Особливості правового статусу посадової особи

Статус посадової особи залежить від законодавства, що регулює це питання. Відповідно в Україні правовий сатус посадової особи врегульований ЗУ «Про державну службу» та Кримінальлним кодексом України. Інші ж джерела, містять лише більш детальні роз’яснення, які по суі дублюють положення вищезгаданих джерел.

Посадовими особами відповідно до закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій⁴².

Під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням⁴³.

Органи сучасної Української держави

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та ознаки механізму держави

2. Складові механізму держави

3. Структура механізму держави

4. Принципи організації та діяльності державного апара­ту

5. Система поділу влад: поняття та значення

6. Компетенція та класифікація державних органів

7. Поняття та значення державної служби для функціонування державного апарату

8. Правового статус посадової особи

Політична влада і держава

«Не важно, как проголосовали, - важно, как подсчитали»

Сталин Иосиф Виссарионович

План

1. Поняття політики та політичної влади

   1. Різноманітність вчень щодо поняття та змісту політики

      1. Вчення Сократа, Платона, Руссо, Монтеск’є, Канта, Гегеля, Леніна, Драгоманова, Грушевського, які в різний час і по різному трактували свої думки та політичні погляди

2. Поняття та риси влади

   1. Вольовий характер, інституціоналізація, авторитет і сила політичної влади

   2. Керівництво та управління як форми виявлення функціональної якості політичної влади

3. Політична система суспільства

   1. Політична діяльність як основний системоутворюючий фактор у політичній системі суспільства

   2. Структура політичної системи

      1. Елементи політичної системи: суб’єкти (носії) політики, політичні норми, політичний процес, політичний режим, політична культура

   3. Держава як організація політичної влади

      1. Монополія держави на політичну владу

      2. Легітимація державної влади, її соціальна база

   4. Суб’єкти політичної влади

   5. Політична і державна влада

   6. Форми взаємодії держави з іншими суб’єктами політичної системи

      1. Соціальні спільності

      2. Політичні партії

      3. Громадські організації

      4. Трудові колективи

4. Основні напрями і тенденції розвитку політичної системи сучасної України

Поняття політики та політичної влади

Політика -

1. Цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків;

2. визначена частина, програма або напрямок такої діяльності;

3. Сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів, тобто, для досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі.

Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. В демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей в корпоративних, академічних, релігійних інституціях.

Одним з теоретиків, Гарольдом Лассвелом (Harold Lasswell), було дано таке визначення політики: «хто чого досягає, коли і як» («who gets what, when, and how»).

Вивченням політичної поведінки, методами досягнення політичної мети займається політологія.

Політолóгія (від грецького politika, Πολιτικές Επιστήμες (букв. Політична епістемологія, політзнання) - державні й суспільні справи і logos - слово, поняття, вчення) — наука про політику, тобто соціальна наука, що досліджує політичні процеси.

Національна політика - це науково обґрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин

Політична влада — реальна здатність соціальної спільноти, індивіда до виявлення своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і сформованих політичних потреб.

Особливості політичної влади:

1. Здатність, готовність суб'єкта влади виявити політичну волю.

Волюнтаризм – у політиці означає позицію суб'єкта політики, який розглядає волю як головний чинник політики і спрямовує її на довільне вирішення політичних проблем.

2. Охоплення всього політичного простору взаємодією різних політичних суб'єктів.

3. Територія входить у державу через людей, які на ній живуть і підкоряються цій владі. Сукупність індивідів і становить населення. Корінне населення держави іменують народом, на основі якого і формуються суб'єкти політики.

4. Наявність політичних організацій, через які суб'єкт політичного волевиявлення здійснює політичну діяльність.

5. Осмислення політичного інтересу і політичних потреб.

6. Забезпечення соціального панування в суспільстві суб'єкта політичної влади.

Поняття «політична влада» пов'язане з такими явищами, як політичне панування, експлуатація, пригноблення та ін.

Для здійснення політичної влади її слід упорядкувати, тобто насамперед закріпити у вигляді політичного панування.

Політичне панування — це встановлення структурованих у суспільстві відносин командування — підкорення, що забезпечують політичний порядок.

Політичне панування у науковому розумінні має позитивне навантаження, оскільки нерозривно пов'язане з наведенням порядку, з упорядкуванням відносин, з правопорядком. Його слід відрізняти від таких понять, як експлуатація, політичне гноблення, придушення.

Експлуатація — досягнення вигоди, прибутку шляхом присвоєння результатів чужої праці.

Пригноблення — це жорсткий і жорстокий примус, обмеження свобод і дій, привласнення чужої волі й оволодіння нею.

Політичне придушення — оволодіння панівним становищем на основі повного підкорення, приведення в повну залежність.

7. Різноманітність ресурсів — політичних, економічних, соціальних, культурних, силових, суб'єктних та ін.

8. До ресурсів влади належать суб'єктні (персоналізовані), політичні, матеріальні, соціальні, культурні, інформаційні, силові, демографічні та ін. Кожен з них становить певну силу. Співвідношення цих сил у різні періоди може змінюватися.

Суб'єктні ресурси влади — наявність необхідних соціальних якостей: особисті характеристики суб'єкта влади — політична освіченість, компетентність, організованість, наявність політичної волі, здібності до аналізу політичної ситуації і прогнозування, вміння приймати рішення і брати на себе відповідальність за вчинені дії, далекоглядність, рішучість, визнаний авторитет та ін.

Політичні ресурси влади — наявність розвинених політичних партій, відпрацьованість державних механізмів, підготовлений апарат управління, політичні традиції і звичаї, наявність політичних цінностей у суспільстві, наявність політичних лідерів і відпрацьованого механізму формування їх, розвинена політична теорія і механізми оволодіння нею, розвинена політична культура мас і політична культура функціонування політичних структур та ін.

Економічні ресурси влади — розвинена матеріальна і технічна база суспільства, упорядкованість грошової системи, вигідне географічне положення, багатство корисних копалин, розвинена технологічна основа виробництва, кваліфікована робоча сила, широкі зовнішньоекономічні зв'язки та ін.

Соціальні ресурси влади — соціально структуроване суспільство з високими показниками освіти, посадової упорядкованості, утвердження престижності професій, соціального забезпечення, медичного обслуговування та ін. Культурні ресурси влади — освіченість населення, темпи поширення знань, доступність освіти і культури для широких мас, наявність і освоєння сучасних політичних знань, вплив засобів масової інформації та ін.

Інформаційні ресурси влади — володіння світовою, регіональною та місцевою інформацією, розвиток електронної технології, засобів масової інформації та ін.

Демографічні ресурси влади — фізично і розумово здорове населення, відсутність різкої вікової дисгармонії, усталеність демографічних відносин та ін.

Правові ресурси влади — наявність правових цінностей, розвинена система права, що відображає реальний стан у суспільстві, правова наука, розвинені механізми правотворчості, правозахисту і правозастосування, висока правова культура населення та ін.

Силові ресурси влади — інституції силового впливу: армія, міліція (поліція), служба безпеки, суд, прокуратура, техніка, пенітенціарна система та ін.

Політична влада має різноманітні форми виявлення, серед них — державна і партійна влади, влада громадських організацій та інформаційна влада.

Головним знаряддям політичної влади є державна влада. Найсуттєвіше у політиці — це устрій державної влади.