Критерії класифікації інновацій

Автори Критерії	Ангеловські	Юсуфбекова	Ібрагімов	Самойленко, Сергєєв	Кусий	Єрмаков Несен	Козлова	Бордовська Реан
Місце виявлення		+
Час виявлення		+					+
Ступінь очікуваності		+
Можливість впровадження		+
Об’єкт перетворення	+	+	+	+	+	+	+	+
Ступінь новизни		+			+
Ступінь перетворення педагогічного процесу		+				+	+	+
Ступінь оригінальності		+
Широта, глибина (масштаб)	+		+	+	+	+	+	+
Цільова орієнтація			+
Характер походження	+			+
Ставлення до попереднього							+	+
Ступінь завершеності							+
Спосіб здійснення	+		+	+	+

Дещо відрізняється від попередніх класифікація педагогічних інновацій, розроблена Л.В.Бурковою. В її основу авторка поклала два основних критерії: мету освіти, або освітню парадигму (знанєва педагогіка, маніпулятивна педагогіка, педагогіка підтримки, інформаційно-комп’ютерна) та рівень, на якому інновації здійснюються (модель навчання, методика або технологія, елемент методики технології, зміст, форма, методи, прийоми, способи організації тощо)⁵². Якщо узагальнити існуючі точки зору на означену проблему в таблиці, то можна виявити певну закономірність (таблиця №1.1).

Як видно з таблиці, майже всі з наведених класифікацій включають у себе відокремлення інновації за широтою і глибиною (масштабом) процесу перетворень та об’єктом перетворення (галузь, у якій здійснюється перетворення), що дає можливість визначити ключові критерії. Однак слід погодитися з В.О.Сластьоніним та Л.С.Подимовою, що будувати систему інновацій можна за різною основою, але довершеної класифікації навряд чи можна досягти⁵³. При цьому одне й те саме нововведення може потрапити до різних типологічних груп і навіть більше, ніж двох, у залежності від того, яка саме ознака в кожному окремому випадку взята до уваги. Розглядаючи інновації під певним кутом зору, дослідники вноситимуть у науковий обіг нові класифікації. Але чи зможуть обминути в них об’єкт перетворення?

Об’єктом педагогічних інновацій є навчально-виховний процес у цілому й окремі його складові. Саме складові, що зазнають суттєвих змін, визначатимуть основні типи інновацій. Тому багато хто з дослідників проблеми педагогічної інноватики вже у визначеннях поняття “інновації” окреслюють їх типи. Наприклад, В.Ф.Паламарчук трактує інновації як результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних проблем, прямим продуктом якого є “нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи виховання, нестандартні підходи в управлінні”, а побічним – зростання майстерності вчителя⁵⁴. Л.І.Даниленко серед основних галузей, в яких відбуваються інновації, називає зміст освіти, освітні технології, методи, форми, засоби навчання і виховання, освітні моделі, адекватні їм системи управління⁵⁵.

І.П.Підласий та А.І.Підласий, скептично оцінюючи характер і глибину інноваційних процесів в українській школі, визначили обмежене коло інновацій (ідею оптимізації навчально-виховного процесу, гуманістичну педагогіку та пов’язані з нею технології, нові підходи до організації та управління педагогічним процесом, нові інноваційні технології), але визнали головні напрями інноваційних перетворень: педагогічну систему в цілому, навчальні заклади, педагогічну теорію, вчителя, учнів, педагогічні технології, зміст, форми, методи й засоби навчання й виховання, управління, мету й результати⁵⁶.

Переважна більшість дослідників педагогічних інновацій (К.Ангеловські, Г.Р.Ібрагімов, Л.М.Пермінова, М.М.Поташник, О.Г.Хомерикі, Т.І.Шамова та інші) одностайні у виокремленні таких типів нововведень, як інновації у: 1) змісті освіти, 2) організації навчально-виховного процесу, 3) управлінні, 4) технології. К.Ангеловські та Г.Р.Ібрагімов називають, крім цього, ще інновації в освітній екології. Фахівці з інновацій у дидактиці фізики П.І.Самойленко, О.В.Сергєєв окремо розглядають нові засоби навчання. І.Г.Єрмаков та Г.М.Несен замість інновацій в організації навчання визначають нововведення у формах і методах навчання. М.М.Поташник, О.О.Скамницький поєднують нове в методиці, технології й методах, прийомах і засобах навчання в один окремий тип інновацій⁵⁷. О.І.Колодін, С.О.Смирнов у своїй типології інновацій за об’єктом перетворення не розглядають як самостійний тип технології та систему управління, проте виділяють засоби навчання й обладнання, методи навчання, систему відносин учитель – учень⁵⁸. В.П.Кричевський вважає одним із найважливіших типів інновацій методологічні, які полягають у нових підходах до побудови освітніх систем, а саме: гуманізації, глобалізації, інтеграції освіти тощо⁵⁹.

Зведена таблиця №1.2 наочно демонструє збіг позицій багатьох авторів щодо типології інновацій за об’єктом перетворень, адже вони спиралися на загальноприйняту структуру процесу освіти (мета й завдання, що визначають діяльність системи, зміст освіти й виховання, педагогічні кадри, наукові кадри, учні, організація й управління, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, умови (психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні й соціальні)⁶⁰.

Шкільна історична освіта є складовою загальної шкільної освіти й несе в собі головні ознаки структури останньої. Тому класифікація трансформації шкільної історичної освіти повинна бути аналогічною до загальної.

Таблиця №1.2