1. Сутність

морського страхування

Важливо. Морське страхування — комплекс видів страху­вання, що охоплюють широке коло майнових інтересів, пов'яза­них з морським судноплавством і морським перевезенням ванта­жів [36].

Існують такі основні види морського страхування: страхування КАСКО суден на термін (Hull and Machinery); стра­хування КАСКО суден на період будівництва (будівельні ризи­ки — Builders' Risks); страхування військових і страйкових ри­зиків (War and Strikes); страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire); страхування особливих майнових інтересів (Increased Value); страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities); страхування контейнерів; страхування відповідаль­ності судновласників (Shipowners' Liability або Р&І); страхуван­ня відповідальності фрахтувальників (Charerrers' Liability); страхування відповідальності суднових агентів (Ship's Agents Professional Indemnity); страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker's Liability).

Більш ніж за три сторіччя розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які застосо­вуються і нині, іноді лише з незначними змінами.

Можна виокремити два основні джерела морського страхового права: у міжнародному масштабі — англійський Закон про морське страхування (Marine Insurance Akt) 1906 року (далі — Закон), у на­ціональному — Кодекс торговельного мореплавання України 1994 року (далі — Кодекс).

Основна відмінність Закону й Кодексу полягає в такому. У За­коні зазначено, що договір може поширюватися на внутрішні водні шляхи та на перевезення суходолом, якщо останні є частиною мор­ського перевезення. Кодекс охоплює «будь-які пов'язані з море­плаванням майнові інтереси».

У правовому аспекті Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного море­плавства.

Цікаво. Торговельне мореплавство — діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, ба­гажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших го­сподарських, наукових і культурних цілей [1].

У Кодексі найважливішим є глава І «Договір морського страху­вання» розділу VIII «Морське страхування» (табл. 11.1).

Окрім того, у розділі IX «Надзвичайні морські події» розгляда­ються питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морсь­кою страховою тематикою, а в главі І «Межі відповідальності суд­новласника» розділу X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

Згідно зі ст. 242 Кодексу торговельного мореплавства України, «договори морського страхування із страхувальниками-рези-дентами та договори обов'язкового страхування пасажирів від не­щасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до зако­нодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхо­вого бюро» [1].

Зміст статті		Страховик зобов'язаний на вимогу страхувальника видати йому за своїм підписом документ, що містить умови договору морського страхування (поліс, страховий сертифікат тощо).	Страхувальник зобов'язаний виплатити страховику страхову премію протягом обумов­леного терміну. До сплати страхової премії договір морського страхування не вступає в силу, якщо в ньому не передбачено інше.	Договір морського страхування може бути укладено страхувальником на користь тре­тьої особи, зазначеної або не зазначеної в договорі. У випадку укладення договору мор­ського страхування на користь третьої особи страхувальник несе всі обов'язки за цим договором. Ці ж обов'язки несе і особа, на користь якої і укладено договір.	У разі виплати страхової компенсації страховик має право зажадати пред'явлення поліса або іншого страхового документа, виданого страховиком.	У випадку відчуження застрахованого вантажу договір страхування зберігає силу, причому всі права і обов'язки страхувальника переходять до набувача вантажу. Якщо до відчуження вантажу страхова премія не була сплачена, обов'язок сплатити її несуть як страхувальник, так і набувач вантажу. Однак вимога сплатити премію не має сили стосовно власника поліса або іншого страхового документа, в якому відсутня вказівка про те, що премія не сплачена.	У разі відчуження застрахованого судна договір морського страхування припиняється з моменту відчуження. Однак у разі відчуження судна під час рейсу договір залишається в силі до закінчення цього рейсу і на набувача цього судна переходять права і обов'язки страхувальника.	У разі укладення договору морського страхування страхувальник зобов'язаний оголосити су­му, на яку він страхує відповідний інтерес (страхова сума). Якщо страхова сума оголошена нижче вартості застрахованого інтересу (страхової вар­тості), страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страховою суми до страхової вартості. Якщо страхова сума, що зазначена в договорі морського страхуван­ня, перевищує страхову вартість, договір є недійсним щодо тієї частки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.
Номер і найменування статті		Страховий поліс	Страхова премія	Договір морського страхування третьої особи	Іред'явлення поліса страховику	Відчуження застрахованого ва-	Зідчуження застрахованого судна	Страхова сума
		Стаття 244.	Стаття 245.	Стаття 246. на користь	Стаття 247. .	Стаття 248. нтажу	Стаття 249.	Стаття 250.

Зміст статті		Страховик відповідає за збитки лише в межах страхової суми. Однак витрати, зазначені в статті 266 Кодексу, а також внески із загальної аварії відшкодовуються страховиком незалежно від того, що вони разом з відшкодуванням збитків можуть перевищити стра­хову суму. Страховик відповідає за збитки, заподіяні кількома страховими випадками, що трапились один за одним, навіть за умови, що загальна сума таких збитків переви­щить страхову суму.	У разі сплати страхової суми, за винятком випадку, передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика за його згодою переходять: 1) усі права на застраховане майно — у разі страхування на повну вартість; 2) право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості — у разі страхування на неповну вартість.	У випадку пропажі судна безвісти страховик відповідає в розмірі повної страхової суми. Судно вважається пропалим безвісти, коли про нього не надійшло ніяких відомостей протягом трьох місяців, а якщо одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, — протягом шести місяців. За договором морського страхування судна на певний час страховик відповідає за пропажу судна безвісти, якщо останнє повідомлення про судно отримано до закінчення терміну договору і якщо страховик не доведе, що су­дно пропало безвісти до закінчення цього терміну.	Страхувальник може заявити страховику про відмову від своїх прав на все застраховане майно (абандон) і отримати повну страхову суму у випадках: 1) пропажі судна безвісти; 2) економічної недоцільності відбудування або ремонту застрахованого судна; 3) економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або доставки застрахованого ван- тажу в місце призначення; 4) захоплення судна або вантажу, застрахованих від такої небезпеки, якщо захоплення триває більше двох місяців. Угода сторін, що суперечить правилам цієї статті, недійсна.
Номер і найменування статті		Стаття 268. Обмеження відповідальності страховою сумою	Стаття 269. Суброгація	Стаття 270. Пропажа судна безвісти	Стаття 271. Абандон

Важливо. Морське страхове бюро є об'єднанням страхови­ків, які мають дозвіл {ліцензію) на здійснення морського страху­вання, діє на підставі Положення про Морське страхове бюро, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 561 «Про порядок утворення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро України» та Установчого договору Морського страхового бюро і є неприбутковою організацією.

Морське страхове бюро України (МСБ) створено згідно зі ст. 12 Закону України «Про страхування», ст. 242 Кодексу торгове­льного мореплавства України, у редакції прийнятій Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань страхування» від 21 жовтня 1997 року № 590/97-ВР.

Основним завданням Бюро є:

1. координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті;

2. дослідження та прогнозування національного ринку стра­хових послуг у галузі торговельного мореплавства;

3. організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або об­слуговують засоби морського транспорту;

4. підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розробка рекомендацій з методології здійснення відповідних видів морського страхування;

5. сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;

6. збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків на морському транспорті;

7. розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

8. організація та проведення консультацій з технічних, еко­номічних та юридичних питань, пов'язаних із класифікацією стра­хових випадків, визначенням розміру збитків і страхового відшко­дування;

9. організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страхо­виків і страхувальників;

1. видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, під­вищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо;

2. представництво інтересів страховиків-членів Бюро в міжнародних об'єднаннях страховиків.

Органом управління Бюро є Загальні збори членів Морсько­го страхового бюро. Безпосереднє керівництво та прийняття страховиків до членів МСБ здійснюється Президентом Бюро.

Фінансування Морського страхового бюро здійснюється за рахунок членських внесків.

Морське страхове бюро є членом Міжнародного союзу мор­ського страхування (International Union of Marine Insurance) з

2000 року та представляє в ньому інтереси національних стра­ховиків, що здійснюють морське страхування.

