Правоздатність суб’єктів правових відносин – громадян, державних органів, юридичних осіб, держави в цілому

Для того, щоб особа чи організація мали право повністю розпоряджатися своїм майном, самостійно укладати угоди, бути учасником правовідносин, вони неодмінно повинні мати правоздатність і дієздатність.

Правоздатність — не природна, а суспільно-правова якість суб'єктів, що має аб­солютний, універсальний характер. Вона випливає з міжна­родних пактів про права людини, принципів гуманізму, сво­боди, справедливості. Обов'язок кожної держави — належ­ним чином гарантувати і захищати цю якість.

Правоздатність відрізняється від суб'єктивного права тим що:

а) вона невіддільна від особи (людину не можна позба­вити правоздатності), її не можна «відібрати» або «обмежи­ти»;

б) вона не залежить від віку, професії, статі, націо­нальності, місця проживання, майнового стану та інших жит­тєвих обставин;

в) вона не може передаватися, її не можна делегувати іншим;

г) стосовно суб'єктивного права вона пер­винна, вихідна, відіграє роль передумови;

д) суб'єктивне право конкретне, а правоздатність абстрактна.

У правовій теорії і на практиці розрізняють три основні види правоздатності:

Загальна правоздатність — це здатність будь-якої осо­би чи організації бути суб'єктом права як такого. Вона ви­знається державою за особами з моменту їх народження.

Галузева правоздатність означає юридичну здатність особи чи організації бути суб'єктом тієї чи іншої галузі пра­ва. У кожній галузі права строки її настання можуть бути неоднаковими.

Спеціальна правоздатність — здатність бути учасни­ком правовідносин, що виникають у зв'язку із зайняттям певних посад (президент, суддя, член парламенту) чи при­належності особи до певної категорії суб'єктів права (робіт­ники ряду транспортних засобів, правоохоронних органів та ін.). Виникнення спеціальної правоздатності завжди по­требує виконання особливих умов.

Правовий статус, компетенція

Правовий сатус – сукупність прав, свобод та обов’язків суб’єкта згідно чинного законодавства держави.

Компетенція – спеціальний правивй статус юридичних осіб чи державних органів, що складається з владних повноважень, предмету відання та юридичної відповідальності.

У кожної юридичної особи є два блоки компетенції.

Перший блок складає її правосуб'єктність як юридичної особи – некомерційної або комерційної (визначається в момент створення і реєстрації; у комерційної організації вона може бути змінена протягом діяльності: а) добровільно за її рішенням; б) примусово за рішенням уповноваженого державного органу).

Другий блок – спеціальна компетенція (лат. competentia — здатність, відання, належність за правом), яка полягає у праві в певних межах провадити професійну діяльність.

Наприклад, обсяг спеціальної компетенції комерційного банку визначається у два способи:

• через перелічення в законі банківських операцій, які банки можуть здійснювати, і встановлення заборон для діяльності банків;

• через видання ліцензії на банківську діяльність конкретному банку.

Спеціальна компетенція комерційної організації виражається у праві провадити професійну підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.