Сучасна соціально-орієнтована, демократична, правова держава

У сучасних умовах суспільного розвитку до основних характери­стик правової держави додається соціальний характер держави. У соціальній державі права і свободи людини і громадянина не тільки проголошуються, а й всебічно гарантуються. Не перебільшу­ючи, державу соціальну можна визначити як вищий рівень правової держави. Правова держава проголошує права і свободи, в тому чи­слі свободу підприємництва і конкуренції, які є основою вільної ринкової економіки. Проте ринок нездатний сам розв'язувати чис­ленні соціальні проблеми, і ця функція покладається на державу.

Головною функцією соціальної держави в умовах розвитку віль­них ринкових відносин має стати певне вирівнювання різкої поляризації в соціальному становищі громадян, чого можна досягти через забезпечення повної зайнятості населення, гарантування прожитко­вого мінімуму, достатньої заробітної платні, регулювання розумно­го рівня цін тощо. Соціальна держава реалізує свої функції шляхом створення соціальних програм, покликаних забезпечити через бю­джет і оподаткування справедливий перерозподіл доходів, заохочен­ня благодійної діяльності, вплив на процес ціноутворення, ліквідації монополії в галузі виробництва і торгівлі. Для виконання цих зав­дань економіка в соціальній державі має бути певною мірою врегу­льованою.

Отже, соціальна держава – це соціально орієнтована держава, що всіляко допомагає незахищеним верствам населення, прагне вплину­ти на розподіл економічних благ в дусі принципів справедливості, щоб забезпечити кожному гідне людини існування. Серед основних елементів соціальної держави — гарантований достатній прожитко­вий мінімум, соціальна рівність і рівність можливостей для самореа-лізації, загальне підвищення добробуту, наявність ефективної систе­ми соціального забезпечення, тобто гарантованого права на отри­мання громадянами нормативно встановленої допомоги в типових ситуаціях. В соціальній державі суспільне багатство планомірно по­множується водночас із зростанням кількості осіб, що ним користу­ються.

Причини зміни типів держав

• розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин;

• зміна соціальної (зокрема, класової) структу­ри суспільства; зміна панівного, домінуючого в економіці класу або іншої панівної, керівної групи населення, виникнення нового співвідношення класових та інших соціальних сил;

• перехід державної влади до представників ін­шого класу (частини класу, союзу класів) або іншої соціальної групи, а отже, зміна соціальної сутності держави.

При цьому слід пам'ятати, що хоча й має місце залежність держави насамперед від панівної, чи домінуючої, групи (класу) в суспільстві, проте дер­жава є відносно самостійним утворенням.

Внаслідок цього, існували, існують і будуть іс­нувати держави так званого перехідного типу. Во­ни, як правило, виражають волю кількох спільно­стей (класів, націй, верств, груп) або ж волю час­тини певної спільності.

Форми переходу від одного до іншого типу держав

Рушійна сила послідовної зміни історичних типів держав – класова боротьба, а сам цей процес визначений соціально-економічним розвитком суспільства. Зміна типу держави означає зміни в політичній надбудові суспільства, що викликані розвитком самого способу виробництва та продуктивних сил. Сам же процес зміни історичних типів держави характеризується об’єктивністю: у цілому він не залежить від волі і свідомості людей, різні суб’єктивні фактори можуть лише прискорити чи сповільнити його, але не перервати чи повернути його в інший бік. Кожен наступний тип держави є історично більш прогресивним, ніж попередній.

Питання для самоконтролю:

1. В чому заклечається потреба існування та сутність держави?

2. Яку основу регулювання суспільства підтримує держава: класову чи загальнонаціональну?

3. В чому заклечається класовість діяльності держави?

4. Сутність загальнонаціональної політики?

5. Механізм формування та способи здійснення державної влади.

6. В чому заклечається монополія держави на політичну владу.

7. Основні типи держав.

8. Шляхи розбудови держави в різних країнах.