Види прав і свобод

Права людини - права, які кожний має лише тому, що він є людиною, і якими всі люди володіють однаковою мірою і які є невід’ємними.

Вони є соціальними і політичними гарантіями, необхідними для захисту особи від посягань на людську гідність з боку сучасних держав і сучасних ринків. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Загальна декларація прав людини - рішення Генеральної Асамблеї, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

Класифікація прав:

1. Відносно правового статусу:

   1. Конституційні;

   2. Міжнародні;

   3. Галузеві;

   4. Внутрішньогалузеві;

   5. Локальні.

2. Відносно об’єктивного вираження:

   1. Матеріальні;

   2. Нематеріальні (особисті);

3. Відносно соціальної групи суб’єкта (носія прав):

   1. Загальнодержавні;

   2. Громадянина;

   3. Іноземця (патрида), особи без громадянства (апатриду), особи з подвійним громадянством (біпатрида);

   4. За сферою діяльності;

   5. За етнічною ознакою;

   6. Та ін..

4. Відносно зв’язку із суб’єктом (носієм) прав:

   1. Не від’ємні (природні);

   2. Додаткові

Гарантії прав, свобод та обов’язків

Проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави та її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.

Без гарантій права свободи та обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри», що не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.

Загальні і спеціальні юридичні гарантії

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

• Соціально-економічні – єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції у підприємницькій діяльності;

• Політичні – наявність розвиненої системи народовладдя, Реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можливість користуватися своїми правами та свободами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.;

• Ідеологічні (духовно-моральні) – ідеологічна багатоманітність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації та ін. Конституція України затвердила політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність і неможливість ви-1 знання державою будь-якої ідеології як обов'язкової (ст. 15);

• Юридичні – система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги.

Система спеціальних гарантій пов’язана в першу чергу із конкретними суспільними відносинами і випливають із системи загальних гарантій.