3. Обґрунтування потреби в страхуванні цивільно-правової відповідальності власників автотранспорту. Історичний аспект його запровадження в Україні

У більшості країн світу страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобільного транспорту є обов'я­зковим. Це зумовлено кількома обставинами.

По-перше, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпе­ки. Норми цивільного законодавства більшості країн світу визна­чають саме власника транспортного засобу відповідальним за запо­діяння шкоди здоров'ю або майну інших осіб (третіх осіб), крім випадків, коли дорожньо-транспортна пригода була наслідком дії непереборної сили. Тобто цивільна відповідальність водія транспо­ртного засобу перед третіми особами настає майже завжди у випа­дках спричинення дорожньо-транспортної пригоди.

По-друге, такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер, оскільки учасником дорож­ньо-транспортної пригоди потенційно може бути кожна особа.

По-третє, відсутність достатніх коштів у власника (водія) транспортного засобу не забезпечує своєчасного та повного від­шкодування шкоди потерпілому. У цьому розумінні саме механізм обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласни­ків дозволяє створити надійну систему соціального захисту, як для третіх осіб — потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних при­год, так і для власників транспортних засобів, винних у ДТП.

Таким чином, страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобільного транспорту забезпечує відшкодування

шкоди третім особам, перекладаючи при цьому фінансовий тягар із плечей автовласників на страхові компанії.

Важливо. Цивільно-правова відповідальність — відповідаль­ність, що виникає як юридичний наслідок невиконання або неналеж­ного виконання особою передбачених цивільним правом обов'язків, що І є порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи.

Уперше цей вид страхування в Україні було запроваджено 1 сі­чня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови прове­дення обов'язкового страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996 № 1175. Дія положення поширювалася на нерезидентів та резидентів — власників транспортних засобів (автомобілі, авто­буси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілі, мото­цикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мото­коляски), що експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, влас­ники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповіда­льності власників транспортних засобів яких Моторне (транспорт­не) страхове бюро України (далі МТСБУ) уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Страховий захист реалізувався в два етапи. На першому етапі (1997—2000) страхування здійснювалося на випадок заподіяння шкоди здоров'ю третьої особи з максимальним лімітом відповіда­льності страхової компанії 1700 грн на одну постраждалу особу, але в цілому не більше п'яти виплат на один випадок.

Від 2000 р. обсяг страхового покриття було розширено. Поста­новою Кабінету Міністрів України від 27.05.2000 р. № 842 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було визначено, що з 1 квітня 2000 р. мінімальна страхо­ва сума за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яка виплачується за заподіяну вна­слідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду життю й здоров'ю третіх осіб становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування, а за шкоду, за­подіяну майну третіх осіб — 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладення договору страхування. Щодо розмірів страхових платежів, то вони декілька разів змінювалися.

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорож­ньо-транспортної пригоди, страховик здійснював страхову виплату

в разі: загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди спадкоємцю третьої особи в розмірі страхо­вої суми; установлення третій особі інвалідності І групи — у розмі­рі 100, II групи — 80, III групи — 60 % страхової суми; тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу — у розмірі 0,2 %, але не більше, ніж 50 % страхової суми. Майнові збитки по­кривались у межах встановленого ліміту з урахування безумовної франшизи 2 % від страхової суми.

Важливим є те, що в числі суб'єктів страхування, крім стра­ховика, страхувальника, третьої особи, особливе місце відводи­лося МТСБУ (рис. 10.1).

Моторне (транспортне) страхове бюро України — про­фесійне об'єднання страхових компаній України, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та відшкодовують збитки, спричинені во-I діями в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, J здоров'ю та майну третіх осіб.

Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів.

На сьогодні до складу МТСБУ належить 82 страхові компанії на правах асоційованих членів, які здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України.

Чотирнадцять із них отримали статус повних членів і, відповід­но, мають право на реалізацію полісів міжнародного страхуван­ня — української «Зеленої картки».

МТСБУ має статус юридичної особи, є неприбутковою організацією і створеною на підставі Закону України «Про страхування» та постано­ви Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175. З 1997 року — член міжнародної системи авто страхування «Зелена Карта».

Цікаво. Зелена картка — це страховий поліс цивільної відпо­відальності власників транспортних засобів, що визнається усі­ма державами міжнародної системи «Зелена картка».

Ця система почала діяти 1 січня 1953 року, назву отримала за кольором страхового поліса. Ті було створено як систему еко­номічного захисту третьої особи, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем, на зарубіжній території.

Нині кількість учасників системи становить 45 країн, з них шість неєвропейські країни (деякі країни Північної Африки: Марок­ко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина).

Страховий поліс, що виданий у будь-якій країні, яка є членом угоди «Зелена картка», дійсний на території всіх країн, що при­єдналися до цієї угоди [42].

Настання дорожньо-транспортної пригоди

М ТСБУ координує діяльність страхових компаній — його чле­нів в області страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів з відшкодування шкоди, заподіяної третім особам унаслідок дорожньо-транспортних пригод. Крім того, МТСБУ було створено з метою реалізації угод, конвенцій та домо­вленостей з уповноваженими організаціями зі страхування цивіль­ної відповідальності власників транспортних засобів інших країн. Основними завданнями МТСБУ є:

1. здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань;

2. управління централізованими страховими резервними фон­дами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій;

3. забезпечення членства України в міжнародній системі авто­мобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальнови­знаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн — членів цієї системи;

4. збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо вдосконалення механізму здійснення обов'язко­вого страхування цивільно-правової відповідальності;

5. співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координа­ція обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів — нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспорт­них засобів — резидентів — у разі їх виїзду за межі України;

6. співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов'я­зкового страхування цивільно-правової відповідальності;

7. розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджу­ються Уповноваженим органом;

8. надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників.

Фінансування виконання гарантійних функцій та завдань МТСБУ здійснюється за рахунок коштів централізованих страхо­вих резервних фондів (Фонду страхових гарантій та Фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних подіях), органом управління якими є це об'єднання страховиків.

Кошти цих фондів формуються страховими компаніями за ра­хунок частини страхових платежів, отриманих від страхувальників, що уклали договори страхування цивільної відповідальності влас­ників транспортних засобів з відповідними страховиками та вико­ристовуються при відшкодуванні збитків у складних випадках.

У табл. 10.1 узагальнено умови здійснення МТСБУ страхових виплат із централізованих страхових резервних фондів. МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди:

1. на території країн — членів міжнародної системи автомобі­льного страхування «Зелена картка», заподіяної власниками та/або користувачами зареєстрованих в Україні транспортних засобів, як­що такі власники та/або користувачі надали іноземним компетент­ним органам страховий сертифікат «Зелена картка», виданий від імені страховиків-членів МТСБУ;

2. на території України, заподіяної водіями — нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'я­зкове страхування цивільно-правової відповідальності та принци­пами взаємного врегулювання шкоди на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивіль­но-правову відповідальність.

Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Право укладення договорів міжнародного страху­вання надається тільки повним членам МТСБУ, які формують свої­ми внесками фонд страхових гарантій і фонд захисту потерпілих у ДТП. Асоційовані члени продають поліси, що діють у межах Украї­ни і сплачують внески до фонду захисту потерпілих у ДТП.

Таблиця 10.1