Загально-соціальні функції і функція захисту групових інтересів

Залежно від того, в чиїх соціальних інтересах здійснюються, функції держави прийнято було ділити на загально соціальні та класові (захисту групових інтересів). Держава незалежно від того, до якого типу вона належить, вирішує поряд з класовими ще й «загальні» справи, які є загальнозначущими для усього суспільства.

Під загальносоціальними функціями розуміють напрямки діяльності держав, які відображають загальносоціальне призначення держави. Невиконання або неналежне виконання цих функцій традиційно призводить до ослаблення, а подекуди навіть руйнації держави. Найбільш чітко класові функції (функція економічного або позаекономічного пригнічення класових противників) визначив А. Б. Венгеров, який вказав, що це напрямки діяльності держави, які найбільш яскраво відображають інтереси тієї соціальної сили, групи, які панують в даному суспільстві, захоплюють і здійснюють державну владу³⁵. Отже, саме класові функції є найбільш мінливими, пов’язаними з соціальною сутністю держави, оскільки максимально повно відображають класові інтереси пануючого класу.

Однак дослідники далеко не завжди розрізняли загальносоціальні та класові функції. Так, відповідно до постулатів комуністичної ідеології класові функції, які виконувалися радянською державою, визнавалися найбільш значущими і навіть мали місце спроби теоретично обґрунтувати тезу, згідно з якою класові функції соціалістичної держави набували загальносоціального характеру, оскільки відображали інтереси переважної більшості населення.

Головні та похідні, постійні і тимчасові, внутрішні та зовнішні функції

З алежно від значущості для держави і суспільства прийнято виділяти: основні (головні) і неосновні (додаткові, похідні) функції. Традиційно в основу такого поділу покладено принцип соціально-політичної значущості відповідного напрямку державної діяльності. Так, основні функції трактуються як найбільш загальні та важливі напрямки держави стосовно реалізації стратегічних завдань і цілей держави (наприклад, соціальна функція), тоді як неосновні розглядаються найчастіше як складові частини основних функцій (наприклад, функція охорони здоров’я трактується як складова соціальної функції). За умов такого бачення вважається, що останні не відображають соціального призначення держави³⁶.

Даний підхід стосовно поділу функцій найчастіше піддається критиці. Зокрема, якщо науковці більш-менш єдині в питанні визначення основних функцій, то щодо визначення нео-сновних, їх переліку і співвідношення з основними позиції коливаються від визнання факту їх існування³⁷ до категорично- го заперечення³⁸. Ми цілком поділяємо позицію останніх авторів, які вважають наведений поділ невдалим, нелогічним хоча б через відсутність об’єктивного критерію їх розмежування. У випадку коли неосновні функції держави трактуються як складові основних, виникає ситуація, при якій один з елементів поділу містить інший елемент того ж самого поділу, що тягне за собою порушення правила поділу обсягу поняття: члени класифікації повинні взаємно виключати один одного³⁹. В. М. Сирих зазначає, що за умови визнання функцій держави як основних напрямків діяльності неосновні функції держави позбавляються своєї необхідної ознаки, оскільки дане поняття охоплює не будь-який вид діяльності, а лише основний⁴⁰, а тому вони не можуть визначатися як такі, що мають допоміжний характер. Крім того, при характеристиці неосновних функцій прибічники даної класифікації визнають, якщо в реалізації основних функцій держави бере участь весь механізм держави або більшість його структурних підрозділів, то неосновні функції реалізуються спеціальними органами або установами⁴¹, що зводить їх до функцій державних органів.

За часом (тривалістю) існування розрізняють постійні і тимчасові функції держави. Постійні функції реалізуються державою протягом всього періоду її існування або починаючи з певного етапу її розвитку. Слід зазначити, що на певних етапах вони можуть перебувати у зародковому стані, як це мало місце з соціальною функцією, яка була недостатньо виражена у рабовласницькому, феодальному та капіталістичному типах держави. Головне те, що відповідна діяльність держави існувала як така. Стосовно тимчасових функцій, то вважається, що вони з’являються внаслідок виникнення специфічних умов суспільного розвитку, в зв’язку з необхідністю вирішення деяких невідкладних завдань.

Переважна більшість дослідників вважають обґрунтованим поділ функцій держави залежно від сфери політичної діяльності на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції відображають діяльність держави всередині країни, розкривають її роль у житті суспільства. До них традиційно відносять функції забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, політичну, економічну, соціальну, екологічну функції тощо.

Зовнішні функції розкривають діяльність держави за її межами, вони забезпечують здійснення зовнішньої політики, характеризують відносини з іншими державами і міжнародними організаціями. До них відносять функції: забезпечення обороноздатності, миру і підтримання світового правопорядку, взаємовигідної співпраці з усіма державами, інтеграції в європейську та світову економіку.

Зовнішні функції тісно пов’язані з внутрішніми функціями держави. Їх виконання сприяє повноцінному функціонуванню держави в сучасному світі. Це стало підставою для заперечення окремими авторами доцільності збереження даної класифікації, оскільки реалізація діяльності держави в сфері політики, економіки, культури тощо значною мірою залежать від зовнішніх умов.