- •1.1. Публічна адміністрація як об'єкт адміністративно-правового регулювання
- •1.1.1. Поняття «публічна адміністрація»: основні підходи
- •1.1.2. Теорія публічної адміністрації та її взаємодія з адміністративним правом
- •1.2. Адміністративне право у правових системах сучасності
- •1.2.1. Історія формування адміністративного права у зарубіжних країнах
- •1.2.3. Предмет адміністративного права в континентальній правовій системі
- •1.2.4. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права
- •2.2. Повноваження глав держав щодо публічної адміністрації
- •2.3. Уряди: склад, повноваження та організація діяльності
- •2.4. Центральні адміністративні структури: види та повноваження
- •2.4.1. Класифікація центральних адміністративних
- •2.5. Регіональні та місцеві адміністративні
- •2.5.1. Системи організації публічної адміністрації в реґіонах та на місцях
- •2.5.2. Реґіональні та місцеві органи державної адміністрації
- •3.1. Публічна служба: сфери функціонування та сутність
- •4.1.1. Загальна характеристика форм діяльності публічної адміністрації
- •4.1.2. Адміністративні акти та їх трактування в праві різних держав
- •4.2. Процедури діяльності публічної адміністрації
- •4.2.1. Історичний розвиток правового регулювання
- •4.2.3. Підстави та процедури прийняття нормативних актів адміністрації
- •4.2.4. Процедури прийняття, оскарження та виконання індивідуальних адміністративних актів
- •5.1. Загальна характеристика сутності контролю за публічною адміністрацією та його видів
- •5.2. Форми парламентського контролю та контролю глав держав
- •5.3. Внутрішній адміністративний контроль: сутність, переваги та недоліки, види
- •5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі
- •5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією
- •5.4.2. Судовий контроль в англо-американській правовій системі
- •§ 1. Компетенція Уряду Республіки
- •§ 2. Місцезнаходження Уряду Республіки — Таллінн. § 3. Члени Уряду Республіки
- •§ 4. Поєднання функцій членами Уряду Республіки
- •§ 5. Призначення на посаду члена Уряду Республіки і міністра
- •§ 6. Вступ на посаду члена Уряду Республіки і міністра
- •§ 7. Зміни у складі членів Уряду Республіки
- •§ 8. Підстави для відставки Уряду Республіки
- •§ 9. Підстави для відставки Прем'єр-міністра
- •§ 10. Процедура відставки Уряду Республіки
- •§11. Повноваження Уряду Республіки, який подав у відставку
- •§ 12. Припинення повноважень міністра
- •§ 13. Заміщення Прем'єр-міністра
- •§ 14. Компетенція міністра, який заміщує Прем'єр-міністра
- •§ 15. Заміщення міністра
- •§ 16. Засідання Уряду Республіки
- •§ 17. Час і порядок денний засідання Уряду Республіки
- •§ 18. Порядок роботи засідання Уряду Республіки
- •§ 19. Ухвалення рішень на засіданні Уряду Республіки
- •§ 20. Протокол засідання Уряду
- •§ 21. Види урядових комітетів
- •§ 22. Компетенція комітету Уряду
- •§ 24. Міжміністерський комітет
- •§ 25. Комітет експертів
- •§ 26. Нормативно-правові акти Уряду Республіки
- •§ 27. Постанова Уряду Республіки
- •§ 28. Форми постанов Уряду Республіки
- •§ 29. Оприлюднення і набуття чинності постановою Уряду Республіки
- •§ 31. Заробітна плата і витрати на ділові поїздки члена Уряду Республіки
- •§ 32. Відпустка члена Уряду Республіки
- •§ 33. Забезпечення члена Уряду Республіки житлом
- •§ 35. Право члена Уряду Республіки на компенсацію після припинення повноважень
- •Глава 2
- •§ 36. Компетенція Прем'єр-міністра
- •§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра
- •§ 38. Класифікація органів виконавчої влади
- •§ 39. Визначення і класифікація урядових органів
- •§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів
- •§ 41. Статус урядового органу
- •§ 37. Розпорядження Прем'єр-міністра
- •§ 38. Класифікація органів виконавчої влади
- •§ 39. Визначення і класифікація урядових органів
- •§ 40. Утворення, реорганізація і ліквідація урядових органів
- •§ 41. Статус урядового органу
- •§ 42. Положення про урядовий орган
- •§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам
- •§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу
- •§ 42. Положення про урядовий орган
- •§ 43. Державні органи, підпорядковані урядовим органам
- •§ 44. Представництво держави органом, що здійснює виконавчу владу
- •Глава 4 Міністерства
- •§ 45. Міністерства
- •§ 46. Статус і структура міністерства
- •§ 47. Департамент міністерства
- •§ 48. Відділи і бюро міністерства
- •§ 49. Компетенція міністра як керівника міністерства
- •§ 50. Нормативно-правові акти міністра
- •§ 51. Розпорядження міністра
- •§ 52. Накази міністра
- •§ 53. Компетенція генерального секретаря
- •§ 54. Накази генерального секретаря
- •§ 55. Призначення і звільнення з посади генерального секретаря
- •§ 56 Заступник генерального секретаря
- •§ 57. Визначення сфери компетенції міністерств
- •§ 58. Сфера компетенції Міністерства освіти
- •§ 59. Сфера компетенції Міністерства юстиції
- •§ 60. Сфера компетенції Міністерства оборони
- •§ 61. Сфера компетенції Міністерства навколишнього середовища
- •§ 62. Сфера компетенції Міністерства культури
- •§ 63. Сфера компетенції Міністерства економічних справ
- •§ 64. Сфера компетенції Міністерства сільського господарства
- •§ 65 Сфера компетенції Міністерства фінансів
- •§ 66. Сфера компетенції Міністерства внутрішніх справ
- •§ 67. Сфера компетенції Міністерства Соціальних Справ
- •§ 68. Сфера компетенції Міністерства транспорту і зв'язку
- •§ 69. Сфера компетенції Міністерства закордонних справ
- •§ 70. Органи виконавчої влади
- •§ 71. Інспекції
- •§ 72. Компетенція виконавчих органів та інспекції
- •§ 73. Компетенція генерального директора органу виконавчої влади або інспекції Генеральний директор органу виконавчої влади або інспекції:
- •§ 74. Накази генерального директора
- •§ 78. Структура Державної канцелярії
- •§ 79. Державний секретар
- •§ 80. Звільнення Державного секретаря
- •§ 81. Повноваження Державного секретаря по управлінню роботою Уряду Республіки
- •§ 82. Інші повноваження Державного секретаря
- •Глава 6
- •§ 83. Призначення і звільнення з посади губернатора округу
- •§ 84. Компетенція губернатора округу
- •§ 85. Повноваження губернатора округу щодо адміністративного контролю за місцевими органами влади
- •§ 86. Заміщення губернатора округу
- •§ 87. Розпорядження губернатора округу
- •§ 88. Статус і повноваження уряду округу
- •§ 89. Структура уряду округу
- •§ 90. Державні органи (установи), підпорядковані уряду округу
- •§ 91. Секретар Округу
- •§ 92. Прийняття на службу і заміщення секретаря округу
- •Глава 7
- •§ 93. Мета і організація адміністративного контролю
- •§ 94. Повноваження Уряду Республіки щодо адміністративного контролю
- •§ 107. Спеціальна умова щодо призначення на посаду секретаря округу
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VI Оплата
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •§3. Орган публічної адміністрації зобов'язаний зазначити в актах справи шляхом зауваження причини відходу від принципу, зазначеного в §1.
- •§2. Спори про компетенцію між органами територіального самоврядування і органами урядової адміністрації розглядає адміністративний суд.
- •§3. З пропозицією про розгляд спору перед адміністративним судом може звертатися:
- •§2. Приводи виключення працівника з участі в провадженні тривають також по припиненні шлюбу (§1, пункт 2), виховання, опіки або піклування (§1, пункт 3).
- •§4. Виключений працівник повинен вживати тільки дій, які не терплять зволікання з огляду на суспільний інтерес або важливий інтерес сторін.
- •§ 2. Припис ст. 24 § 4 застосовується відповідно.
- •§2. У разі виключення органу справу вирішують:
- •§3. Якщо внаслідок виключення працівників органу публічної адміністрації цей орган став нездатним до вирішення справи, застосовується відповідно §2.
- •§2. Якщо внаслідок виключення членів колегіального органу цей орган став нездатний до прийняття рішення через відсутність потрібного кворуму, відповідним чином застосовуються правила ст.26 §2.
- •§2. У випадках, про які йдеться в §1, вважається, що документ було вручено в день відмови його прийняття адресатом.
- •§2. Орган зобов'язаний докласти зусиль, щоб вирішення виклику не було обтяжливим.
- •§2. Обов'язок особистої явки стосується також викликаного, який мешкає або перебуває в сусідній гміні або місті.
- •§3. Накладення штрафу не виключає можливості застосування до свідка, що заперечує, засобів примусу, передбачених у спеціальних приписах.
- •§2. Коли відступають причини, що є підставою зупинення провадження, орган публічної адміністрації відновлює провадження за належністю або за вимогою сторони.
- •§2. Якщо протягом трьох років від дати зупинення провадження жодна зі сторін не звернеться для відновлення провадження, вимога відновлення провадження вважається вичерпаною.
- •§2. Режим невідкладного виконання може бути наданий рішенню також після його видання. У цьому випадку орган видає постанову, на яку може бути подано скаргу.
- •§2. У випадках зазначених у ст. 14 §2 рішення може бути оголошене сторонам усно.
- •§2. У випадках, зазначених в §1, для сторони перебіг строку для внесення апеляції, позову або скарги починається від дня вручення їй відповіді.
- •§2. Орган, який видав рішення, роз'яснює шляхом постанови на вимогу виконавчого органу або сторони сумніви щодо змісту рішення.
- •§3. На постанову в справі виправлення або роз'яснення може подаватися скарга.
- •§2. Постанови стосуються окремих питань, що виникають під час провадження, але не вирішують суть справи, якщо кодексом не встановлено інше.
- •§2. У випадках, зазначених в ст.14 §2, постанови можуть оголошуватися сторонам усно.
- •§3. Постанова, яка може бути оскаржена в адміністративному суді, вручається стороні разом з роз'ясненням про допустимість внесення скарги, а також фактичним і правовим обґрунтуванням.
- •§2. Оскарження вноситься в семиденний строк від дня вручення постанови стороні, а коли постанова була оголошена усно — від дня її оголошення стороні.
- •§2. У випадку, коли внаслідок відновлення провадження не можна відхилити рішення через обставини, зазначені в ст.146, орган публічної адміністрації
- •§2. Орган публічної адміністрації, зазначений у §1, скасовує рішення, якщо воно було винесене із застереженням щодо виконання певних дій, але сторона не виконала цих дій у визначений строк.
- •§3. Орган своїм рішенням встановлює закінчення строку дії рішення або скасовує рішення на підставі положень §1 і 2.
- •§ 2. Довідка видається, якщо:
- •§3. Довідка повинна бути видана без зайвого зволікання, однак не пізніше, ніж в семиденний строк.
- •§2. Орган публічної адміністрації, перш ніж видати довідку, може провести розслідування у необхідному обсязі.
- •§3. Про передачу скарги одночасно повідомляють також скаржника.
- •§2. У випадках, зазначених в §1, вимога буде задоволена, якщо виникають обставини, передбачені кодексом для поновлення провадження, визнання рішення недійсним або його скасування чи зміни.
- •§2. Пропозиції, що стосуються завдань громадських організацій, подаються до органів цих організацій.
- •§2. Про спосіб вирішення пропозиції одночасно повідомляється і особа, що внесла пропозиції.
- •§2. Особа, що внесла пропозиції, має право подати скаргу у випадку не- вирішення пропозиції протягом строку, визначеного у ст.244 або вказаного у повідомленні (ст. 245).
- •§2. Компетентний орган протягом встановленого строку повідомляє про спосіб вирішення скарги чи пропозиції або про їх передачу в інший орган для вирішення редакцію, якщо вона про це просила.
- •§2. В обґрунтованих випадках орган публічної адміністрації може вимагати від сторони внесення авансу у визначеній межі для покриття витрат на провадження.
- •§ 2. Орган публічної адміністрації може внести до витрат на провадження також інші витрати, безпосередньо пов'язані з вирішенням справи.
- •§2. Постанова у справі витрат на провадження може бути оскаржена особою, яка зобов'язана їх понести.
- •§ 1 [Незалежність адміністративних судів]. Адміністративне судочинство здійснюється незалежними, відокремленими від адміністративних органів управління судами.
- •§ 3. [Організація судів]. (1) Законом визначається:
- •§ 5 [Склад і структура ас]. (1) Адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 6 [Передача одноособовому судді, повернення палаті]. (1) Як правило, палата передає судову справу для прийняття рішення одному зі своїх членів як одноособовому судді, якщо:
- •§ 9 [Склад та структура вас]. (1) Вищий адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 10 [Склад і структура фас]. (1) Федеральний адміністративний суд складається з голови суду і головуючих та інших суддів в необхідній кількості.
- •§ 11 [Великий сенат у фас]. (1) у Федеральному адміністративному суді створюється Великий сенат.
- •§ 22 [Підстави перешкоди бути засідателем]. Суддями на громадських засадах не можуть бути призначені:
- •§ 23 [Право відмови]. Від призначення на посаду судді на громадських засадах можуть відмовитись:
- •§ 24 [Звільнення з посади на громадських засадах]. (1) Суддя на громадських засадах може бути звільнений з посади, якщо він або:
- •§ 25 [Строк повноважень]. Судді на громадських засадах обираються на п'ять років.
- •§ 26 [Виборча комісія]. (1) При кожному адміністративному суді створюється виборча комісія.
- •§ 29 [Процедура виборів]. (1) Комісія обирає зі списку кандидатів більшістю не менше двох третин голосів потрібну кількість суддів на громадських засадах.
- •§ 41. (Скасований)
- •§ 42 [Позов про визнання адміністративного акта недійсним і про зобов'язання адміністративного органу до видання адміністративного акту].
- •§ 48 [Інша предметна підсудність вас]. (1) Вищий адміністративний суд землі приймає рішення в першій інстанції у всіх спорах, які стосуються
- •§ 49 [Інстанційна підсудність фас]. Федеральний адміністративний суд приймає рішення стосовно засобів правового оскарження:
- •§ 50 [Предметна підсудність фас]. (1) Федеральний адміністративний суд приймає в першій і останній інстанції рішення:
- •§ 52 [Територіальна підсудність]. Для територіальної підсудності діє таке:
- •§ 53 [Визначення компетентного на розгляд суду]. (1) Компетентний суд в межах адміністративного судочинства визначається вищим за рангом судом:
- •§ 54 [Виключення та відвід судових осіб]. (1) Стосовно виключення та відводу судових осіб відповідно діють §§41 - 49 Цивільного процесуального кодексу.
- •§ 57 [Строки]. (1) Збігання строку починається, якщо не передбачено іншого, з врученням або, якщо воно не передбачено, з відкриттям або проголошенням.
- •§ 60 [Поновлення]. (1) Якщо хтось без власної вини не зміг дотриматись передбаченого законом строку, то йому за заявою забезпечується повернення в попередній стан.
- •§ 61 [Спроможність бути учасником провадження]. Спроможними брати участь в провадженні є:
- •§ 62 [Процесуальна дієздатність]. (1) Здатними до здійснення процесуальних дій є:
- •§ 63 [Учасники]. Учасниками провадження є:
- •§ 64 [Процесуальна співучасть]. Відповідно застосовуються положення §§ 59 - 63 Цивільного процесуального кодексу про процесуальну співучасть.
- •§ 79 [Предмет позову про визнання адміністративного акта недійсним]. (1) Предметом позову про визнання адміністративного акта недійсним є:
- •§ 80А [Адміністративні акти з подвійною дією]. (1) Якщо третя особа вносить засіб правового захисту проти направленого іншій особі, сприяючого їй адміністративного акта, орган може:
- •§ 81 [Внесення позову]. (1) Позов подається до суду в письмовій формі. В адміністративному суді він може подаватись також для протоколювання керівним службовцем судової канцелярії.
- •§ 86А [Електронний документ] (скасований)
- •§ 87А [Рішення у підготовчому провадженні]. (1) При винесенні рішення у підготовчому провадженні голова приймає рішення:
- •§ 100 [Ознайомлення зі справою; копії]. (1) Учасники можуть ознайомитись із судовою справою і переданими до суду документами.
- •§ 118 [Виправлення рішення]. (1) Описки, прорахунки та інші очевидні помилки в рішенні в будь-який час виправляються судом.
- •§ 121 [Законна сила]. Рішення по суті справи, які набули законної сили, є
- •§ 122 [Ухвали]. (1) Для ухвал відповідно діють §§ 88, 108 абз. 1 речення 1, §§118, 119 та 120.
- •§ 125 [Апеляційне провадження, рішення у разі недопустимості]. (1) Для
- •§ 127 [Зустрічна апеляція]. (1) Відповідач по апеляції та інші учасники можуть подати зустрічну апеляцію. Зустрічна апеляція подається до вищого адміністративного суду землі.
- •§ 133 [Скарга у разі недопуску ревізії]. (1) Недопуск ревізії може бути оскаржений шляхом подання скарги.
- •§ 136 (Скасований).
- •§ 137 [Допустимі підстави ревізії]. Ревізійна скарга може спиратись лише на те, що оскаржуване рішення ґрунтується на порушенні:
- •§ 138 [Абсолютні підстави для ревізії]. Рішення завжди вважається таким, що ґрунтується на порушенні федерального законодавства, якщо
- •§ 145. (Скасований).
- •§ 153 [Відновлення провадження]. (1) Закінчене провадження, яке набуло законної сили, може згідно з положеннями Четвертої книги Цивільного процесуального кодексу бути відновлене.
- •§ 154 [Зобов'язання на несення витрат]. (1) Сторона, яка програла процес, несе судові витрати.
- •§ 195 (1) (Набуття чинності)10.
РОЗДІЛ І
ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО У ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ СУЧАСНОСТІ
1.1. Публічна адміністрація як об'єкт адміністративно-правового регулювання
1.1.1. Поняття «публічна адміністрація»: основні підходи
Переважна частина норм адміністративного права регулює суспільні відносини у сфері, яку у доктрині більшості зарубіжних країн окреслюють як «публічна адміністрація».
В Україні до останнього часу цей термін широко не використовувався, більш популярним був термін «державне управління», що невиправдано звужувало зміст поняття. Адже, по-пер- ше, говорячи про державне управління, ми свідомо вилучаємо з нього діяльність органів місцевого самоврядування, які завжди виконують ті чи інші функції держави. По-друге, що головніше, термін державне управління не відображає глибинної сутності аналізованої категорії. Публічна ж адміністрація самою назвою передбачає свою спрямованість на реалізацію публічних, тобто, народних інтересів.
