3. Програми страхування життя

У межах ліцензії на страхування життя, як правило, пропонуються змішане страхування життя; страхування дітей; весі­льне страхування; довічне страхування; страхування додаткової пенсії.

3.1. Змішане страхування життя

Змішане страхування життя забезпечує страховий за­хист фізичній особі від ризиків дожиття до закінчення терміну страхування, смерті в період дії договору та від нещасного випадку.

Довідково. До нещасних випадків, за наслідками яких буде ви­плачена страхова сума, належать:

1. травми (удари, поранення вивихи чи переломи кісток за ви­нятком патологічного перелому, опіків, відмороження, ураження електрошоком, стискування), отримані страхувальником у ре­зультаті впливу зовнішніх факторів: стихійного лиха, неправомі­рних дій третіх осіб;

2. випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хіміч­ними речовинами (промисловими та побутовими), недоброякісни­ми харчовими продуктами, за винятком харчової токсикоінфекції (сальмонельозу, дизентерії тощо), ліками, прийнятими за при­значенням лікаря;

3) Випадкові переломи, вивихи кісток, опіки.

Страхувальниками є дієздатні фізичні особи віком від 18-ти до 72-х років Договір страхування може бути укладений на 3, 5, 10, 15, або 20 років. По закінченню терміну страхування страхувальникові повинно бути не більше 75 років. З огляду на добровільну форму змішаного страхування життя вимоги до віку страхувальника в правилах страхування можуть бути іншими.

Не можуть укладати договори змішаного страхування життя не­працюючі інваліди першої та другої групи, хворі на тяжкі розлади центральної нервової системи, цукровий діабет, злоякісні ново­утворення, синдром набутого імунодефіциту людини.

Договір змішаного страхування може бути також укладений на користь застрахованої особи, життя якої буде перебувати під стра­ховим захистом.

Страхова сума встановлюється на погоджувальній основі. Стра­ховий тариф залежить від віку страхувальника, його статі, терміну страхування і визначається з урахуванням показників таблиці смер­тності. Внески за договором страхування можна сплачувати одно­разово, щорічно, раз на півроку чи щомісяця.

При оплаті страхових внесків один раз на рік черговий вне­сок повинен бути сплачений протягом календарного місяця, у якому було укладено договір страхування. При сплаті страхових внесків частіше одного разу на рік, черговий внесок повинен бу­ти сплачений до закінчення періоду, за який період сплата вже здійснена.

Точна дата, до якої повинен бути оплачений черговий страхо­вий внесок, вказується в договорі страхування.

Якщо страхувальник не вніс страховий платіж до дати, ука­заної в договорі, то відповідальність страхової компанії по ризи-ковій частині страхового покриття припиняється після дати, до якої повинен бути сплачений черговий платіж. Крім того, стра­хова компанія має право самостійно перерахувати (редукувати, тобто зменшити) страхову суму по накопичувальній частині страхового покриття, виходячи із суми реально сплачених внес­ків. Про зміну страхової суми страхова компанія повинна повід­омити протягом 30 днів після закінчення терміну сплати черго­вого внеску.

Якщо страхувальник виявить намір відновити колишню страхо­ву суму, то він повинен сплатити суму заборгованості, а також пе­ню за кожний день прострочення. Страхувальник може внести та­кож зміни в умови договору страхування. Для цього необхідно сповістити страхову компанію в письмовій формі не пізніше 30 ка­лендарних днів до дати внесення змін.

У випадку дострокового розірвання дії договору страхування страхувальникові буде частково чи повністю відшкодовано суму сплачених страхових внесків залежно від причин, що вплинули на розірвання договору страхування. Якщо вимога страхувальника пов'язана з порушенням умов страхування страховою компанією, то страхувальник при достроковому припиненні дії договору стра­хування в перші два роки його чинності отримає всю суму сплаче­них страхових внесків, після двох років — викупну суму. В інших випадках виплачується викупна сума.

Довідково. Викупна сума — сума, яка виплачується стра­ховиком у разі дострокового припинення дії договору страху­вання життя та розраховується математично на день при-I пинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з ме­тодикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страху­вання життя [36].

Страховими випадками за укладеним договором визнаються дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення терміну страхування; тимчасова втрата страхувальником (застрахованим) загальної працездатності внаслідок нещасного випадку; постійна втрата страхувальником (застрахованим) загальної працездатності в результаті нещасного випадку зі встановленням групи інвалідно­сті; смерть страхувальника (застрахованого).

Не вважається страховим випадком смерть фізичної особи (страхувальника, застрахованого), що наступила внаслідок:

1. самогубства;

2. дій застрахованої особи, у яких правоохоронними органами встановлено ознаки складу злочину;

3. дій застрахованої особи, здійснених у стані алкогольного, на­ркотичного або токсичного сп'яніння;

4. дій застрахованої особи у стані значного погіршення психіч­ного сприйняття внаслідок уживання алкоголю чи його сурогатів, наркотичних або токсичних речовин;

5. керування транспортними засобами чи передачі керування іншій особі, якщо застрахована чи інша особа перебувала в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також пе­редача керування транспортним засобом особі, що не має посвід­чення водія;

6. отруєння внаслідок вживання алкоголю чи його сурогатів, наркотичних або токсичних речовин, лікарських препаратів без призначення лікаря;

7. форс-мажорних обставин, а також інших дій та обставин пе­редбачених правилами страхування.

Про страховий випадок необхідно повідомити страховика у триденний термін. Крім того, необхідно терміново сповістити про смерть/ нещасний випадок компетентні органи (РАГС, мі­ліцію, медичну установу тощо), а також протягом п'ятнадця­ти днів зібрати й передати страховикові всі необхідні докуме­нти для складання страхового акта та здійснення страхової ви­плати.

Документи можуть бути подані страхувальником, застрахова­ною особою, спадкоємцем за законом.

Такими документами є договір страхування (поліс), заява про виплату, документ, що посвідчує особу, а також за необхідності свідоцтво про смерть застрахованої особи, рішення суду про ви­знання застрахованої особи зниклою безвісти чи померлою, спадкоємці повинні мати документ, що підтверджує право на спадщину.

Якщо ж страхова виплата пов'язана з нещасним випадком, то її розмір буде залежати від міри втрати здоров'я, підтвердженої довідками лікувальних закладів. Така виплата має проміжний ха­рактер і не впливає на остаточну страхову суму, яка буде випла­чена за фактом дожиття до закінчення терміну страхування чи за фактом смерті (страхувальника застрахованої особи) у період дії договору.