Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПОСІБНИК_ТДІП_Немішаєве.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
11.09.2019
Размер:
2.92 Mб
Скачать

Публічно-політична (державна) влада

Управління здійснюється за допомогою влади. Мета управління – суспільство об'єктивно потребує влади, оскільки влада протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму.

Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).

Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язкові і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт.

Якості суб’єкту владних відносин:

  • бажання панувати і готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність;

  • компетентність, тобто знання сутності справи, стану і настрою підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авторитет.

Механізм формування та способи здійснення державної влади

Формування державної влади:

  • Захоплення;

  • Шляхом вибору;

  • Спадок.

Способи здійснення влади:

  • Деспотія

  • Тоталітаризм

  • Фашизм

  • Диктатура

  • Демократія

Характерні особливості державної влади:

Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет почасти тлумачиться як «повна незалежність»25).

Проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.

Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.

Рівноправність країни в зовнішніх відносинах. Наявність у між­народних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн. До зазначених ознак суверенітету слід додати: невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої за­коном можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам фе­дерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).

Теритóрія (лат. terra — земля, країна ) — регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарськими освоєністю.

Громадя́нство — формально зафіксований правовий статус людини, зв'язок людини (фізичної особи) з певною державою, належність до цієї держави. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін. прав та обов'язків.

Видання нормативно-правових актів – є монопольне право держави, що виявляється у створенні правил співіснування суспільства в межах однієї держави.

Стягування податків – діяльність по забезпеченню фінансового благополуччя держави і забезпечення соціальних інтересів суспільства. Пода́тки — обов'язкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та юридичні особи згідно з законом.

Єдина грошова система. Грошова система — це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично і закріплюється законами держави.

Елементи грошової системи: назва грошової одиниці та її частин; види державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу; масштаб цін; валютний курс; порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків; регламентація безготівкового грошового обігу; правила ввезення та вивезення національної валюти, організація міжнародних розрахунків; державний орган, який здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

Символіка держави. Офіційні емблеми держави, що зображаються на печатках, бланках державних органів, грошових знаках, тощо; встановлюються конституцією держави.

Стаття 20, Роздiл І Конституцiї України «Державний Прапор України - стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв».

«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Вiйська Запорiзького законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)».

«Державний Гiмн України - нацiональний гiмн на музику М.Вербицького iз словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України».