Ініціатори впровадження інновацій у практику навчання історії

№	Ініціатори	Кількість відповідей
	Учитель історії	651 (1249)	30,25% (58,04%)
	Методичне об’єднання вчителів історії	473	21,98%
	Адміністрація школи	391	18,17%
	Методичний кабінет райво, міськвно	207	9,62%
	Творча група вчителів	172	7,99%
	Кабінети історії інститутів післядипломної освіти	142	6,60%
	Учні школи	108	5,02%
	Батьки учнів	8	0,37%

Це зайвий раз доводить, що зміни, які впроваджують учителі, в основному відбуваються в межах предметно зорієнтованого навчання і в умовах дуже повільного сприйняття вчителями історії парадигми особистісно орієнтованого навчання. Найбільш інтенсивно цей процес відбувається в навчальних закладах нового типу. Так, у гімназіях 15,09% вчителів назвали ініціаторами нововведень учнів, у коледжах – 8,70%, у ліцеях – 4,95%, у загальноосвітніх школах – 4,68%. Ці дані підтверджують висновок В.С.Курило про те, що орієнтована на розвиток особистості парадигма більш притаманна нетрадиційним навчальним закладам³¹. Але зважаючи на наведені показники, на нашу думку, не треба ідеалізувати характер діяльності вчителів у цих закладах.

Якщо порівняти отримані нами дані з дослідженнями, здійсненим К.Ангеловські в Македонії у 80-х роках, то необхідно визнати, що сучасні українські вчителі історії значно ініціативніші за тодішніх македонських колег. Адже за цими підрахунками вченого головними ініціаторами впровадження інновацій є адміністрація (директор) школи – 61,76%, колеги вчителів – 58,89%, установи з розвитку освіти і виховання – 57,78%, безпосередньо вчителі – 50,09%, і, нарешті, учні –16,86% та їх батьки – 8,03%^32.

Учитель, який прагне щось змінити на краще у власній практиці викладання і достатньо обізнаний у сучасних нововведеннях, уже на перших кроках своєї інноваційної діяльності опиняється в ситуації вибору: якій саме формі, методу або прийому надати перевагу. Щоб визначити, чим керуються вчителі, обираючи нові для себе види уроків, ми скористались матеріалами, отриманими Н.І.Стяглик при анкетуванні 156 вчителів м.Харків, – рейтингом видів нестандартних уроків за ефективністю та цікавістю для учнів, а також відсотком педагогів, які використовують ці форми у власній роботі. До цих даних було додано показник витрат часу вчителів та учнів на підготовку і проведення того чи іншого нестандартного уроку (В – великі, С – середні, Н – незначні). Якщо узагальнити всі матеріали в єдиній таблиці, то можна виявити певні закономірності (таблиця №7.4)

Таблиця №7.4

Нестандартні уроки в оцінці вчителів і учнів за даними Н.І.Стяглик³³

№	Вид уроку	% вчителів, що його викори-стовують	Місце, яке посідають				Витрати часу на підготовку
			За ефективністю		За цікавістю для учнів
			Учителі	Учні	Учителі	Учні	Учителі	Учні
	Лекція	73	1	3	19	17	Н	-
	Інтегрований урок	44	2	4	16	8	В	Н
	Семінар	87	3	1	15	7	Н	В
	Конференція	49	4	8	17	18	С	В
	Турнір	33	5	6	18	11	В	С
	Диспут	83	6	2	10	6	Н	Н
	Круглий стіл	59	7	13	14	16	Н	В
	КВК	73	8	9	1	1	С	В
	Уявна подорож	53	9	15	6	10	В	С
	Брейн-ринг	47	10	11	2	3	В	Н
	Екскурсія	73	11	16	12	14	Н	-
	Концерт	53	12	17	5	9	В	В
	Огляд знань	43	13	7	13	19	Н	В
	Лото	63	14	10	3	12	С	С
	Аукціон	19	15	14	11	4	С	Н
	Композиція	41	16	18	4	15	В	В
	Форум	61	17	12	7	13	С	С
	Суд	73	18	5	9	2	С	В
	Вітальня	29	19	19	8	5	В	В

При однаковій меті навчального заняття вчитель частіше обирає таку форму, яка за найменших витрат часу є ефективною та цікавою для учнів. Наприклад, учитель, визначивши метою уроку поглиблення знань учнів з певної теми та розвиток умінь використовувати знання у стандартних та нестандартних навчальних ситуаціях, має обрати форму заняття: семінар, конференцію, диспут, круглий стіл, суд або вітальню. Частіше за все вибір вчителя припадає на семінар (87%), диспут (83%) та суд (73%). Безперечно, перевага семінару полягає в його ефективності (3/1 місця (3 в оцінці вчителя, 1 – в оцінці учнів)) і незначна підготовка з боку вчителя, хоча він і не дуже цікавий учням (15/7). Диспут за середнім показником ближчий до високої ефективності (6/2) та середній за цікавістю для учнів (10/6), потребує незначної спеціальної підготовки як від педагога, так і від учнів. Дуже цікавим виявляється феномен суду як форми нестандартного уроку. Його застосовують 73% вчителів, незважаючи на те, що в їхніх оцінках він малоефективний (19 місце), має середню цікавість для учнів, потребує від учителя середніх витрат часу і великих – від учнів. Цей феномен можна пояснити кількома чинниками. По-перше, тиск з боку учнів, які, попри великі витрати часу на підготовку до такого уроку вважають його ефективним (5 місце) і надзвичайно цікавим (2 місце). По-друге, частота використання семінарів і диспутів знижує інтерес учнів до них і вимагає від педагога пошуку інших форм. По-третє, цікавість засобів масової інформації до кримінальних тем, стан криміногенної обстановки у країні та велика кількість детективів і кримінальних драм, що демонструються телебаченням і відео, робить саму форму – суд – цікавою для учнів. Решта ж форм виявляється або вкрай малоефективними, як вітальні (19/19) при значних витратах часу на підготовку вчителем і учнями, або малоцікавими, як круглий стіл (14/16) при середній ефективності (7/13) і значних витратах часу учнями.

Аналогічна картина спостерігається і при виборі форми нестандартного уроку, що має на меті вивчення нового матеріалу. Серед лекцій, інтегрованого уроку, уявної подорожі та композиції, вчителі надають перевагу лекції, головним чином, через її ефективність та незначні витрати часу на підготовку (1/3), не зважаючи на низьку цікавість для учнів(19/17). Те, що при виборі інновації для впровадження у власну практику вчителі виходять не тільки з її ефективності (хоча це є досить вагомим, а іноді й вирішальним показником), доводить порівняльна таблиця частоти використання та оцінки ефективності інновацій у навчанні історії в школі, зведена на основі даних широкого анкетування (2152 осіб) (таблиця №7.5).

У стовпчику частоти використання подано загальний бал, отриманий шляхом складання кількості відповідей, помножених на коефіцієнт (постійно й систематично : кілька разів на чверть : кілька разів на рік = 3 : 2 : 1). У стовпчику оцінки ефективності загальний бал розраховувався, виходячи з коефіцієнтів: висока – 2, середня – 1.

Таблиця №7.5