Міжнародний союз морського страхування є об'єднанням національних організацій і окремих страхових компаній, що прово-I дять страхування морських судів, вантажів і фрахту. Заснований

_I

y 1874 р. в Берліні (Німеччина). З 1946 р. штаб-квартира MCMC — м. Цюріх (Швейцарія). Мета MCMC — представництво, охорона і інтересів і розвиток морського страхування. Дійсними членами I MCMC можуть бути національні й регіональні асоціації морського

_І

страхування, комітети морських страхувальників та інші органі­зації, діяльність яких збігається із цілями MCMC Існує також і статус річного членства в MCMC Після закінчення річного тер­міну цей статус може бути підтверджений Виконавчим коміте­том MCMC Вищий орган MCMC — Конгрес {загальні збори) І МСМС, що скликаються щорічно.

У морському страхуванні існує Класифікаційне застереження. Згідно з його вимогами договір морського страхування не може бу­ти укладений, якщо судно не має певного класу, що відповідає ви­могам страховиків. Критерії у всесвітньому масштабі встановлюва­лися британським Класифікаційним застереженням 354, яке з 1 січня 2001 року чинне в новій редакції. Згідно з нею, для всіх су­ден, крім суден каботажного плавання, прийнятними визнаються лише класи товариств-членів MAKT (Міжнародної асоціації класи­фікаційних товариств — IACS).

Цікаво. Міжнародна асоціація класифікаційних това­риств — неурядова організація, що об'єднала в 1968 р. ряд круп­них національних класифікаційних товариств з метою розвитку співпраці між ними в області технічного нагляду за суднами для забезпечення безпеки мореплавання.

Діяльність MAKT направлена на уніфікацію національних пра­вил класифікації, обміру, спорудження, експлуатації і ремонту морських суден, використовуваних в суднобудуванні матеріалів, обладнання морських суден технічними засобами (рятувальними, протипожежними і т. п.). Відповідно до статуту членами MAKT можуть бути національні класифікаційні товариства, що мають не менше 1000 піднаглядних морських суден загальною валовою місткістю понад 1 млн per. т; більш ніж 20-річний термін діяльно­сті в області технічного нагляду за морськими судами; хорошу морську репутацію; певну кількість фахівців; регістрову книгу морських суден, а також свої правила та інструкція з питань технічного нагляду за морськими судами та інші документи. Чле­нами MAKT є: Російський Регістр, Американське Бюро Судноплав­ства, Бюро Bepimac (Франція), Німецький ллойд (ФРН), Дет Hop-ське Bepimac (Норвегія), Італійський Морський Регістр, Ніппон Кайджі Киокай (Японія), Польський Регістр Суден і Регістр Ллой­да (Великобританія).

Органи МАКТ: Рада, робочі і кореспондентські групи. До складу Ради входять по представникові від кожного національно­го класифікаційного товариства. Раду очолює голова, що обира­ється на два роки. При цьому національне класифікаційне това­риство, представником якого він є, виконує функції секретаріату MAKT і займається організаційною роботою в період між засідан­нями. Штаб-квартира розміщується в Нью-Йорку.

Важливо, що діючий клас має бути наявним не лише на момент укладення договору страхування, але й протягом усього періоду його чинності.

В Україні важливу роль у забезпеченні високих стандартів безпеки суден і запобіганні забрудненню морського середовища покликаний зіграти Український морський регістр судноплавст­ва — орган, що здійснює систематичний нагляд за спорудою су­ден та їх експлуатацією шляхом привласнення їм класу (дода­ток Б).

Робота цього Регістру вимагає неабиякого професіоналізму і компетентності, адже від того, який клас одержить судно споча­тку, багато в чому залежить його подальша доля. Помилки і не­доліки при огляді та сертифікації судна можуть мати дуже сер­йозні наслідки. Фахівці Українського морського регістра судноплавства повинні ретельно стежити за прибуттям у морсь­кий флот нових суден і вибуттям старих, а також вести сувору перереєстрацію суден у зв'язку з їх перейменуванням і зміною власника, що нині є частим явищем і має важливе значення для морських страховиків.