Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктивності

Компетенція державного органу: в ній виявляється спеціальна правосуб'єктність державного органу як колективного суб'єкта правовідносин.

Компетенція державного органу (уряду, міністерства, парламенту, органів суду, міліції, прокуратури та ін. – це закріплена законом (або іншим нормативним актом) сукупність його владних повноважень (прав і обов'язків), юридичної відповідальності і предмета відання.

Компетенцію державного органу можна зобразити за такою схемою: владні повноваження, предмет відання, юридична відповідальність.

Юридичні повноваження (правообов'язки) державного органу або його посадової особи — вид і захід владного впливу на учасника правових відносин з метою реалізації припису правової норми, досягнення певного соціально-корисного результату. Цей вплив спрямований на задоволення домагань уповноваженого суб'єкта або на винну особу.

Владні повноваження державного органу виражаються, наприклад, у праві видавати правові акти — нормативні та індивідуальні, підписувати цивільно-правові договори, у можливості забезпечувати виконання і додержання правових актів примусовими засобами.

Компетенція державних органів має спеціальний характер і не є рівною для всіх органів держави. Порядок встановлення і обсяг компетенції залежать від того, до якої ланки державного, апарату належить державний орган — законодавчої, виконавчої, судової влади або органів прокуратури та ін.

Суб’єктивне право і юридичний обов’язок

Приклад, який встановлює законодавець. Глава 54 ЦКУ договір купівлі-продажу. Стаття 655 ЦКУ визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно кожні правові відносини також містять права та обов’язки, що і складають їх зміст.

Поняття та характерні риси об’єкта правовідносин

Об'єкт правовідносин – це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти правовідносин вступають між собою у певні правові відносини. Тобто, те, з приводу чого виникають правовідносини.

Отже, залежно від характеру і видів правовідносин їх об'єктами виступають:

1. Матеріальні блага (речі, предмети, цінності), харак­терні головним чином для цивільних, майнових правовідно­син (купівля-продаж, дарування, обмін, заповіт тощо).

2. Нематеріальні особисті блага (життя, честь, здоров'я, гідність, свобода, безпека, право на ім'я, недоторканність людини), більшість з яких типові для кримінальних і про­цесуальних правовідносин.

3. Поведінка, дії суб'єктів, різного роду послуги і їх ре­зультати. (Це, головним чином, правовідносини, що скла­даються на основі норм адміністративного права у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, куль­турної й іншої діяльності).

4. Продукти духовної творчості (твори літератури, мис­тецтва, живопису, музики, скульптури, а також наукові відкриття, винаходи — все, що є результатом інтелектуаль­ної праці).

5. Цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, гроші, приватизаційні чеки, дипломи, атестати тощо). Вони можуть стати об'єктом правовідносин, що ви­никають при їх втраті, поновленні, оформленні дублікатів. У наш час в країні склався ринок цінних паперів, акції ку­пуються і продаються, тобто вони є об'єктами угод.