- •М іністерство освіти і науки України
- •Національний педагогічний університет імені м.П.Драгоманова
- •Бердянський державний педагогічний університет
- •Костянтин Баханов
- •Сучасна шкільна історична освіта:
- •Інноваційні аспекти
- •Оновлення сучасної шкільної історичної освіти: теоретичний аспект
- •1.1. Інновації в навчанні історії в школі як педагогічна проблема
- •Критерії класифікації інновацій
- •Типологія інновацій за об’єктом перетворень у навчально-виховному процесі
- •1.2. Навчання історії в школі в контексті нової освітньої парадигми
- •Номенклатура принципів шкільної історичної освіти в проектах концепції історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи
- •Принципи навчання історії, що випливають з гуманістичної (особистісно орієнтованої) парадигму освіти
- •1.3. Переорієнтація цілей і завдань шкільної історичної освіти
- •Завдання шкільної історичної освіти у проектах концепцій історичної освіти середньої загальної 12-річної школи (2001-2003 роки)
- •Висновки
- •Оновлення нормативної бази шкільної історичної освіти
- •2.1. Формування змісту шкільної історичної освіти в незалежній Україні
- •Зміни структури шкільної історичної освіти в Україні 1989-2001 років
- •2.2. Навчальні програми з історії: шляхи модернізації
- •Висновки
- •Нові підходи до трансформації змісту шкільної історичної освіти
- •3.1. Навчання історії в школі під кутом зору компетентнісного підходу
- •Учнівські компетенції, що випливають зі структури історичної свідомості
- •Структура навчальної програми з історії
- •3.2. Шкільна історична освіта: від загальних орієнтирів до стандартів
- •Висновки
- •Модернізація шкільних підручників з історії
- •4.1. Становлення українських шкільних підручників з історії
- •4.2. Подальша трансформація шкільних підручників з історії
- •Підручники і посібники, які рекомендувалися для використання в навчанні Міністерство освіти України в 1999/2000 та 2000/2001 навчальних роках
- •Типи творчих завдань деяких шкільних підручник з історії
- •Висновки
- •Навчання історії в інноваційних педагогічних системах
- •5.1. Загальна характеристика навчання в інноваційних системах
- •5.2 Лабораторне навчання історії
- •5.2. Проектне навчання історії
- •5.4. Інтегрова (комплексна) система навчання історії
- •5.5. Навчання у співробітництві
- •5.6. Вальдорфська педагогіка
- •Порівняльна таблиця змісту навчання історії в школах астр і в школі вільного розвитку особистості
- •Висновки
- •Становлення технологій та моделей навчання історії в школі
- •6.1. Технології повного засвоєння навчального матеріалу
- •Структура вивчення історії за комбінованою системою
- •6.2. Технології розвивального навчання
- •Методологічна модель проектування змісту навчальних модулів а.Фурмана
- •6.3. Сучасні моделі навчання історії
- •Особливості деяких видів дискусії
- •6.4. Зміна системи оцінювання навчальних досягнень учнів з історії
- •Норми оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з історії за 12-бальною системою
- •Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за компетентнісно-орієнтованим підхідом
- •Тема 5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав
- •Висновки
- •Зміни у навчанні історії в школі у педагогічно-соціологічному вимірі
- •7.1. Використання вчителями історії нових технологій, методів та прийомів навчання
- •Тематика досліджень учасників конкурсу “Вчитель року”
- •Перелік інновацій за частотою їх використання в навчанні історії в школі
- •7.2. Впровадження нововведень: проблеми і реалії
- •Ініціатори впровадження інновацій у практику навчання історії
- •Частота використання та оцінка ефективності інновацій у навчанні історії в школі
- •Використання інновацій вчителями з різним педагогічним стажем (у %)
- •Використання інновацій вчителями різних кваліфікаційних категорій (у %)
- •Висновки:
- •П іслямова
- •Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти
- •83055, Донецьк, вул.Щорса,17.
Критерії класифікації інновацій
Автори
Критерії |
Ангеловські |
Юсуфбекова |
Ібрагімов |
Самойленко, Сергєєв |
Кусий |
Єрмаков Несен |
Козлова |
Бордовська Реан |
Місце виявлення |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Час виявлення |
|
+ |
|
|
|
|
+ |
|
Ступінь очікуваності |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Можливість впровадження |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Об’єкт перетворення |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Ступінь новизни |
|
+ |
|
|
+ |
|
|
|
Ступінь перетворення педагогічного процесу |
|
+ |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
Ступінь оригінальності |
|
+ |
|
|
|
|
|
|
Широта, глибина (масштаб) |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Цільова орієнтація |
|
|
+ |
|
|
|
|
|
Характер походження |
+ |
|
|
+ |
|
|
|
|
Ставлення до попереднього |
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
Ступінь завершеності |
|
|
|
|
|
|
+ |
|
Спосіб здійснення |
+ |
|
+ |
+ |
+ |
|
|
|
Дещо відрізняється від попередніх класифікація педагогічних інновацій, розроблена Л.В.Бурковою. В її основу авторка поклала два основних критерії: мету освіти, або освітню парадигму (знанєва педагогіка, маніпулятивна педагогіка, педагогіка підтримки, інформаційно-комп’ютерна) та рівень, на якому інновації здійснюються (модель навчання, методика або технологія, елемент методики технології, зміст, форма, методи, прийоми, способи організації тощо)52. Якщо узагальнити існуючі точки зору на означену проблему в таблиці, то можна виявити певну закономірність (таблиця №1.1).
