Особливості прийняття закону загальнодержавним референдумом

Закони України, як вже зазначалось, можуть бути прийняті народним голосуванням (всеукраїнським референдумом).

Референдум – це безпосереднє волевиявлення народу, спрямоване на встановлення, зміну чи скасування правових норм.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», референдум – це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Референдум – особливий вид правотворчості, коли верховним законодавцем, творцем права виступає сам народ, минаючи представницькі та інші органи влади.

Закон передбачає певний комплекс організаційних процедур, які передують безпосередньому голосуванню. Це – утворення дільниць для голосування, комісій з референдуму, складання списків виборців, ознайомлення з ними виборців, висвітлення в засобах масової інформації ходу підготовки референдуму тощо. Після цього настає третя стадія – прийняття закону референдумом, коли народна воля матеріалізується в конкретних актах всенародного голосування. Закон чітко регламентує цю процедуру, яка здійснюється у відповідності з установленими принципами. Ст. 41 Закону передбачає, що проект закону вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. На практиці це означає, що закон може бути прийнятий за умови, якщо за нього проголосувало більше 25 відсотків всіх громадян, що мали право брати участь у референдумі.

Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та види, значення в нормативному регулюванні

Окрім законів, що є основною формою вираження нормативно-правових актів, існують акти, які служать для приписань адміністративних розпоряджень уряду, інших органів виконавчої влади. Так, уряд у цій формі видає постанови й розпорядження, значну частину нормативно-правових актів становлять акти міністерств і відомств, місцевих органів влади.

До них ставляться правила, накази, інструкції, декларації, циркуляри, листи, постанови, рішення, вказівки, програми, конвенції, положення, устави й т.п.

Теорія права дає наступне визначення цього поняття: «Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного органу, який видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.

Підзаконні нормативно-правові акти класифікують на основні види:

1. За суб’єктами видання:

• укази і розпорядження Президента України;

• постанови Верховної Ради;

• постанови Президії Верховної Ради;

• рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

• постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

• розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій;

• рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів;

• інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів та відомств України;

• рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

• накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

• нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій;