Правотворчість

«Есть правила для выбора решения,

но нет правил для выбора этих правил»

Закон Энона

План

1. Поняття та ознаки правотворчості

   1. Функції правотворчості

   2. Принципи правотворчості

2. Класифікація правотворчості

3. Стадії правотворчості. Основні та допоміжні стадії

4. Правотворча (законодавча, юридична) техніка, ї поняття та ознаки

   1. Правове прогнозування і планування законодавчої діяльності

   2. Нормативні приписи, нормативна побудова, юридичні конструкції, галузева типізація як основні засоби законодавчої техніки

   3. Юридична термінологія та принципи її використання

Поняття та ознаки правотворчості

Правотворчістю – процес прийняття правових актів або створенням права у цілому.

Іншими слова­ми зміст поняття правоутворення відображає процес появи права як результат соціального розвитку суспільства, що бере початок із з'ясування потреби у нормативному регулю­ванні суспільних відносин, створення концепції (ідеї, фор­ми) такого регулювання, розроблення і прийняття правово­го акта та введення його в дію.

Відповідно правотворчість є одним із етапів право творення, правова форма діяльності держави та уповноважених організацій з прийняття, зміни, призупинення дії і скасу­вання юридичних норм.

Правоутворення як процес утворення права складається з трьох етапів:

• гносеологічного, який відображає процес виникнення і становлення права у формі правосвідомості;

• матеріального — де право формується у результаті реалізації суб'єктивних прав і юридичних обо­в'язків, що трансформуються у конкретні правовідносини;

• інституціонального — коли право виступає у вигляді норм права, які у сукупності утворюють систему.

Різновидами правотворчості є:

• за­конотворчість;

• правотворчість суду;

• договірна;

• санкціоно­вана правотворчість.

Законотворчість – один із різновидів правотворчої діяль­ності, розглядається як діяльність уповноважених органів з прийняття, зміни, призупинення дії і скасування законів та підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, за­конотворчість є складовим елементом (різновидом) право­творчості, а правотворчість — правотворення.

Ознаки правотворчості:

1. Це активна, творча, по стадійна діяльність уповнова­жених державою суб'єктів.

2. Суб'єктами правотворчості виступають державні орга­ни, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т.п.), а також народ — при винесенні нормативно-правових актів на референдуми.

3. Правотворча діяльність здійснюється у межах встанов­лених процесуальних норм (процедур), що містяться в Кон­ституції, регламентах, статутах і т.п.

4. Змістом правотворчості є прийняття нових норм пра­ва, скасування або удосконалення старих.

5. Правотворчість виступає у певних видах.

Функції правотворчості

Функції правотворчості – напрямки діяльності, пов'язаної зі встановленням, зміною або скасуванням правових норм, створенням і розвитком законодавства.

Основні функції:

1.  Функція первинного регулювання суспільних відносин (розробка і прийняття нових правових норм) діє в тих випадках, коли суспільні відносини раніше не регулювалися і вперше виникла необхідність у їх регулюванні. Наприклад, лише з розвитком космічних досліджень з'являється космічне право; із переходом України на шлях розвитку ринкових відносин виникла необхідність у створенні нових законів: про біржу, приватизацію та ін.;

2.  Функція відновлення правового матеріалу (скасування, зміна або доповнення до чинних норм) припускає заміну тих законів, що застаріли, не відповідають потребам суспільного розвитку. При цьому важливо не займатися відновленням заради відновлення, оскільки стабільність є кращою, ніж зміни, тим більше зміни без особливої необхідності. Коли ж суспільні потреби змінюються, суспільство потребує такого законодавства, яке адекватно відбивало б ці потреби. Тоді настає необхідність у створенні нових кодексів, законів, вносяться зміни і доповнення до відповідних законодавчих актів;

3.  Функція заповнення прогалин у праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в чинних нормативних актах необхідних юридичних норм.

Проте аналогія не заповнює прогалину. Заповнити прогалину можна лише шляхом правотворчості;

4. Функція упорядкування нормативно-правового матеріалу (кодифікаційна або систематизаційна правотворчість). Організаційною формою цієї функції є кодификація законодавства, що припускає обґрунтоване його відновлення.