Судовий прецедент

Тепер про таку форму права, як судовий прецедент. Органом, що створю прецедент є суд.

Якщо суд взагалі не знаходить правової норми для рішення суперечки, він виявляється перед вибором: або взагалі відмовитися від розгляду суперечки, або ж, виходячи із загальних принципів тієї або іншої правової системи, установити нову норму (правило) поводження, або так витлумачити подібну діючу норму, щоб поширити її на конкретну суперечку, покласти неї в основу свого рішення, вироку.

Суди у багатьох країнах, застосовуючи загальні принципи, аналогії права або закону, заповнюють законодавство. З ряду однорідних рішень із приводу однорідних випадків, у міру того, як ці рішення здобували характер зразка, приклада, одержували обов'язкову чинність, ставали своєрідним судовим звичаєм, виникала така форма права як судовий прецедент.

В деяких правових системах існує механізм, що може перетворювати деякі рішення судових органів високого рівня в судовий прецедент, тобто у відповідну норму права, яке треба випливати так само, як і закону. Виникає прецедентне право, поряд із правом статутним (від лат. statutum - постанова, нормативно-правовий акт).

Наприклад, у США судові прецеденти створює Верховний Суд, розглядаючи найбільш значимі справи, що мають, як правило, суспільно-політичне, конституційне значення. Ці справи проходять різні судові інстанції, поки по них не виносить остаточне рішення Верховний Суд. Це рішення завжди ґрунтовно аргументується, воно обов'язково, авторитетно, завжди публікується, забезпечується виконанням.

Таким, наприклад, була справа Брауна (1954). Неповнолітній юнак негритянського походження прагнув бути прийнятим у державні школи на несегрегаційній основі. Федеральний окружний суд відмовив йому в цьому, на основі доктрини «різних, але рівних можливостей». Верховний Суд відкинув цю доктрину. «Ми робимо висновок, - написано в рішенні Суду, - що в області державного утворення доктрина «роздільних, але рівних можливостей» не має місця».

Судовий прецедент створюється, як правило, вищим органом судової системи. Варто враховувати, що в сучасному світі відсутні держави, у правовій системі яких діють тільки судові прецеденти. У США, наприклад, діють і закони, і судові прецеденти, те ж і в Англії. Більше того, у так званій англосаксонській правовій системі йде процес, при якому збільшується питома вага статутного права, а в романській правовій системі (Франція, Німеччина й т.д.) збільшується питома вага прецедентного права.

Цей же процес характерний і для України. Багато роз'яснень Пленуму Верховного Суду України здобувають характер судових прецедентів, коли в них конкретизуються й деталізуються загальні норми закону, коли розкривається й установлюється однозначне розуміння оцінних понять.

Нормативно-правовий договір, його відмінність від індивідуально-правових договорів, їх види

Нормативно-правовий договір – це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права. 

Нормативно-правовий договір – це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворчих органів ( суб'єктів правотворчества).

Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.