6) Виконання прийнятого рішення. Вимоги законності обгрунтованості й доцільності в процесі правозастосовної діяльності

Загальними вимогами, або принципами застосування правових норм є законність, обгрінтованість та доцільність. Суть законності полягає у тому, що застосування правових норм повинно мати місце тільки:

1. в межах компетенції, повноважень державного органу, закріплених в законодавстві;

2. на підставах, передбачених у гіпотезі правової норми, що застосовується;

3. у точній відповідності і за процедурою, встановленою законом;

4. у точній відповідності зі змістом закону;

5. у формі, передбаченій законом.

Обгрунтованість при застосуванні правових норм полягає у тому, що прийняття правозастосовувального рішення повинно базуватися на основі таких знань про юридично значущі факти, передбачені гіпотезою застосувальної норми, які є об"єктивно істиними, правильними, вірогідними.

Доцільність при застосуванні правових норм полягає у тому, що. коли застосувальна норма дає можливість обрати в її межах один з кількох варіантів поведінки, то у правозастосувальному рішенні має бути закріплений саме такий, який досягатиме мети, яку ставив законодавець перед даною правовою нормою.

Акти застосування норм права

Акт застосування права – це індивідуальний правовий акт державного характеру, прийнятий компетентним органом у встановленій законодавством формі, з конкретної справи, стосовно конкретного субєкта і підтверджує, встанолює, змінює або припиняє його права чи обовязки.

Акт застосування є одним з видів правових актів, що характеризується визначеними специфічними рисами. По-перше, акт застосування виходить від компетентних органів, тому і сам носить державно-владний характер, охороняється їм і забезпечується державою в його реалізації. По-друге, він носить конкретно-індивідуальний характер, оскільки адресований конкретним суб'єктам, указує на те, хто при даній ситуації має суб'єктивні права і юридичні обов'язки і якими і т.д. По-третє, акт застосування права має визначену встановлену законом форму.

Кожен акт застосування права є актом – документом. У ньому є текст, що складається відповідно до вимог використання юридичної термінології, чітких юридичних конструкцій. Згодом виробляються й одержують закріплення в нормативних актах і в звичаях практики типізовані, стандартні формуляри актів – документів, що упорядковують юридичну роботу, вносять у неї необхідну визначеність, юридичну і документальну строгість. Особливості правозастосовчіх актів, вимоги до них вивчаються в спеціальних юридичних науках, раніше науках процесуального права – кримінального, цивільного, адміністративного.

Класифікація актів застосування норм права: за суб’єктом прийняття, юридичною формою

Акти застосування права поділяються за наступними категоріями:

• За субєктами прийняття: правозастосувальні акти органів державної влади та управління, правозастосувальні акти судових органів, правозастосувальні акти контрольно-наглядових органів тощо.

• За галуззю права: цивільно-правові, кримінально-правові та ін., акти застосування права.

• За формою зовнішнього виразу: письмові, усні, конклюдентні.

• За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі, зобов"язуючі, забороняючі.

• За юридичними наслідками: правоконстатуючі, правовстановлючі, правозмінюючі.