Як видно з таблиці, майже всі з наведених класифікацій включають у себе відокремлення інновації за широтою і глибиною (масштабом) процесу перетворень та об’єктом перетворення (галузь, у якій здійснюється перетворення), що дає можливість визначити ключові критерії. Однак слід погодитися з В.О.Сластьоніним та Л.С.Подимовою, що будувати систему інновацій можна за різною основою, але довершеної класифікації навряд чи можна досягти53. При цьому одне й те саме нововведення може потрапити до різних типологічних груп і навіть більше, ніж двох, у залежності від того, яка саме ознака в кожному окремому випадку взята до уваги. Розглядаючи інновації під певним кутом зору, дослідники вноситимуть у науковий обіг нові класифікації. Але чи зможуть обминути в них об’єкт перетворення?
Об’єктом педагогічних інновацій є навчально-виховний процес у цілому й окремі його складові. Саме складові, що зазнають суттєвих змін, визначатимуть основні типи інновацій. Тому багато хто з дослідників проблеми педагогічної інноватики вже у визначеннях поняття “інновації” окреслюють їх типи. Наприклад, В.Ф.Паламарчук трактує інновації як результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних проблем, прямим продуктом якого є “нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми і методи виховання, нестандартні підходи в управлінні”, а побічним – зростання майстерності вчителя54. Л.І.Даниленко серед основних галузей, в яких відбуваються інновації, називає зміст освіти, освітні технології, методи, форми, засоби навчання і виховання, освітні моделі, адекватні їм системи управління55.
І.П.Підласий та А.І.Підласий, скептично оцінюючи характер і глибину інноваційних процесів в українській школі, визначили обмежене коло інновацій (ідею оптимізації навчально-виховного процесу, гуманістичну педагогіку та пов’язані з нею технології, нові підходи до організації та управління педагогічним процесом, нові інноваційні технології), але визнали головні напрями інноваційних перетворень: педагогічну систему в цілому, навчальні заклади, педагогічну теорію, вчителя, учнів, педагогічні технології, зміст, форми, методи й засоби навчання й виховання, управління, мету й результати56.
Переважна більшість дослідників педагогічних інновацій (К.Ангеловські, Г.Р.Ібрагімов, Л.М.Пермінова, М.М.Поташник, О.Г.Хомерикі, Т.І.Шамова та інші) одностайні у виокремленні таких типів нововведень, як інновації у: 1) змісті освіти, 2) організації навчально-виховного процесу, 3) управлінні, 4) технології. К.Ангеловські та Г.Р.Ібрагімов називають, крім цього, ще інновації в освітній екології. Фахівці з інновацій у дидактиці фізики П.І.Самойленко, О.В.Сергєєв окремо розглядають нові засоби навчання. І.Г.Єрмаков та Г.М.Несен замість інновацій в організації навчання визначають нововведення у формах і методах навчання. М.М.Поташник, О.О.Скамницький поєднують нове в методиці, технології й методах, прийомах і засобах навчання в один окремий тип інновацій57. О.І.Колодін, С.О.Смирнов у своїй типології інновацій за об’єктом перетворення не розглядають як самостійний тип технології та систему управління, проте виділяють засоби навчання й обладнання, методи навчання, систему відносин учитель – учень58. В.П.Кричевський вважає одним із найважливіших типів інновацій методологічні, які полягають у нових підходах до побудови освітніх систем, а саме: гуманізації, глобалізації, інтеграції освіти тощо59.
Зведена таблиця №1.2 наочно демонструє збіг позицій багатьох авторів щодо типології інновацій за об’єктом перетворень, адже вони спиралися на загальноприйняту структуру процесу освіти (мета й завдання, що визначають діяльність системи, зміст освіти й виховання, педагогічні кадри, наукові кадри, учні, організація й управління, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, умови (психофізіологічні, санітарно-гігієнічні, естетичні й соціальні)60.
Шкільна історична освіта є складовою загальної шкільної освіти й несе в собі головні ознаки структури останньої. Тому класифікація трансформації шкільної історичної освіти повинна бути аналогічною до загальної.
Таблиця №1.2