, розмір якої стано­вить 10 % страхової суми на страховий випадок. Максимальні розміри страхових тарифів становлять 5 % страхової суми.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої його час­тини в розмірі 50 відсотків визначеної суми, повинен бути внесе­ний протягом зазначеного терміну від дати укладення договору, другої — не пізніш як за три місяці після набрання чинності дого­вором.

Договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу.

Страхувальник зобов'язаний утримувати тварин відповідно до зооветеринарних вимог; надавати представнику страховика можли­вість перевіряти умови утримання тварин до укладення договору, у період його дії та після настання страхового випадку для визначен­ня розміру збитку; повідомляти в триденний термін страховика про настання страхового випадку; зберігати місце страхового випа­дку в тому стані, у якому воно залишилося після його настання, до огляду представником страховика; подавати протягом трьох робо­чих днів з дня визначення розміру збитків письмову заяву на ви­плату страхового відшкодування; надавати страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків (довідки гідрометеослужби, органів МВС, служби ветеринарної медицини, органів пожежного нагляду тощо).

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'я­зкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страхови­ка здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику такі документи:

1. заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з на­станням страхового випадку;

2. договір обов'язкового страхування;

3. акт про настання страхового випадку, складений страховиком;

4. довідку (протокол, акт тощо) компетентних органів та мате­ріали проведеної страховиком перевірки;

5. довідку про здачу страхувальником тварини на вимушений забій та отриману за це суму компенсації;

6. акт про направлення тварини на вимушений забій;

7) документ, що підтверджує непридатність до вживан- ня/переробки м'яса (усієї туші або частини), шкіри тощо вимушено забитої тварини;

8. висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, як­що тварина загинула внаслідок отруєння;

9. квитанцію або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини, засвідчений печаткою, дорожній лист;

10) документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Важливо. Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою І тварин визначається як різниця між страховою сумою, встано­

вленою договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов'язково враховується нор­матив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання/переробки м'яса ме­нша ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різни­ця між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса живої ваги

_І

тварини, зданої на вимушений забій. Вартість придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри то-I що встановлюється на підставі документа спеціалізованого під­приємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіру тощо ви­мушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкоду­вання виплачується в розмірі, що становить різницю між страхо­вою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини у живій вазі, страхове відшкодування виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і сумою, отри­маною страхувальником за здану тварину.

Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається в межах стра­хової суми, встановленої на кожну тварину.

У розрахунок прямих збитків включаються також витрати на ліки, уведення їх хворій тварині, транспортні витрати за до­ставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної ме­дицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини — витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізо-I ваного підприємства.

_І

Якщо в день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося більше тварин страхового віку і і одного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена в дого­ворі, ділиться на фактичну кількість тварин. Страхове відшко­дування в такому разі виплачується в розмірі страхової суми на І одну тварину.

Решта тварин уважаються застрахованими до кінця терміну дії договору страхування.

У разі внесення страхувальником чергового платежу не в пов­ному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі вне­сених страхових платежів.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про від­мову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох

днів після отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страхо­вик у триденний термін від дати його прийняття повідомляє заяв­ника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом де­сяти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату стра­хового відшкодування.

У разі несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкоду­вання страхувальникові сплачується пеня в розмірі 0,1 % суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.