Значення правової культури у зміцненні законності та правопорядку, побудові правової держави68

Сьогодні, коли відбувається великомасшабна трансформація соціального буття, змінюються соціальні цінності, норми діяльності й поведінки людей, особливого значення набирає ефективне нормативно-правове упорядкування процесів суспільного розвитку. Необхідність вирішення цього завдання зумовлює підвищення ролі та значення правової культури, цілеспрямований вплив її цінностей на процес трансформації суспільних відносин.

Правова культура як суспільний феномен є неодмінною умовою динамізації трансформа-ційних процесів в напрямі формування в Україні правової держави і громадянського суспільства. Цілісність правової культури є важливою складовою здійснення суспільно-правової реформи в країні, утвердження верховенства права в усіх сферах соціального буття, свободи, різноманітних способів і форм реалізації правового статусу особи, її прав. Зрілий рівень правової культури в суспільстві, де функціонують її ефективні механізми, є умовою формування демократичних засад життєдіяльності. Правова культура є основою відтворення правового досвіду, розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядно-ціннісних орієнтацій, насамперед сучасного юридичного світогляду, конструктивних правових ідеалів.

Вирішальний вплив суспільних відносин на розвиток правової культури обумовлений й тим, що основна складова правової культури — право є специфічною формою суспільних відносин, воно не є якимось зовнішнім явищем, а органічно вплетено у їх контекст.

Правова культура, зокрема право, правова свідомість, відбиває і водночас детермінує суспільні відносини, соціальні інтереси. Взаємозв'язок суспільних відносин і правової культури полягає в тому, що не тільки соціальним буттям обумовлюється розвиток правової культури, а й остання істотно детер-мінує динамізм суспільних відносин.

Будь-яке приниження ролі нормативно-регулятивних складових правової культури, чинників свідомого культурно-правового впливу на процеси суспільного розвитку неминуче призводить до розриву соціальних зв'язків, розлагодження елементів соціальної системи, загострює її внутрі-шні суперечності.

Реформування політичної та правової системи України призвело до формування в суспіль-ному житті нових політичних та правових реалій, які позитивно вплинули на збагачення політико-правового простору формування і розвитку правової культури, основними з них є: скасування командно-адміністративної системи і створення елементів демократичної життєдіяльності; прийняття Основного Закону держави, конституційне закріплення нової системи політичного державного устрою; проголошення України правовою державою, де права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правовий нігілізм та форми його проявлення

Правовий нігілізм – деформаційний стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Ігнорування закону зі злочинною метою – самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм породжує правопорушення, у тому числі кримінальні злочини.

У СРСР правовий нігілізм проявлявся у двох формах:

1. теоретичній (ідеологічній), коли в унісон з марксистсько-ленінською теорією на державному рівні обґрунтовувалися ідеї:

• про відмирання держави і права при соціалізмі — і тим самим істотно принижувалася роль права;

• про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини;

• про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності — економіку і політику, та ін.;

2. практичній, коли відповідно до офіційної ідеології:

• була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально застаріли, або містили декларації та заклики, або не мали ясності і чіткості формулювань і суперечили один одному. Поширена порочна практика, відповідно до якої закон не діяв доти, доки він не обростав інструкціями або відомчими наказами, призвела до правової деградації суспільства, породила недовіру в закон, зневагу до нього;

• встановлені державою правові норми не додержувалися державними органами, відомчими і посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу «в інтересах народу», «для виконання плану» та ін., що спричинило відомчий правовий нігілізм, а часто і правовий цинізм з боку вищих посадових осіб держави;

• правозастосовні та правоохоронні органи діяли відповідно до принципу пріоритету доцільності над правом і законом.

На цей час причинами прояву правового нігілізму в Україні можна вважати:

• невпорядкованість законодавства, його нестабільність і суперечливість;

• низьку правову культуру;

• слабість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін.