Тлумачення норм права за суб’єктами

По цій підставі виділяють офіційне й неофіційне тлумачення.

Офіційне тлумачення провадиться компетентними державними органами, і його результати обов'язкові для всіх суб'єктів права. У свою чергу воно підрозділяється на автентичне й легальне.

Автентичне тлумачення виконує орган, що видав нормативний акт. Якогось спеціального дозволу йому для тлумачення власних актів не потрібно. Він робить це в чинність своєї компетенції.

Легальне тлумачення здійснюється органом, спеціально уповноваженим на те законом.

Існує й ненормативне офіційне тлумачення, тобто правозастосовне тлумачення. Друга стадія процесу правозастосування – стадія, на якій вибираються й аналізуються (тобто тлумачаться) норми права,

Неофіційне тлумачення також реалізується різними суб'єктами, але результати його не мають юридичного, загальнозначущого значення. Його підрозділяють на повсякденне, професійне й доктринальне.

Повсякденне тлумачення може здійснювати будь-який суб'єкт права. Його точність залежить від рівня правосвідомості суб'єкта. Причому від характеру такого «життєвого» тлумачення багато в чому залежить стан законності, тому що воно є підставою юридичної діяльності громадян, їхнього правомірного поводження.

Професійне тлумачення правових норм дається фахівцями-юристами. Критерієм виділення цього виду тлумачення служить не ступінь знання права, а професійна діяльність. Таким є, наприклад, тлумачення, здійснюване прокурором або адвокатом у судовому процесі. Його результати не обов'язкові для суду, однак необхідність діяльності цих учасників процесу закріплена нормативно (наприклад, у ст. 295 УПК).

Доктринальне тлумачення провадиться вченими-юристами, фахівцями в області права в монографіях, наукових коментарях, статтях й ін. Результати доктри-нального тлумачення публікуються в особливих збірниках, що містять науково-практичні коментарі діючі в тій або іншій області законодавства. Цими коментарями користуються практичні працівники.

Залежно від того, на якій стадії правового регулювання здійснюється тлумачення, воно підрозділяється на нормативне й казуальне.

У ході нормативного тлумачення дається офіційне роз'яснення норми в цілому безвідносно її реалізації. Такі, наприклад, автентичне й легальне тлумачення, здійснювані при узагальненні юридичної практики.

При казуальному тлумаченні норма інтерпретується стосовно до конкретного випадку. Це роз'яснення, судження про застосовувані норми, що втримуються в рішеннях і визначеннях колегій Верховного Суду по окремих справах.

Нарешті, об'єктом тлумачення виступає і юридична практика. Так, розглядаючи конституционность ст. 209 УПК РСФСР, Конституційний Суд у своїй постанові від 13 листопада 1995 р. указав, що розглянута норма «за змістом, що надає їй право-применительной практи який, не відповідає положенням ст. 52 Конституції РФ».

Доктринальне тлумачення правових норм

Доктринальне – це тлумачення норм права вченими правниками. Воно знаходить своє закріплення у статтях, монографіях, наукових коментаріях практики, усних та письмових обговореннях проектів законодавчих актів та правової практики. Воно не має загальнообов'язкової сили і його переконливість базується на авторитеті вчених, глибокій науковій аргументації та обґрунтованості. Цей вид тлумачення має суттєвий вплив на правотворчу та правозастосувальну діяльність.