1. Економічна природа кредиту, сутність та види страхування кредитних ризиків

Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів із на­станням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошо­вих потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджу­ються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному викорис­танні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів на одних підприємствах і появою потреби в них на інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігання в часі відвантаження товару і його оплати, а уз­годженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо від­строчки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин.

Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учас­ників такої операції. Поряд з об'єктивною основою існують специ­фічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (докладніше про це див.: Фінанси підприємств: Підру­чник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 6-те вид., перероб. та доп. — K.: КНЕУ, 2006. — 460 с, іл.).

Будь-яка кредитна угода будується на взаємовідносинах між двома сторонами, одна з яких є позичальником, а інша — кредито­ром. Характер кредитної угоди завжди пов'язаний з небезпекою для кредитора втрати грошей, наданих у кредит. З цієї причини іс­нує об'єктивна потреба в захисті майнових інтересів кредитора. Одним із засобів такого захисту є страхування.

Взаємовідносини між двома сторонами в межах кредитної угоди можуть будуватися по-різному. Розглянемо чотири можливих варі­анти:

1. кредитор дає грошову позичку, щоб отримати через деякий час від позичальника гроші з відсотками — це фінансовий кредит;

2. продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше отримати від покупця гроші — це товарний (комерційни) кредит;

3. кредитор дає гроші дебітору, щоб потім отримати від нього товари чи послуги — це авансовий кредит;

4. у деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці по­зичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим са­мим сприяє підвищенню довіри до позичальника — це гарантова­ний кредит.

З погляду цих варіантів взаємовідносин між боржником та кре­дитором варто виокремити такі види страхових послуг, які здатні адекватно обслуговувати потреби сторін кредитної угоди (див. табл. 9.1).

При укладанні кредитної угоди її сторони потрапляють у проти­лежне правове становище: у кредитора виникає право на повернен­ня виданої позички у визначеній сумі та у визначений час, а у пози­чальника виникає зобов'язання повернути позичку в обумовленому розмірі та в обумовлений термін. Це у свою чергу впливає і на ха­рактер страхових угод, які обслуговують кредитні угоди.

Якщо страхувальником є кредитор, то страхова угода належить до майнового страхування, а якщо позичальник, то договір страху­вання зараховується до страхування відповідальності. У будь-якому випадку страхування кредитів ґрунтується на визнанні ризи­ку неплатежу чи неплатоспроможності позичальника, який формується в процесі кредитування.

У

Види кредитів Види страхових послуг

Таблиця 9.1

1. Фінансовий кредит	1.1. страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту; 1.2. страхування кредитів (страхувальником є кредитор)
2. Авансовий і товар­ний кредит	2.1. страхування комерційних кредитів; 2.2. страхування на випадок невиконання зобов'язань контрагентом
3. Гарантований кредит	3.1. страхування виданих та прийнятих гарантій (по- ручительств); 3.2. страхування майна як предмета застави
Зупинимось на принципових моментах класифікації кредитного страхування [25]. В її основу покладено ознаку безпосереднього чи посереднього способу організації страхового захисту (рис. 9.1).
Кредитне страхування
M \< M
Делькредерне страхування	Страхування Гарантійне (заставне) кредитів довіри страхування

НАБІР СТРАХОВИХ ПОСЛУГ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ МАЙНОВІ ІНТЕРЕСИ КРЕДИТОРІВ

Рис. 9.1 Класифікація страхування кредитів

І у І {

Страхування товарних кредитів

Страхування фінансових кредитів

Класичне (заставне) страхування

Страхування фінансових гарантій

важається, що історичним прообразом страхування кредитів були комісійні операції типу делькредере, у яких брали участь дві сторони: комітент та комісіонер.

Довідково. Делькредере — (від im. Del credere- від віри) — у цивільному праві — умова договору комісії] згідно з якою комісіо-пер за особливу винагороду бере на себе (перед отримувачем — комітентом) відповідальність за виконання угоди третьою осо­бою. Комісіонер, який приймає на себе делькредере, не тільки продає товар, але й гарантує його оплату у випадку неплато-I спроможності покупця.

Таким чином, комісіонер за відповідну додаткову винагороду, яка вважалась платою за взяття ризику комісійної операції, гаран­тував комітентові, що вексель за проданий у товар кредит буде ви­куплено у визначений термін. Отже, угода делькредере набувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповернення бо­ргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був виплатити від­шкодування комітентові в повному обсязі. Це означає, що широко­відома комісійна операція являла собою початкову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибутами страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом від­повідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

За сучасних умов делькредерне страхування здійснюється за участю кредиторів (банків, інвесторів, підприємств), які виступа­ють страхувальниками, та страхових компаній. До групи делькре-дерного страхування належать страхування фінансових, споживчих і товарних кредитів тощо.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посеред­ньо — шляхом страхового захисту платоспроможності його борж­ника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позича­льник, який укладає договір страхування зі страховиком на користь кредитора (застрахованої особи). Страховий поліс є своєрідною га­рантією того, що у випадку виникнення ризику неплатоспромож­ності боржника страхова компанія відшкодує належну суму боргу застрахованій особі (кредитору).

Отже, економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої страхової премії бере на себе — за­мість боржника — роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта).

При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини всту­пають не дві, як за делькредерного, а три сторони: кредитор, стра­хова компанія, позичальник (страхувальник).

У складі гарантійного страхування існують класичне (заставне страхування) та страхування фінансових гарантій. Класичне стра­хування може охоплювати авансові кредити, банківські позики то­що. Страхування фінансових гарантій представлено страхуванням кредитів, виданих під різні фінансові гарантії (заклад, іпотека), та кредитів, повернення яких гарантується борговими зобов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями, сертифікатами фінан­сових активів підприємств.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на су­часному кредитному ринку, особливого значення набувають креди­тні послуги, відомі під назвою кредитів довіри.

Важливо. Кредит довіри — форма страхового захисту під­приємця від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ними службові обов'язки довірено майнові цінності [36, с. 38].

Такими цінностями можуть бути окремі складові основних та оборотних засобів, які перебувають під загрозою випадкової втрати внаслідок прояву природних та антропогенних ризиків. Працеда­вець може укласти договір страхування кредиту довіри, обравши для страхового захисту ризики вогню, стихійних лих та неправомі­рних дій третіх осіб. У такому договорі страхувальником виступа­тиме кредитор (працедавець), що дає змогу зарахувати страхування кредитів довіри до делькредерного страхування. З іншого боку, та­ке страхування набуває форми страхової гарантії, оскільки страхо­вий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри одночасно віднести до делькредерної чи заста­вної групи.

Отже, страхування кредитів — це комплекс видів страхування, об'єктами яких можуть бути банківські та комерційні позички, зобов 'язання й гарантії за кредитом.

Але варто зауважити, що у зв'язку з переходом банків на креди­тування під заставу матеріальних цінностей, інтенсивність безпосе­реднього страхування кредитів значно зменшилась.