Що стосується конкуренції слів адміністрація — управління, то між ними варто ставити знак рівності, відмінною є лише їх етимологія, а зміст — той самий. З огляду на розгляд у цьому посібнику зарубіжної доктрини, в якій латинський корінь слова адміністрація застосовується у більшості європейських мов, вважаємо за доцільне застосовувати виключно цей термін. Тим більше, що його переклад на російську та українську мови спричинив однобоке тлумачення сутності адміністрації в радянський період. Мається на увазі те, що в більшості українських підручників з адміністративного права наводиться лише одне із значень перекладу терміну адміністрація — управління, керування, а не згадується інше — служіння. Адже саме ідея служіння публічної адміністрації інтересам народу проходить «червоною ниткою» в адміністративному праві багатьох країн.
Що ж таке публічна адміністрація? Однозначної відповіді на це запитання просто не існує. У наступному підрозділі ми з'ясуємо, що публічну адміністрацію вивчають не лише представники юриспруденції, але й економісти, соціологи, політологи та інші науковці. Проте навіть серед юристів немає єдиного підходу, хоча й можна зробити певні узагальнення.
Публічна адміністрація розглядається, здебільшого, у двох аспектах: структурному та процедурному.
Відповідно до структурного підходу, публічна адміністрація окреслюється як сукупність різних організацій, що виконують публічні функції. До цих організацій, за українською юридичною термінологією, доцільно віднести:
органи виконавчої влади;
виконавчі органи місцевого самоврядування1.
У контексті структурного підходу термін адміністрація застосовується доволі часто і в Україні. Зокрема, в нашому законодавстві закріплені такі назви органів як Державна податкова адміністрація, обласні державні адміністрації та ін.
Що стосується процедурного підходу, то його сутність проілюструємо дефініцією відомого польського експерта у сфері адміністративної реформи Міхала Кулеші: «Публічна адміністрація — це сукупність організаційних дій, діяльності та заходів, які виконуються різними суб'єктами та інституціями на основі закону та у межах, визначених законом для досягнення публічного інтересу2. В українській літературі також переважним є функціональний підхід. Зокрема, в академічному курсі «Адміністративне право України» професор В. Б. Авер'янов визначає державне управління як «нормотворчу і розпорядчу діяльність органів виконавчої влади з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини і процеси в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньоорганізаційну діяльність апарату всіх державних органів щодо забезпечення належного виконання покладених на них завдань, функцій і повноважень»3. Незважаючи на те, що це є дефініцією поняття, яке є лише складовою частиною публічної адміністрації, проте спрямованість визначення видається очевидною.
Обидва підходи мають право на життя, адже розглядають одну і ту ж категорію під різними кутами зору. Тобто, для повного розуміння поняття публічна адміністрація треба враховувати обидва підходи до її розуміння: структурний та процедурний. Ця позиція знайшла своє втілення у дефініції російського ад- міністративіста М. А. Штатіної, яка визначає публічну адміністрацію як «організацію та діяльність органів і установ, які підпорядковані політичній владі, забезпечують виконання закону, діють в публічних інтересах і наділені прерогативами публічної влади»4. Вважаємо, що ця дефініція є цілком прийнятною для окреслення сутності публічної адміністрації, тим більше, що вона відображає її основні риси:
публічна адміністрація підпорядковується політичній владі (тобто, парламенту та главі держави);
публічна адміністрація забезпечує виконання і застосування законів (тобто, реалізовує на практиці політичні рішення парламенту);
публічна адміністрація діє (повинна діяти) в публічних інтересах (під якими доцільно розуміти розумне поєднання інтересів окремої особи та суспільства загалом);
публічна адміністрація наділена прерогативами публічної влади (тобто, владними повноваженнями, які дозволяють від імені суспільства давати обов'язкові вказівки приватним особам5).
Закінчуючи коротку характеристику базового для зарубіжного адміністративного права поняття, звернемо увагу, що обидва аспекти публічної адміністрації — структурний та процедурний — будуть детальніше висвітлені в окремих частинах цього посібника. Зокрема, його другий розділ буде присвячено характеристиці структур, що належать до публічної адміністрації, а четвертий — формам та процедурам адміністративної діяльності.