- •М іністерство освіти і науки України
- •Національний педагогічний університет імені м.П.Драгоманова
- •Бердянський державний педагогічний університет
- •Костянтин Баханов
- •Сучасна шкільна історична освіта:
- •Інноваційні аспекти
- •Оновлення сучасної шкільної історичної освіти: теоретичний аспект
- •1.1. Інновації в навчанні історії в школі як педагогічна проблема
- •Критерії класифікації інновацій
- •Типологія інновацій за об’єктом перетворень у навчально-виховному процесі
- •1.2. Навчання історії в школі в контексті нової освітньої парадигми
- •Номенклатура принципів шкільної історичної освіти в проектах концепції історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи
- •Принципи навчання історії, що випливають з гуманістичної (особистісно орієнтованої) парадигму освіти
- •1.3. Переорієнтація цілей і завдань шкільної історичної освіти
- •Завдання шкільної історичної освіти у проектах концепцій історичної освіти середньої загальної 12-річної школи (2001-2003 роки)
- •Висновки
- •Оновлення нормативної бази шкільної історичної освіти
- •2.1. Формування змісту шкільної історичної освіти в незалежній Україні
- •Зміни структури шкільної історичної освіти в Україні 1989-2001 років
- •2.2. Навчальні програми з історії: шляхи модернізації
- •Висновки
- •Нові підходи до трансформації змісту шкільної історичної освіти
- •3.1. Навчання історії в школі під кутом зору компетентнісного підходу
- •Учнівські компетенції, що випливають зі структури історичної свідомості
- •Структура навчальної програми з історії
- •3.2. Шкільна історична освіта: від загальних орієнтирів до стандартів
- •Висновки
- •Модернізація шкільних підручників з історії
- •4.1. Становлення українських шкільних підручників з історії
- •4.2. Подальша трансформація шкільних підручників з історії
- •Підручники і посібники, які рекомендувалися для використання в навчанні Міністерство освіти України в 1999/2000 та 2000/2001 навчальних роках
- •Типи творчих завдань деяких шкільних підручник з історії
- •Висновки
- •Навчання історії в інноваційних педагогічних системах
- •5.1. Загальна характеристика навчання в інноваційних системах
- •5.2 Лабораторне навчання історії
- •5.2. Проектне навчання історії
- •5.4. Інтегрова (комплексна) система навчання історії
- •5.5. Навчання у співробітництві
- •5.6. Вальдорфська педагогіка
- •Порівняльна таблиця змісту навчання історії в школах астр і в школі вільного розвитку особистості
- •Висновки
- •Становлення технологій та моделей навчання історії в школі
- •6.1. Технології повного засвоєння навчального матеріалу
- •Структура вивчення історії за комбінованою системою
- •6.2. Технології розвивального навчання
- •Методологічна модель проектування змісту навчальних модулів а.Фурмана
- •6.3. Сучасні моделі навчання історії
- •Особливості деяких видів дискусії
- •6.4. Зміна системи оцінювання навчальних досягнень учнів з історії
- •Норми оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з історії за 12-бальною системою
- •Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за компетентнісно-орієнтованим підхідом
- •Тема 5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав
- •Висновки
- •Зміни у навчанні історії в школі у педагогічно-соціологічному вимірі
- •7.1. Використання вчителями історії нових технологій, методів та прийомів навчання
- •Тематика досліджень учасників конкурсу “Вчитель року”
- •Перелік інновацій за частотою їх використання в навчанні історії в школі
- •7.2. Впровадження нововведень: проблеми і реалії
- •Ініціатори впровадження інновацій у практику навчання історії
- •Частота використання та оцінка ефективності інновацій у навчанні історії в школі
- •Використання інновацій вчителями з різним педагогічним стажем (у %)
- •Використання інновацій вчителями різних кваліфікаційних категорій (у %)
- •Висновки:
- •П іслямова
- •Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти
- •83055, Донецьк, вул.Щорса,17.
Висновки
Інноваційні системи навчання є альтернативою традиційної системи, зорієнтованої на навчальний предмет, а не на особистість учня, на репродуктивний характер діяльності, вербальні методи навчання, авторитарний стиль навчального спілкування, жорстку регламентацію навчального процесу, панування уроку (передусім комбінованого) як основної (частіше єдиної) форми організації навчання.
На відміну від традиційної системи, в якій учень розглядається як об’єкт навчання, інноваційні системи ґрунтуються на визнанні учня рівноправним суб'єктом навчальної взаємодії, навчання орієнтується не на предмет, що вивчається, а на особистість учня, його індивідуальну особливість, потреби та інтереси. Перевага надається творчій діяльності учнів. У навчанні панує демократичний стиль спілкування та атмосфера співробітництва. В організації навчання відбувається пересування акценту домінування з окремих форм і методів навчання на визнання їхнього плюралізму й переваги творчої ініціативи в навчанні.
Інноваційна система навчання, як і будь-яка педагогічна система, є стійкою сукупністю цільового, змістовного, суб’єкт-суб’єктного та організаційно-технологічного компонентів, що знаходять своє відображення в цілісній конструкції навчального процесу.
Кожна така система має певний ключовий (скріплюючий) компонент, навколо якого здійснюється побудова системи (системотворчий чинник). У лабораторній системі – це дослідницький (лабораторний) метод, у проектній системі – проектне завдання, в комплексній (інтегрованій) – групування змісту навчання, в системі С.Френе – специфічна організація навчальної взаємодії тощо.
Оскільки інноваційні системи мають однакову особистісно орієнтовану спрямованість, але різну системостворюючу основу, вони не протистоять одна одній, а навпаки, можуть взаємопроникати одна в одну. Так, лабораторна система не виключає проектного навчання, в комбінованій системі можуть використовуватися лабораторний метод і метод проектів. С.Френе, хоча й не був послідовником Р.Штайнера, часто посилався у своїх працях на засновника вальдорфської педагогіки і схвалював важливі положення його вчення.
Інноваційні системи виникають в умовах загострення кризи освітніх систем як альтернативний варіант існуючої системи, дестабілізуючи таким чином педагогічне середовище і спонукаючи до активних пошуків виходу з кризового становища. З боку педагогічного загалу інноваційні системи викликають до себе подвійне ставлення: з одного боку, повагу до спроби знайти принципово інший шлях у навчанні, з іншого – осуд через руйнування існуючого. Зі зміною ситуації в суспільстві змінюється і ставлення до інноваційних систем. Втративши популярність, вони локалізуються в окремих закладах (як вальдорфські школи, школи П.Петерсона) або впроваджуються в широку практику, але вже не як система, а лише її окремий елемент (метод, прийом, засіб тощо).
З кожною інноваційною хвилею в суспільстві ініціюються інноваційні пошуки в галузі освіти і виникає зацікавленість в аналізі попередніх та існуючих інноваційних систем. Інноваційні системи виникли на початку ХХ століття й визначили основні напрями інноваційного пошуку всього століття: особистісна орієнтація навчання, інтеграція змісту, навчання в самостійному пошуку, навчання у співробітництві з учнями й учителем та інші.
Кожна інноваційна система збагачує теорію і практику навчання, сприяє вдосконаленню традиційної системи.
Р ОЗДІЛ VІ.