3. Страхування вантажів

Страхування вантажів (cargo insuranse) — вид страхуван­ня, що передбачає страховий захист вартості вантажів на всіх видах транспорту без урахування страхового захисту самого транспортного засобу [36].

Страхувальником може бути особа, яка має страховий інтерес у цьому вантажі: відправник та одержувач, фізична чи юри­дична особа. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що отримала ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та має право здійснювати цей вид стра­хування згідно з установчими документами.

Об'єктом страхування є вантаж, перевезення якого обумов­люється економічними взаємовідносинами сторін.

При здійсненні зовнішньоторговельних операцій суб'єкти під­приємницької діяльності керуються Правилами ІНКОТЕРМС.

Важливо. ІНКОТЕРМС (скорочене від англійського «International Cjmmercial Terms») — міжнародні торговельні те­рміни (умови). Повністю перекладаються як Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (умов). Зазвичай їх назива­ють «базовими умовами поставки». Розроблені Міжнародною то­рговельною палатою. Правила ІНКОТЕРМС не є обов'язковими для їх виконання й дотримання, а мають рекомендаційний харак­тер. Проте Україна своїм внутрішнім законодавством установи­ла обов'язкове використання Правил ІНКОТЕРМС національними суб'єктами в їх зовнішньоекономічних угодах [36].

Ці угоди розподіляють зобов'язання між продавцями й покуп­цями, у тому числі визначають сторону, на яку покладається обов'язок страхування вантажу.

Усі торговельні умови, згідно з ІНКОТЕРМС, поділено на чоти­ри групи: Е, F, С, D (табл. 11.4).

Група E — продавець надає покупцеві товари безпосередньо у своїх приміщеннях.

Група F — продавець зобов'язаний надати товар у користуван­ня перевізника, який надається покупцем.

Група C — продавець зобов'язаний укласти договір перевезен­ня, проте без прийняття на себе ризику випадкового пошкодження товару або інших додаткових витрат після відвантаження товару.

Група D — продавець несе всі витрати і приймає на себе всі ри­зики до моменту доставки товару в країну призначення.

Практикою доведено, що серед умов торговельних угод найши-ршого застосування набули чотири основні базиси поставки проду­кції: CIF, CAF, FOB, FAS.

Характеристика торговельних умов		Вартість, страхування і фрахт. Продавець несе ті самі зобов'язання, що і за умовами CAF, проте він повинен забезпечити страхування від ризику пошкодження товару під час перевезення. Продавець здійснює митну очистку вартості товару перед експортом.	Перевезення оплачено до. Продавець несе зобов'язання з упаковки, відвантаження, до­ставки товару до перевізника, сплачує митні та страхові платежі, перевантажує на транс­портний засіб перевізника, оплачує послуги з транспортування.	Перевезення і страхування сплачено до. Продавець має ті самі зобов'язання, що і за по­передньою умовою. Але він повинен забезпечити транспортне страхування від ризиків втрати або пошкодження товару під час перевезеннія	Група D. Прибуття	Поставка на кордоні. Продавець уважається таким, що виконав свої зобов'язання поста­вки товару з моменту прибуття очищеного від мита товару в погоджений пункт або місце на кордоні, проте до надходження товару на митну територію приймаючої країни.	Поставка із судна. Зобов'язання покупця аналогічні попереднім умовам цієї групи, але покупець не сплачує страхові платежі на випадок пошкодження або втрати товару.	Поставка з причалу (зі сплатою мита). Продавець виконує свої зобов'язання з поставки товару з моменту надання очищено від мита при ввезенні товару в розпорядження покуп­ця на причалі в погодженому порту призначення. Усі ризики й витрати з доставки товару в погоджене місце бере на себе продавець.	Поставка без сплати мита. Продавець виконує свої зобов'язання з упаковки, відванта­ження, доставки до перевізника, із сплати вивізного мита, перевантаження на транспорт­ний засіб перевізника, сплати послуг із транспортування, перевантаження на транспорт покупця. Сплату ввізного мита, витрати на доставку від транспорту перевізника, витрати на розвантаження бере на себе покупець.	Поставка зі сплатою мита. Продавець уважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту надання товару в погодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ри­зики та витрати, пов'язані з увезення товару.
Типи торговельних умов		CIF (Cost, Insurance and Freight)	CPT (Carriage Paid To)	CIP (Carriage and Insuranse Paid To)		DAF (Delivered At Frontser)	DES (Delivered Ex Ship)	DEQ (Delivered Ex Quay)	DDU (Delivered Duti Unpaid)	DDP (Delivered Duti Paid)

Умови страхування вантажів визначаються правилами страху­вання, що розробляються кожною страховою компанією. Переваж­но різниця між правилами полягає у визначенні обсягу відповіда­льності.

Договори страхування вантажів можна класифікувати за різни­ми ознаками.

За видами транспорту необхідно розрізняти договори залізнич­них, морських, внутрішньоводних, автомобільних і повітряних пе­ревезень.

За територією дії — внутрішньодержавні та міжнародні переве­зення.

За кількістю перевізників, що беруть участь, — місцеві переве­зення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані переве­зення тощо.

Класифікувати види транспорту з огляду на безпеку вантажу досить важко. Необхідно промоделювати весь ланцюг транспортної операції, і тоді можна визначити ті ланки, що є найбільш ризикова­ними чи небезпечними для вантажу.

У договорах страхування вантажів страховим ризиком є збит­ки, що можуть статися від випадковостей та небезпек під час пере­везення вантажу. Страховиком відшкодовуються збитки від втрати чи пошкодження всього або частини вантажу внаслідок дії небез­пек та випадковостей під час йогов перевезення. Договір страху­вання може бути укладений на підставі однієї з нижченаведених умов (табл. 11.5).

Під час підготовки договору страхування вантажу страхуваль­нику слід обрати потрібний йому набір ризиків. При цьому необ­хідно враховувати той факт, що при перевезенні вантажів у краї-нах-членах СНД одним з основних є ризик пограбування, крадіжки, шахрайства з вантажами. Тому в договорі страхування або в прави­лах (умовах) страхування ці ризики мають бути викладені досить чітко і зрозуміло.

Страхова сума може встановлюватись як вартість вантажу, визначена на підставі перевізних документів (товарно-транспортна накладна, коносамент тощо). Або як вартість ван­тажу плюс транспортні та накладні витрати у тому числі митні збори, акцизи тощо.

Страховий поліс видається страховиком лише від свого імені і набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії.

За терміном дії страхові поліси поділяють на рейсові, тобто ван­таж страхується від одного пункту до іншого, та на визначений пе­ріод часу. За умовами змішаного поліса страхування вантажу здій­снюється одночасно за обома умовами.

Широке застосування в торговельних зв'язках незалежно від їх географії набула особлива форма договору страхування вантажів — генеральний поліс.

Важливо. У статті 253 Кодексу торговельного мореплавс­тва визначено, що за окремою угодою (генеральним полісом) мо­жуть бути застраховані всі вантажі, які страхувальник отримує або відправляє протягом визначеного терміну.

У статті 254 наголошено на обов'язки страхувальника за генеральним полісом. Страхувальник зобов'язаний по кожному відправленню вантажу, що підпадає під дію генерального поліса, повідомити страховику всі необхідні відомості негайно після їх отримання, зокрема найменування судна, на якому перевозиться вантаж, шлях прямування вантажу і страхову суму. Страхуваль­ник не звільняється від цього обов'язку, навіть якщо він отримає відомості про відправку після доставки вантажу на місце призна­чення в непошкодженому стані.

При неповідомленні або несвоєчасному повідомленні страху­вальником необхідних відомостей страховик вправі відмовити у відшкодуванні збитків за відповідними вантажами.

При цьому за страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би одержати, якщо страхувальник не доведе, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відомостей не може бути поставлено йому за провину.

Якщо страхувальник умисно повідомив відомості несвоєчасно або не повідомив їх зовсім чи умисно неправильно позначив ван­таж або страхову суму, страховик має право відмовитися від страхування за генеральним полісом.

При цьому за страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би одержати у разі сумлінного виконання в пов­ному обсязі страхувальником договору морського страхування.

У статті 255 визнано пріоритет поліса перед генеральним полісом: на вимогу страхувальника страховик зобов'язаний видати за окремими відправками вантажів, що підпадають під дію генера­льного поліса, поліси або страхові сертифікати. У разі невідповід­ності змісту поліса або страхового сертифіката генеральному І полісу перевага надається полісу або страховому сертифіката.

Зручність генерального поліса полягає в тому, що за багатора­зових поставок відпадає потреба оформляти поліс страхування за кожною окремою партією вантажу. Страховик несе відповідаль­ність за всі вантажі, що підпадають під страхування, у випадку, ко­ли страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховано вчасно.

Тарифи премій зі страхування вантажів, як правило, розрахо­вуються страховиками самостійно. Розмір ставок страхових премій залежить від інформації, що міститься в заяві страхува­льника про укладання договору страхування вантажів, а саме: виду вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і вага); виду транспортного засобу (наприклад, при морському переве­зенні — назва судна, рік будівництва, тоннаж); способу відправ­лення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах); маршруту (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу); вартості вантажу; умов страхування.

Страхові компанії не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засобу або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідаль­ність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Крім того, Кодекс торговельного мореплавства звільняє страхо­вика від відповідальності за збитки:

1. що сталися внаслідок наміру або грубої необережності стра­хувальника, відправника, одержувача, а також їх представника (стаття 256);

2. що сталися внаслідок того, що судно було відправлено в немореходному стані, якщо тільки немореходний стан не був викликаний його прихованими недоліками; ветхості судна і його приладдя, їх зношеності від часу або звичайного користування, а також за збитки, що виникли внаслідок навантаження, з відома страхувальника або його представника, але без відома страхови­ка, речовин та предметів, небезпечних у відношенні вибуху й самозаймання, якщо договором страхування не передбачено ін­ше (стаття 257);

3. що сталися внаслідок природних властивостей самого ванта­жу (внутрішнього псування, убування, іржі, плісняви, витоку або поломки, самозаймання тощо), а також, що виникли внаслідок не­належної упаковки (стаття 258);

4. що сталися внаслідок дії ядерного вибуху, радіації або радіо­активного зараження, якщо інше не встановлено умовами Кодексу (стаття 260);

5. що виникли внаслідок різного роду воєнних дій або військо­вих заходів та їх наслідків, захоплення, піратських дій, народних заворушень, страйків, а також конфіскації, реквізиції, арешту або знищення судна чи вантажу на вимогу військової чи цивільної вла­ди (стаття 261).